Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/889/18

Провадження № 11-1406заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправною бездіяльності ВККС, визнання протиправною та нечинною ухвали ВРП від 27 вересня 2018 року № 10357/0/18-18 (далі - Ухвала ВРП)

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (суддя Васильєва І. А.),

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції із позовом до ВККС, ВРП, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВККС через несвоєчасну передачу заяви позивача від 7 вересня 2015 року (від 9 вересня 2015 року вх. № 8вк-7040/15) до ВРП;

- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо нерозгляду заяви позивача від 7 вересня 2015 року (від 9 вересня 2015 року вх. № 8вк/7040/15) протягом розумних строків;

- визнати протиправною та нечинною Ухвалу ВРП.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 19 листопада 2018 року в частині позовних вимог про визнання протиправною та нечинною Ухвали ВРП на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті провадження. В решті позовних вимог ОСОБА_3 залишив позов без руху.

Не погодившись із таким рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач наводить доводи про те, що суд, ухваливши рішення про відмову у відкритті провадження у справі, позбавив його гарантованого Конституцією України права на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод. Вважає безпідставними посилання суду на реалізацію такого права шляхом звернення до ВРП із відповідною скаргою.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРП просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Представник відповідача вважає вимоги скарги необґрунтованими, оскільки відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, зважаючи на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема частиною першою статті 107 цього Закону визначено, що право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

Статтею 108 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП в порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону № 1798-VIII).

Частиною першою статті 43 Закону № 1798-VIII передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених пунктами 1 - 5 частини першої статті 44 цього Закону, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої чи частиною другою статті 44 цього Закону, -передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги -збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 44 Закону № 1798-VIII дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за результатами попередньої перевірки скарги ОСОБА_3 стосовно суддів Печерського районного суду міста Києва: Мельника Андрія Володимировича, Москаленко Катерини Олександрівни, Писанця Віталія Анатолійовича, Ухвалою ВРП скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду та повернуто скаржнику, оскільки вона не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку, а також у зв'язку з тим, що у дисциплінарній скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади.

За змістом частини четвертої статті 44 Закону № 1798-VIII рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає.

Крім того, резолютивна частина Ухвали ВРП містить роз'яснення, що ухвала не підлягає оскарженню.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду про те, що ухвала ВРП про залишення скарги без розгляду та її повернення скаржнику, у розумінні дії спеціальної норми Закону № 1798-VIII, не підлягає оскарженню та не може бути самостійним предметом адміністративного позову.

Оскаржувана позивачем ухвала прийнята у зв'язку з розглядом його скарги на дії суддів, не створює для нього жодних юридичних прав та/чи обов'язків, оскільки своє конституційне право на оскарження дій суддів ОСОБА_3 реалізував повністю, звернувшись з відповідною скаргою.

Наслідки розгляду скарги (залишення без розгляду та повернення) особисто для позивача не встановлюють, не змінюють та не припиняють жодних прав та обов'язків, внаслідок чого відсутній об'єкт судового захисту.

За правилами пункту 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС. Такий висновок відповідає встановленим у справі обставинам, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують його правильності.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 266, 308, 312, 315, 316, 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді: Н.О. АнтонюкЛ.М. Лобойко С.В. БакулінаН.П. Лященко В.В. БританчукЛ.І. Рогач Д.А. ГудимаІ.В. Саприкіна О.С. ЗолотніковО.М. Ситнік О.Р. КібенкоВ.Ю. Уркевич В.С. КнязєвО.Г. Яновська