ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 910/29171/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач),суддівЄвсікова О.О., Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранском"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 27.01.2016 Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016у справі№ 910/29171/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євротранском"доДержави України в особі Національного банку Українитреті особи1. Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк"; 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осібпростягнення 501309,05 грнза участю представників:

позивача: Зязіна Ю.О., дов. від 15.12.2015;

відповідача: Маслова В.М., дов. від 11.02.2015;

третьої особи-1: Кошарський О.В., дов. від 01.08.2016;

третьої особи-2: Сотнікова І.В., дов. від 22.06.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі №910/29171/15 (суддя - Андреїшина І.О.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді - Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі №910/29171/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій в відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями до неї, в яких просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.08.2016, у зв'язку з запланованою відпусткою судді Владимиренко С.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/29171/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016, у зв'язку з запланованою відпусткою судді Владимиренко С.В., для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Євсіков О.О., Картере В.І.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу від третіх осіб не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Євротранском" та ПАТ "Брокбізнесбанк" 27.09.2012 укладений договір банківського вкладу №92-09/2012, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 27.02.2013 №1) позивач передав Банку грошові кошти на суму 230 000,00 грн строком з 27.09.2012 до 28.02.2014.

28.02.2014 Правління Національного банку України прийнято постанову №107 "Про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних.

У відповідності до постанови Національного банку України від 10.06.2014 №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 №45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.10.2014 прийнято рішення №226/14 про затвердження реєстру акцептових вимог кредиторів АТ "Брокбізнесбанк", відповідно до якого грошові вимоги ТОВ "Євротранском" акцептовані в сумі 233 402,74 грн та будуть задовольнятись в 7 чергу, про що Банк повідомив позивача листом від 28.10.2014 №7/2495-кр.

Звертаючись з позовом, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, позивач послався на ймовірність того, що його вимоги в сумі 233 402,74 грн задоволенні не будуть, оскільки сума зобов'язань Банку значно перевищує суму вартості активів, за рахунок яких будуть задоволенні вимоги кредиторів.

Крім того, позивач зазначає, що бездіяльність Національного банку України, який не вжив своєчасних заходів, згідно вимог ст. 55 Закону України "Про Національний банк України", призвела до негативних фінансово-економічних наслідків ПАТ "Брокбізнесбанк", що, в свою чергу, унеможливлює повернення депозитних вкладів, а тому позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльність Національного банку України.

Господарські суди встановили, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 17.03.2015 у справі № 826/19469/14 (залишено без змін Київським апеляційним господарським судом 11.06.2015 та Вищим адміністративним судом України 21.10.2015) задоволено частково адміністративний позов ТОВ "Євротранском". Суд визнав протиправною бездіяльність Національного банку України у період з 01.07.2011 по 28.02.2014 щодо не вжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Брокбізнесбанк", яка виразилась у порушенні строків: проведення інспекційної планової перевірки ПАТ "Брокбізнесбанк" не рідше одного разу на 36 місяців; надання ПАТ "Брокбізнесбанк" результатів інспекційної перевірки за період з 01.07.2008 по 01.08.2013, встановлених ст. 19 ГК України; повідомлення ПАТ "Брокбізнесбанк" про встановлення рейтингової оцінки за системою САМЕLS за результатами інспекційної перевірки за період з 01.07.2008 по 01.08.2013. Крім того, визнано протиправною бездіяльність Національного банку України в період листопад 2013 року - лютий 2014 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Брокбізнесбанк" на підставі проведеної перевірки та складеного Звіту про інспектування ПАТ "Брокбізнесбанк" за період з 01.07.2008 по 01.08.2013 та встановленої рейтингової оцінки САМЕLS, що є порушенням вимог ст. 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність", п. 5 гл. 2, п. 4 гл. 3, п. 5 гл. 4, п. 5 гл. 5, п. 4 гл. 6 Положення про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою САМЕLS.

Таким чином, адміністративний суд встановив порушення з боку Національного банку України прав позивача та інших вкладників і кредиторів ПАТ "Брокбізнесбанк" щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Брокбізнесбанк", порушення строків проведення інспекційної планової перевірки і повідомлення банку результатів, та неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Брокбізнесбанк".

У зв'язку із встановленим судом фактом неправомірності бездіяльності відповідача, позивач звернувся з позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої Національним банком України неправомірною бездіяльністю.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив з положень ЦК України, Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду (ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.

Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суди, здійснюючи розгляд справи звернули увагу, що на час прийняття оскаржуваних судових рішень, процедура ліквідації Банку триває, здійснюється виплата грошових коштів кредиторів згідно встановлених черг у відповідності до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вимоги ТОВ "Євротранском", згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.10.2014 №226/14, включені до 7 черги, що, як встановили суди попередніх інстанцій, також підтверджується листом від 28.10.2014 №7/2495-кр.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У таких справах суд, по-перше, встановлює невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб'єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У спорі, що розглядаються, доведення самого факту наявності шкоди є передумовою для встановлення наявності порушеного цивільного права.

Підставою даного позову, як вірно зазначають суди, є не належне виконання третьою особою-1 своїх обов'язків за договором банківського вкладу від 27.09.2012 №92-09/2012 в зв'язку з введенням, згідно постанови Національного банку України №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк", ліквідації Банку, що в свою чергу, на переконання позивача, робить неможливим повернення Банком суми депозитного вкладу позивача, а тому останній вважає, що шкода, завдана йому, є сумою неповернутого депозитного вкладу, процентів на банківський вклад, 3% річних, індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Суб'єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування, в яких реалізується їхня деліктність. Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органами місцевого самоврядування відповідно до ст. 140 Конституції України є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.

Також особливий статус Національного банку України визначений в Рішенні Конституційного Суду України від 26.02.2009 № 6-рп/2009, відповідно до пункту 3.1 якого Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99). Особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (ст. 6, 7, 24, 25, 53 Закону України "Про Національний банк України"), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (ст. 4, 29, 31, 42 Закону України "Про Національний банк України").

Отже, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб'єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України.

Таким чином, позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність всіх чотирьох елементів господарського правопорушення, в тому числі і вини, а посилання позивача на необхідність застосування ст. 1173 ЦК України, яка не потребує доведення вини, є безпідставним.

Так, апеляційний господарський суд підставно погодився з судом першої інстанції, що позивач є акцептованим кредитором ПАТ "Брокбізнесбанк" на підставі договору банківського вкладу №92-09/2012. Зобов'язальні відносини між позивачем та Банком по договору банківського вкладу не припинились і позивач є кредитором Банку, відтак це виключає можливість стверджувати про наявність обставин для зобов'язання з відшкодування шкоди.

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що звернення позивача до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди в сумі 501 309,05 грн, завданої внаслідок бездіяльності Національного банку України, є передчасним, оскільки позивач є акцептованим кредитором, тобто ТОВ "Євротранском" не доведено факту завданої йому шкоди.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас, скаржник, пославшись на норми пп. 13 п. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", зазначив про невідповідність судового рішення апеляційного господарського суду наведеній нормі права.

Так, постановою суду апеляційної інстанції стягнуто з ТОВ "Євротранском" в дохід Державного бюджету України 7 519,64 грн судового збору за подання позовної заяви та 8 271,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Щодо стягнення судом апеляційної інстанції сум судового збору за подання позову та апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статті 3 та 5 Закону України "Про судовий збір" передбачають різні підстави для несплати судового збору. Так, в першому випадку, судовий збір не справляється при поданні відповідної заяви чи позовної заяви, проте це не є підставою для нездійснення розподілу останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням загальних норм ст. 49 ГПК України, в іншому ж випадку, відповідні категорії позивачів звільняються від сплати судового збору, а питання щодо перерозподілу судового збору вирішується відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 49 ГПК України.

ТОВ "Євротранском" не звільнене від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до пп. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

В силу пп. 13 ч. 2 ст. 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви і останню не може бути повернуто судом у зв'язку з несплатою судового збору. Розподіл останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 49 ГПК (п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

На підставі викладеного, за результатами розгляду питання стосовно незаконності дій Національного банку України, виходячи з ціни позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з ТОВ "Євротранском" судового збору за подання позову в сумі 7 519,64 грн та судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 8 271,60 грн.

Стосовно посилання скаржника на пп. 3.9 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що, в даному випадку, мова йде про звільнення від сплати судового збору під час саме подання апеляційної та/або касаційної скарг, тоді як вже за результатами розгляду зазначених документів, суд вирішує питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України в залежності від результату розгляду справи.

Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1115, 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до підпункту 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з ТОВ "Євротранском" судового збору за подання касаційної скарги в сумі 9023,56 грн.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранском" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі №910/29171/15 - без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранском" (03035, м.Київ, вул. Фурманова, 1/7, код ЄДРПОУ 35761295) в дохід Державного бюджету України 9023 (дев'ять тисяч двадцять три) грн 56 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді О.О. ЄВСІКОВ

В.І. КАРТЕРЕ