ПО С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

Справа № 990/102/22

Провадження № 11-119заі22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.,Штелик С. П.,

розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/102/22 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними та скасування указів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2022 року (судді Коваленко Н. В., Чиркін С. М., Єзеров А. А., Кравчук В. М., Рибачук А. І.),

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. 29 червня 2022 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Президента України, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Указ Президента України Зеленського В. О. від 21 травня 2021 року № 203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021) в частині введення в дію позиції 623 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», відповідно до якого застосовано санкції до громадянина Грузії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

- визнати протиправним та скасувати Указ Президента України Зеленського В. О. від 05 жовтня 2021 року № 497/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 5 жовтня 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ Президента України від 05 жовтня 2021 року № 497/2021) в частині введення в дію пункту 9 додатку 6 до рішення РНБО від 05 жовтня 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині змін, що вносяться в додаток 1 до рішення РНБО від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021, щодо позиції 623, відповідно до якого застосовано санкції до громадянина Грузії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н. В. ухвалою від 11 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишила без руху.

3. Залишаючи позовну заяву без руху, суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду і доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку до позовної заяви не додано.

4. Крім того, у позовній заяві всупереч вимозі пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

5. Установлено позивачу десять днів з дня вручення копії зазначеної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

6. 05 серпня 2022 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він просив поновити строк звернення до адміністративного суду та прийняти позов до розгляду, відкрити провадження у справі.

7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 вересня 2022 року позовну заяву повернув позивачеві на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

8. Суд виходив з того, що як в умовах пандемії, так і після введення в Україні військового стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не припиняв своєї роботи, продовжував отримувати та опрацьовувати вхідні документи, у тому числі позовні заяви, і забезпечував реальну можливість практичної реалізації права кожного на звернення до суду як шляхом безпосереднього подання процесуальних документів, так і з використанням засобів поштового, електронного зв`язку, інших засобів дистанційної комунікації. Самі собою факти встановлення карантину та введення воєнного стану не позбавили ОСОБА_1 можливості упродовж шестимісячного строку з моменту офіційного оприлюднення, опублікування та набрання чинності оскаржуваними указами Президента України звернутись з цим позовом до адміністративного суду. Натомість позивач не посилається на обставини об`єктивного та непереборного характеру, які були б пов`язані з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином або з введенням воєнного стану, становили реальні перешкоди дізнатись про наявність таких указів, значно утруднили або унеможливили своєчасне подання цього позову. На підтвердження існування таких обставин позивачем не подано жодних доказів, а їх наявність з матеріалів позову і доданих до нього документів, з заяви про поновлення строку звернення до суду не вбачається.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

09. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10. На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 7 43 74 75 76 77 КАС України, при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи.

11. Наголошує, що об`єктивно не зміг дізнатися про існування оскаржуваних указів, оскільки не володіє українською мовою на належному рівні, хворіє на цукровий діабет і тому постійно перебуває під наглядом лікарів. Зокрема, перебував на стаціонарному лікуванні в період з 10 січня 2022 року по 20 січня 2022 року. У зв`язку з прогресуючою хворобою цукрового діабету та встановленням інвалідності ІІ групи дотримувався карантинних обмежень та без необхідності не перебував у людних місцях. Крім того, на його здоров'я вплинуло оголошення воєнного стану та здійснення збройної агресії росіїської федерації проти України. Зазначає, що Указ Президента України від 05 жовтня 2021 року № 497/2021 не містить його ідентифікаційного коду та по батькові, що позбавило його можливості дізнатися про його прийняття. Також в апеляційній скарзі позивач наводить доводи щодо незгоди з оскаржуваними в частині указами по суті.

Рух апеляційної скарги

12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 жовтня 2022 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2022 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 990/102/22.

13. Ухвалою від 10 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

14. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку, що доводи позивача в зіставленні з доданими до справи документами, наведені ним причини, які, на його думку, зумовили пропуск строку звернення до суду, не є поважними, а відтак поданий позов підлягає поверненню особі, яка його подала.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

16. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

17. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

18. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

19. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.

20. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

21. Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

22. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

23. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

25. Таким чином, строк, передбачений частиною другоюстатті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

26. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

27. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

28. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

29. У справі встановлено, що Указом Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 введено в дію рішення РНБО від 14 травня 2021 року, згідно з яким, зокрема, до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Грузії, громадянина Грузії, безстроково застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у виді:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;

9) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування;

10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

12) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України;

13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання, скасування посвідки на тимчасове проживання; відмова у наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання; відмова в продовженні строку перебування в Україні; відмова в задоволенні заяви про прийняття до громадянства України; примусове видворення за межі України).

30. Оскаржуваний у частині Указ Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 був опублікований у газеті «Урядовий кур'єр» (25 травня 2021 року, № 98) та в бюлетені «Офіційний вісник України» (04 червня 2021 року, № 42, стор. 116, стаття 2530) і набрав чинності 25 травня 2021 року.

31. Також установлено, що Указом Президента України від 05 жовтня 2021 року № 497/2021 введено в дію рішення РНБО від 05 жовтня 2021 року, згідно з додатком 6 до якого, зокрема, внесено зміни в додаток 1 до рішення РНБО від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкціи?)», уведеного в дію Указом Президента Украі?ни від 21 травня 2021 року № 203, і у графі «№ з/п» та «Прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаціи?ні дані (дата народження, громадянство), посада / професіи?на діяльність» позицію 623 викладено в такій редакції: « ОСОБА_1 (ОСОБА_1), народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець Грузіі?, громадянин Грузіі?».

32. Оскаржуваний у частині Указ Президента України від 05 жовтня 2021 року № 497/2021 опублікований у газеті «Урядовий кур`єр» (07 жовтня 2021 року, № 194), у бюлетені «Офіційний вісник України» (19 жовтня 2021 року, № 80, стор. 45, стаття 5042), інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Президента України» (20 жовтня 2021 року, № 25, стор. 7, стаття 1116) і набрав чинності 07 жовтня 2021 року.

33. Згідно з положеннями пункту 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» визначено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п`ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: бюлетень «Офіційний вісник України» та газета «Урядовий кур'єр». Офіційним друкованим виданням, у якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».

34. Оскільки оскаржуваний у частині Указ Президента України від 05 жовтня 2021 року № 497/2021 опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» 07 жовтня 2021 року та згідно з пунктом 3 цього Указу він набирає чинності з дня його опублікування, то початок перебігу строку на звернення до суду для його оскарження розпочався з 08 жовтня 2021 року.

35. Згідно з положеннями пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

36. Індивідуально-правові акти адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

37. Оскаржувані в частині укази Президента України є актами індивідуальної дії, оскільки не містять загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішень РНБО, які ними вводяться в дію, передбачають індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб; адресовані цим особам; не регулюють певний вид суспільних відносин, а спрямовані на припинення конкретних правовідносин.

38. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні укази є індивідуально-правовими актами, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню установлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

39. При цьому законодавством не визначено обов'язку відповідача доводити до відома осіб, до яких застосовано санкції, зміст указів в інший спосіб, аніж опублікування їх в офіційних виданнях.

40. Натомість позивач направив засобами поштового зв`язку до Верховного Суду позов про оскарження цих указів лише 29 червня 2022 року, тобто з пропуском зазначеного строку.

41. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника щодо незазначення в оскаржуваному Указі Президента України від 05 жовтня 2021 року № 497/2021 його ідентифікаційного коду та по батькові, що, на думку позивача, позбавило його можливості дізнатися, що відносно нього існує такий Указ Президента України, оскільки в позиції під номером 623 додатка 6 до рішення РНБО від 05 жовтня 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» наведені достатні дані для ідентифікації позивача як особи, якої стосується таке рішення, а саме: « ОСОБА_1 (ОСОБА_1), народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець Грузіі?, громадянин Грузіі?».

42. Надаючи оцінку доводам позивача, викладеним в апеляційній скарзі, про наявність обставин, які унеможливили подання ним позову в передбачений законодавством процесуальний строк, у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та введенням карантинних обмежень, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

43. Пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

44. Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.

45. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що є особою з інвалідністю ІІ групи, хворіє на цукровий діабет і тому дотримується карантинних обмежень та без необхідності не перебуває в людних місцях; постійно знаходиться під наглядом лікарів, зокрема з 10 січня 2022 року по 20 січня 2022 року перебував у лікарняному закладі на стаціонарному лікуванні.

46. При цьому, як установлено судом першої інстанції, згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сухумі, Республіка Грузія, грузин за національністю, громадянин Грузії, із середньою освітою, маючий посвідку на постійне проживання на території України № НОМЕР_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) після офіційного оприлюднення і набрання чинності Указом Президента України від 05 жовтня 2021 року № 497/2021, тобто 07 жовтня 2021 року, та упродовж шестимісячного строку після цієї дати неодноразово брав участь і був особисто присутній у відкритих судових засіданнях, а саме у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/5511/20 12 листопада 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103822465), 29 грудня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103822467), 31 березня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103864324) та 01 грудня 2021 року у приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області у справі № 501/1650/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101593568).

47. Окрім того, у лютому 2022 року ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії (справа № 420/2052/22), який прийнятий до розгляду відповідно до ухвали цього суду від 04 лютого 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103418439).

48. Таким чином, позивач у період між датою офіційного оприлюднення оскаржуваного в частині Указу Президента України від 05 жовтня 2021 року № 497/2021 (07 жовтня 2021 року) і датою закінчення шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом неодноразово був особисто присутній у судових засіданнях, подавав до суду процесуальні документи, у тому числі позовну заяву до адміністративного суду в іншій справі.

49. Зазначені обставини скаржником в апеляційній скарзі не спростовані, як і не наведено жодних доводів, чому позивач обирає різну процесуальну поведінку щодо захисту порушених, на його думку, прав, а саме під час розгляду наведених вище справ мав можливість брати участь у судових засіданнях особисто, подавав процесуальні документи, однак у той же час не подав позовну заяву в цій справі у встановлений законом процесуальний строк, посилаючись, зокрема, на незадовільний стан здоров`я. При цьому позивач мав можливість реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду шляхом надсилання документів засобами поштового зв'язку, на офіційну електронну адресу суду через особистий кабінет у системі «Електронний суд» або будь-якими іншими дистанційними засобами зв'язку.

50. Як правильно зауважив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваному судовому рішенні, Верховний Суд не припиняв своєї роботи у зв'язку з пандемією, спричиненою коронавірусною хворобою (COVID-19), й продовжував безперервно приймати всі без виключення процесуальні документи (позовні заяви, скарги тощо), а також суворо дотримувався рекомендацій щодо безпечної роботи судів усіх інстанцій та юрисдикцій і доступу до правосуддя в умовах карантину, зокрема створюючи належні та безпечні умови перебування і відвідування у приміщенні суду.

51. Таким чином, наведені вище позивачем обґрунтування не свідчать про те, що причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Позивач не зазначив обставин, які б свідчили про відсутність у нього можливості подання до Верховного Суду як суду першої інстанції цієї позовної заяви дистанційними засобами зв'язку у встановлений процесуальним законодавством строк, як і не надав доказів на підтвердження існування таких обставин.

52. Щодо посилань скаржника на відсутність об`єктивної можливості дізнатися про існування оскаржуваних указів та своєчасно звернутись до адміністративного суду із цим позовом у зв`язку із збройною агресією російської федерації та введенням в Україні воєнного стану Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

53. Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

54. У подальшому законами України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 21 квітня 2022 року № 02212-ІХ та від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні укази Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 та від 17 травня 2022 року № 341/2022, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, а потім з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

55. Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

56. Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

57. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

58. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

59. Ураховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

60. Однак відповідних доводів та доказів на їх підтвердження скаржник до суду не надав.

61. Натомість позивач мав реальну можливість і повинен був дізнатись про існування оскаржуваних указів Президента України з моменту їх офіційного опублікування та оприлюднення в наведених вище офіційних друкованих виданнях. Така можливість існувала як до, так і після введення 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану.

62. Крім того, як установлено судом першої інстанції, оскаржувані укази разом з відповідними рішеннями РНБО, які вводились в дію, з додатками, у тому числі в частині, яка стосувалась позивача, окрім їх офіційного опублікування в офіційних друкованих виданнях, були оприлюднені на офіційних вебсайтах Президента України (https://www.president.gov.ua/documents/2032021-38949, https://www.president.gov.ua/documents/4972021-40237), Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203/2021#Text, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0035525-21#n2, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/497/2021#Text, (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0066525-21#n2), а також на офіційному вебсайті РНБО (https://www.rnbo.gov.ua/ua/Ukazy/5066.html).

63. Також суд першої інстанції правильно звернув увагу скаржника на те, що Верховний Суд, зокрема і Касаційний адміністративний суд, якому як суду першої інстанції підсудний цей спір, не припиняв роботи у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу в цій справі, можливість реалізації права на судовий захист, а також роз`яснив на своєму офіційному вебсайті, доступ до якого є безперешкодним, безперервним і безоплатним, відповідну інформацію щодо способів комунікації, подання документів, режиму та особливостей роботи суду в умовах воєнного стану. Зокрема, на офіційній веб-сторінці Верховного Суду в мережі «Інтернет» у розділі «Новини та події» 24 лютого 2022 року о 09 годині 26 хвилин повідомлено про те, що Верховний Суд працює у штатному режимі (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1259795/). 07 березня 2022 року о 17 годині 35 хвилин на цьому ж інтернет - ресурсі розміщено повідомлення про те, що приймання вхідної кореспонденції, що доставляється АТ «Укрпошта», здійснюватиметься за надходженням, якщо буде така можливість. Приймання іншої кореспонденції здійснюватиметься в електронному вигляді на електронні адреси Верховного Суду, зокрема Касаційного адміністративного суду - kas@supreme.court.gov.ua. У разі технічної можливості приймання документів може здійснюватися з використанням підсистеми «Електронний суд» (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261860/).

64. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду введенням воєнного стану на території України, позивач зазначає про те, що це негативно вплинуло на його здоров'я і, як наслідок, унеможливило своєчасну реалізацію такого права.

65. Однак скаржник не навів обставин, які б свідчили про те що, його стан здоров'я дійсно не давав можливості у встановлений процесуальним законом строк, у тому числі після введення воєнного стану в Україні, звернутися до Касаційного адміністративного суду з цим позовом у будь-який зручний для нього спосіб, у тому числі засобами дистанційного зв'язку, та не надав доказів на їх підтвердження.

66. Крім того, як установлено судом першої інстанції, позивач після введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року особисто брав участь та був присутній у судовому засіданні у справі № 522/5511/20 у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, яке відбулось 31 березня 2022 року, що підтверджується ухвалою цього суду, яка розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103864324).

67. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника щодо неволодіння українською мовою на належному рівні як обставини, що унеможливила його вчасне ознайомлення з оскаржуваними указами, оскільки статус позивача як громадянина Грузії не надає йому порівняно з іншими особами жодних переваг як у вигляді особливого порядку інформування про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), так і у вигляді особливого визначення початку перебігу строку на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду. Навпаки, проживаючи на території України понад 20 років (як про це зазначає сам позивач), скаржник повинен був проявляти зацікавленість щодо особливостей національного законодавства України, правового регулювання суспільних правовідносин.

68. Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

69. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

70. Частиною п'ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Конституції України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

71. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIIIєдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

72. Згідно з частиною першою статті 13 цього Закону мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова.

73. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що публікація оскаржуваних указів державною мовою не є звуженням прав позивача чи дискримінацією останнього за мовною ознакою, оскільки такий має право користуватися послугами перекладача та за наявності віповідних підстав може звернутися до суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги в порядку, визначеному Законом України від 02 червня 2011 року № 3460-VI«Про безоплатну правову допомогу».

74. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість у справі, яка переглядається, скаржник як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

75. Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними спірними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 9901/518/19 (провадження № 11-1190заі19), від 05 лютого 2020 року у справі № 901/520/19 (провадження № 11-1191заі19), від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/68/20 (провадження № 11-157заі20), від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/473/21 (провадження № 11-515заі21).

76. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

77. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

78. За правилами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

79. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2022 року - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

80. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

81. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2022 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко І. В. Григор`єва Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима В. М. Сімоненко Ж. М. Єленіна І. В. Ткач О. С. Золотніков О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик Г. Р. Крет