Історія справи

Постанова ВП ВС від 10.04.2019 року у справі №826/15487/16
Ухвала КАС ВП від 08.08.2018 року у справі №826/15487/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 826/15487/16

Провадження № 11-1496апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд, ПАТ «КБ «Євробанк», Банк відповідно), Фонду про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року (суддя Пащенко К. С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року (судді Мєзєнцев Є. І., Файдюк В. В., Чаку Є. В.),

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому з уточненням позовних вимог просила:

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду щодо прийняття рішення про нікчемність правочину за операцією з розміщення 15 червня 2016 року позивачем коштів у сумі 200 тис. грн на картковому/поточному рахунку № НОМЕР_1 з призначенням платежу «Дохід підприємця за червень 2016 року без ПДВ»;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок позивача, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду;

- зобов'язати Фонд здійснити відшкодування коштів позивачу за рахунок Фонду у розмірі 200 тис. грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправними дії уповноваженої особи Фонду щодо застосування наслідків нікчемності до операції щодо розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_3 на картковому/поточному рахунку № НОМЕР_1 коштів у розмірі 200 тис. грн з призначенням платежу «Дохід підприємця за червень 2016 року без ПДВ»; визнав протиправним та скасував наказ уповноваженої особи Фонду від 12 грудня 2016 року № 237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» в частині застосування наслідків нікчемності до операції щодо розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_3 на картковому/поточному рахунку № НОМЕР_1 коштів у розмірі 200 тис. грн з призначенням платежу «Дохід підприємця за червень 2016 року без ПДВ»; зобов'язав уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_3 як вкладника банку, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що договір банківського вкладу, укладений між позивачем та Банком, не містить ознак нікчемного правочину, передбаченого частиною третьою статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон

№ 4452-VI). До того ж відповідачем не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Євробанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у межах гарантованої суми відшкодування.

Отже, за відсутності підстав нікчемності правочину уповноважена особа Фонду зобов'язана подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, уповноважена особа Фонду звернулась із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідно до рішення Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 15 червня 2016 року

№ 70-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії проблемних» для банку було встановлено обмеження, а саме не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. На підставі цього правочин, стороною якого є позивач, був виявлений як нікчемний, оскільки був вчинений під час дії зазначеного вище рішення, про що було повідомлено позивача листом. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено процесуальні норми, що визначають предметну юрисдикцію, оскільки, на думку скаржника, спір щодо дійсності правочину, відсутності підстав його нікчемності та застосування наслідків його нікчемності має розглядатися у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Фонд у відзиві на касаційну скаргу просить задовольнити касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду, оскаржувані судові рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду, а ухвалою від 17 грудня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки уповноважена особа Фонду, зокрема, оскаржує рішення суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши в установлених статтею 341 КАС межахнаведені в касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установили суди попередніх інстанцій, 15 червня 2016 року між ПАТ «КБ «Євробанк» та ОСОБА_3 укладено договір про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування № НОМЕР_2.

З копії банківської виписки від 22 червня 2016 року на рахунок позивача перераховано кошти у розмірі 200 тис. грн з призначенням платежу «Дохід підприємця за червень 2016 року без ПДВ».

Правління НБУ рішенням від 15 червня 2016 року ПАТ «КБ «Євробанк» віднесено до категорії проблемних.

На підставі рішення Правління НБУ від 17 червня 2016 року № 73-рш «Про віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 червня 2016 року № 1041 про запровадження в Банку тимчасової адміністрації на один місяць - з 17 червня по 16 липня 2016 року включно та призначено уповноважену особу Фонду.

21 червня 2016 року уповноважена особа Фонду прийняла наказ № 26 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», відповідно до якого вирішено здійснити перевірку договорів, укладених ПАТ «КБ «Євробанк» за період з 17 червня 2014 року по 17 червня 2016 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Також 21 червня 2016 року уповноваженою особою Фонду прийнято наказ № 27 «Про перевірку вкладів фізичних осіб», відповідно до якого вирішено, зокрема, здійснити перевірку документів, пов'язаних з укладанням банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб для визначення підстав можливого обмеження уповноваженою особою Фонду здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам.

Разом з тим рішенням виконавчої дирекції Фонду від 7 липня 2016 року № 1183 продовжено строк тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» з 17 липня по 16 серпня 2016 року включно і повноваження уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 16 серпня 2016 року № 215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16 серпня 2016 року № 1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Євробанк» з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду.

ОСОБА_3звернулась до уповноваженої особи Фонду із заявами від 29 серпня 2016 року щодо повідомлення про стан її поточного рахунку № НОМЕР_1 та включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, для повернення коштів за договором.

Уповноважена особа Фонду листом від 7 вересня 2016 року повідомила позивачу, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що операції по зарахуванню на рахунок позивача грошових коштів мають ознаки операцій, які могли спричинити збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом (ознаки «дроблення»), а тому рахунок підлягає тимчасовому обмеженню до виплати коштів вкладникам.

12 грудня 2016 року уповноважена особа Фонду прийняла наказ № 237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», яким у зв'язку з виявлення комісією правочинів, укладених ПАТ «КБ «Євробанк», що мають ознаки нікчемності відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, вирішено визнати нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особами, перелік яких зазначено у додатках № 1 та № 2 до цього наказу.

З додатка № 2 до цього наказу вбачається, що до вказаної операції щодо перерахування коштів на рахунок позивача № НОМЕР_1 у розмірі 200 тис. грн з призначенням платежу «Дохід підприємця за червень 2016 року без ПДВ» застосовано наслідки нікчемності.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з позовом до суду.

Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте уповноважена особа Фонду зазначила, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду і визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Статтею 5 КАС (тут і далі - в редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) установлено право на звернення до суду та способи судового захисту і зазначено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

За змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС (у зазначеній редакції) суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних публічно-владних управлінських функцій,на підставі законодавства , в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Законом № 4452-VI установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За змістом пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VIрішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.

Так, згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VIФонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Нормами статті 27 Закону № 4452-VIвстановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:

- уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

- уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

- уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Отже, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.

Саме тому в частині восьмій статті 36 Закону № 4452-VI зазначено, що дія Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-ХІІ) на банки не поширюється.

Таким чином, немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються з участю банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування вкладникам.

Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI), тому його не можна вважати спором у зв'язку з процесом ліквідації банку.

Частиною другою статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

З огляду на зазначені норми матеріального та процесуального права перевірка законності дій (бездіяльності) та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави не регулюється нормами Закону № 2343-ХІІ відповідно до прямого припису частини восьмої статті 36 Закону № 4452-VI, який є спеціальним щодо таких правовідносин, а тому підстав для розгляду цієї справи в порядку цивільного (господарського) судочинства немає.

Зважаючи на викладене, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Саме така позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 813/6392/15 та від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при вирішенні спору стосовно зобов'язання уповноваженої особи Фонду надати Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила про бездіяльність уповноваженої особи Фонду, яка виразилась у невключенні позивача до переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як уже зазначалося вище, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (частина друга статті 26 Закону

№ 4452-VI).

Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до частини першої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Відповідно до частини другої статті 27Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

- перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

- переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III), або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

- перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

- перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Відповідно до положень пункту 6 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, зокрема, переліки рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI, переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону № 2121-III, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має надати Фонду додаткову інформацію про рахунок цього вкладника.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

У пункті 6 розділу ІІ Положення передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку рахунків вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку рахунків вкладників загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.

Підсумовуючи наведене, можна зазначити, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень частини другої статті 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.

Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач уклав з ПАТ «КБ «Євробанк» договір про відкриття банківського рахунку, а отже, в розумінні закону є вкладником.

15 червня 2016 року між ПАТ «КБ «Євробанк» та ОСОБА_3 укладено договір про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування № НОМЕР_2. Того ж дня на її рахунок було перераховано 200 тис. грн з призначенням платежу «Дохід підприємця за червень 2016 року без ПДВ».

На підставі постанови НБУ від 17 червня 2016 року № 73-рш «Про віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» в ПАТ «КБ «Євробанк» рішенням виконавчої дирекції Фонду від цієї ж дати № 1041 було запроваджено тимчасову адміністрацію на один місяць - з 17 червня по 16 липня 2016 року.

Отже, укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (17 червня 2016 року), тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ «КБ «Євробанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог Закону № 4452-VI.

Таким чином, ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли правильного висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державоювідшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ «КБ «Євробанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду надати Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_3 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду.

При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Фонду здійснити відшкодування коштів ОСОБА_3 за рахунок Фонду у розмірі 200 тис. грн Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначена позовна вимога, заявлена до Фонду, є необґрунтованою та передчасною.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що оскільки ОСОБА_3не було включено уповноваженою особою Фонду до переліку вкладників, то на момент розгляду справи судом у Фонду не було підстав для відшкодування коштів.

ВодночасВелика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії та протиправним і скасування наказу уповноваженої особи Фонду від 12 грудня 2016 року № 237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» в частині застосування наслідків нікчемності до операції щодо розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_3 на картковому/поточному рахунку № НОМЕР_1 коштів у розмірі 200 тис. грн з призначенням платежу «Дохід підприємця за червень 2016 року без ПДВ» з огляду на таке.

Згідно із частинами першою, другою, десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону

(частина друга статті 215 Цивільного кодексу України та частина третя статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «КБ «Євробанк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 11 квітня 2018 року № 910/12294/16, від 16 травня 2018 року № 910/24198/16 та від 4 липня 2018 року № 819/353/16.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати жодних прав таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором про відкриття банківського рахунку, укладеного між ПАТ «КБ «Євробанк» та ОСОБА_3, відтак така позовна вимога не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду вважає висновок суду апеляційної інстанції про належність спору стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, до юрисдикції адміністративних судів правомірним, а також погоджується із задоволенням вимог щодо зобов'язання уповноваженої особи Фонду надати Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_3 як вкладника банку, яка має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду.

Водночас рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії та протиправним і скасування наказу уповноваженої особи Фонду в частині застосування наслідків нікчемності до операцій щодо розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_3 коштів у розмірі 200 тис. грн нікчемним - слід скасувати, а провадження в цій частині закрити.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС, а саме якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» від 12 грудня 2016 року № 237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» в частині застосування наслідків нікчемності до операції щодо розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_3 на картковому/поточному рахунку № НОМЕР_1 коштів у розмірі 200 тис. грн з призначенням платежу «Дохід підприємця за червень 2016 року без ПДВ» - скасувати, а провадження в цій частині закрити.

3. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. БакулінаН.П. Лященко В.В. БританчукЛ.І. Рогач Д.А. ГудимаІ.В. Саприкіна В. І. Данішевська О.С. ЗолотніковО.М. Ситнік О.C. Ткачук О.Р. Кібенко В.С. КнязєвВ.Ю. Уркевич О.Г. Яновська