ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 910/25128/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В. А.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Азур Ейр Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. у справі господарського суду№910/25128/14 міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія " Ютейр- Україна"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-Авіа" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -визнання недійсними та такими, що не відображають факти, актів здачі-прийняття робіт, зобов'язання здійснити зарахування суми переплати в якості авансового внеску, стягнення 1467233,28грн. Михайлова Н.М. дов.№29 від 30.08.2016 Награбовий О.О. дов.№19 від 04.07.2016 Петечел М.В. дов. б/н від 30.08.2016 Заболотна Ю.С. дов.б/н від 04.01.2016

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Ютейр-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю " Мастер-Авіа" про визнання недійсними та такими, що не відображають факти актів здачі-прийняття робіт за травень - грудень 2013 року, зобов'язання здійснити зарахування суми переплати в якості авансового внеску та стягнення 1467233,28грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі №910/25128/14, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 у задоволенні позову ТОВ "Авіакомпанія "Ютейр-Україна" відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2015 за касаційною скаргою ТОВ "Авіакомпанія "Ютейр-Україна" рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1467233,28грн., а справу №910/25128/14 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В решті судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та такими, що не відображають факти актів здачі-прийняття робіт, зобов'язання здійснити зарахування суми переплати в якості авансового внеску залишено в силі.

Підставою для часткового скасування судових рішень і направлення справи в скасованій частині на новий розгляд стало те, що судами попередніх інстанцій не було розглянуто вимогу про стягнення 1467233,28грн.

Під час нового розгляду справи ТОВ "Авіакомпанія "Ютейр-Україна" подано до Господарського суду міста Києва заяву від 28.08.2015 №0843 про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 1467004,72грн., суму інфляційних втрат в розмірі 762842,45грн. та 3% річних в розмірі 42563,45грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Ютейр-Україна" 02.11.2015 перейменовано в ТОВ "Авіакомпанія "Азур ЕйрУкраїна".

При новому розгляді справи Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015( суддя Морозов С.М.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 ( головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г.) в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Мастер-Авіа" суми основної заборгованості 1467004,72грн., суми інфляційних втрат в розмірі 762842,45грн. та суми 3% річних в розмірі 42563,45грн. відмовлено повністю.

Судові рішення вмотивовані тим, що знижки до аеропортових зборів має право встановлювати Генеральний директор аеропорту "Жуляни", які не залежать від обслуговуючої компанії ТОВ "Мастер-Авіа", тому вимоги позивача про стягнення суми 1467004,72грн., яку позивач розрахував як знижуючий коефіцієнт 0,7 до аеропортових зборів і яку позивач вважає переплатою, задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Азур Ейр Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2015 та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В додаткових поясненнях до касаційної скарги ТОВ "Авіакомпанія"АЗУР ЕЙР Україна" посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод" щодо мирного володіння своїм майном.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мастер-Авіа" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 між ТОВ "Авіакомпанія "Ютейр-Україна" (перевізник) та ТОВ "Мастер-Авіа" (обслуговуюча компанія) було укладено Стандартну угоду про наземне обслуговування (спрощена процедура) №МА114/13/01.32-2013 (далі - Договір), відповідно до якого Обслуговуюча компанія надає на платній основі послуги, зазначені в Додатку А.

Відповідно до п.7.1 Договору вартість послуг аеропортового обслуговування розраховується згідно Наказів Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.04.2008 №433 зі змінами та доповненнями та від 15.09.2008 №1131 та від 19.07.2010 №492 для Міжнародного аеропорту м. Києва ("Жуляни").

Згідно з п.7.2 Договору Обслуговуюча компанія встановлює для Перевізника коефіцієнт 0,7 до збору за зліт-посадку повітряних суден при виконанні регулярних рейсів.

Пунктами 9.1, 9.2 Договору встановлено термін дії Додатку В з 01.04.2013р. по 31.12.2013р. Термін дії Додатку В може бути продовжений за письмовим погодженням Сторін. Додатковою угодою №9 від 02.01.2014 продовжений строк дії Додатку В від 01.04.2013р. №МА114/13 до 31.12.2014.

На виконання умов Договору за період з 31.05.2013р. по 31.07.2014р. між сторонами були складені й підписані Акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Пунктом 7.9 Договору встановлено, що Сторони домовились, що звіт, рахунки та зведений акт виконаних робіт виставляються на підставі складених по кожному рейсу форм "А", підписаних уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 7.10. Договору передбачено, що акти приймання передачі виконаних робіт складаються Обслуговуючою компанією останнім днем звітного місяця, підписуються уповноваженими представниками Сторін та скріпляються печатками на протязі 5 (п'яти) днів після закінчення звітного місяця. В разі не підписання Перевізником наданих Актів на протязі 3 (трьох) робочих днів, Акти вважатимуться підписаними в редакції Обслуговуючої компанії та підлягають оплаті.

Відповідно до форм "А" на обслуговування авіарейсів в аеропорту Київ "Жуляни" (які містяться у додатках - томах 1-8 до справи №910/25128/14) підписаних сторонами Договору, коефіцієнт 0.7 було застосовано до зборів за зліт-посадку на внутрішніх регулярних рейсах у травні - червні 2013 року, а також січні - липні 2014 року. До зборів за зліт-посадку при виконання внутрішніх регулярних перевезень в період з липня по грудень 2013 коефіцієнт не застосовувався. Також вказаний коефіцієнт не застосовувався при розрахунку зборів за зліт-посадку міжнародних рейсів у період з травня 2013 року по липень 2014 року.

Судами встановлено, що у Актах приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) №30531087 від 31.05.2013р., №30630071 від 30.06.2013р., №40131070 від 31.01.2014р., №40228055 від 28.02.2014р., №40331051 від 31.03.2014р., №40430058 від 30.04.2014р., №40531025 від 31.05.2014р., №40630045 від 30.06.2014р., №40731067 від 31.07.2014р. загальну вартість робіт за Договором було визначено з урахування понижувального коефіцієнту на внутрішні регулярні рейси та без урахування - на міжнародні регулярні рейси, а у Актах приймання - передачі виконаних робіт (надання послуг) №30731095 від 31.07.2013р., №30831076 від 31.08.2013р., №30930139 від 30.09.2013р., №31031080 від 31.10.2013р., №31130048 від 30.11.2013р., №31231058 від 31.12.2013р., вартість визначено без урахування понижувального коефіцієнту на внутрішні та міжнародні регулярні рейси, з чим не погоджується позивач - касатор у справі.

Листом №1647 від 04.07.2014 Позивач повідомив Відповідача про необхідність дотримання умов Договору та направив для підпису скорегований акт звірки взаєморозрахунків за період березень 2014 р. - травень 2014 р.

Відповідач листом №М-1114-527 від 24.07.2014 повідомив позивача, що згідно підписаних актів звірки взаєморозрахунків та актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.08.2013р. по 31.12.2013р. позивачем були сплачені суми послуг в повному обсязі, а тому вважає застосування ставки аеропортового збору за посадку-зліт ПС за період з 01.07.2013р. по 31.12.2013р. правомірною.

05.09.2014 Позивач звернувся до Відповідача з листом №2060 з вимогою застосувати коефіцієнт за зліт-посадку ПС до вартості наданих послуг та підписати корегувальні Акти виконаних робіт, включити як авансовий внесок в рахунок обслуговування наступних рейсів суму надмірно сплачених коштів 1467233,28грн.

Позивач 13.10.2014 направив на адресу Відповідача заяву за №2232 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 692692,75грн. в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Авіакомпанія "Ютейр-Україна" за надлишково сплачені кошти, яка була відхилена Відповідачем.

Крім того, 22.10.2014 за №2290 Позивачем надіслано на адресу Відповідача лист з вимогою на підставі статті 1212 ЦК України повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 1467233,28грн. на рахунок Позивача та лист за вих. №2291, в якому зазначено, що Позивачем повністю були сплачені збори за зліт-посадку за період липень - грудень 2013 р. згідно отриманих рахунків, в яких була вказана завищена вартість такої послуги без урахування понижуючого коефіцієнта, з вимогою зарахувати зустрічні вимоги на суму 692692,75грн. в рахунок погашення заборгованості як надлишково сплачені Авіакомпанією кошти.

В постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2015 у даній справі встановлено: "що стосується позовних вимог про визнання недійсними Актів, то суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що Акти здачі прийняття робіт не можуть вважатися господарськими договорами, а можуть бути використані як доказ та підлягають оцінці відповідно до ст.43 ГПК України. За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними Актів". На новий розгляд дану справу направлено до суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1467233,28грн.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з приписів частини першої статті 901 ЦК України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.81 Повітряного кодексу України розмір плати за надання послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки (аеропортові збори) та за інші послуги, що надаються аеропортом (аеродромом) користувачам, встановлюється відповідно до законодавства України. Порядок розрахунку плати за аеропортове обслуговування та інші послуги, що надаються в аеропортах (на аеродромах), порядок оплати та звільнення від неї визначаються відповідно до законодавства України та стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.

Частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 Договору вартість послуг аеропортового обслуговування розраховується згідно із наказами Міністерства транспорту та зв'язку України: від 14.04.2008р. №433 зі змінами та доповненнями, від 15.09.2008 р. №1131 та від 19.07.2010 №492 для Міжнародного аеропорту м. Києва (Жуляни). Обслуговуюча компанія встановлює для перевізника коефіцієнт 0,7 до збору за зліт-посадку ПС при виконанні регулярних рейсів.

Відповідно до п.3.1 розділу ІІІ Аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України "Про встановлення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України та внесення змін до наказу Мінтрансу від 06.07.1999р. №352" від 14.04.2008р. №433, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2008р. за №408/15099, (з наступними змінами) в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, ці Аеропортові збори є граничними.

З метою стимулювання авіакомпаній як комерційних партнерів аеропортів за рішенням керівника аеропорту до граничних ставок цих Аеропортових зборів при виконанні регулярних рейсів можуть застосовуватись знижувальні коефіцієнти до 0,2, виходячи з економічної ефективності та з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції, а також з урахуванням ціни квитка.

Наказом генерального директора Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) №37/1 від 02.04.2013, на підставі п.3.1 розділу ІІІ Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №433 від 14.04.2008 зі змінами, наказано "з метою стимулювання авіакомпанії ТОВ "Авіакомпанія "Ютейр-Україна", як комерційного партнера КП Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни), при виконанні регулярних рейсів авіакомпанії застосувати знижувальний коефіцієнт 0,7 для вартості збору за посадку-зліт на термін з 01.04.2013р. по 31.12.2013р."

Однак, в подальшому Наказом генерального директора Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) №59/2 від 03.06.2013, на підставі п.3.1 розділу ІІІ Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №433 від 14.04.2008 зі змінами, у зв'язку зі зміною економічних умов, наказано Наказ №37/1 від 02.04.2013 вважати недійсним з 01.07.2013р.

Таким чином, враховуючи положення визначених норм та п.п.7.1 і 7.2 Договору, застосування відповідачем коефіцієнту знижки згідно Наказів Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.04.2008р. №433 зі змінами та доповненнями від 15.09.2008р №1131 та від 19.07.2010р. №492 для Міжнародного аеропорту Києва (Жуляни) є правом, а не обов'язком Обслуговуючої компанії та яке вона може реалізувати тільки за наявності відповідного рішення керівника відповідного аеропорту.

Пунктом 7.3 Договору передбачено надання послуг Перевізнику Обслуговуючою компанією за наявності 100% передплати за кожен рейс.

Отже, суди дійшли висновку про помилкове твердження позивача про те, що він має право вимагати застосування коефіцієнту за будь-яких обставин та в будь-який момент дії Договору та на усі види послуг.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій встановлено право застосування відповідачем коефіцієнту 0.7 за зліт-посадку ПС у відповідний строк, однак ні Договором, ні нормами чинного законодавства не встановлено обов'язку Обслуговуючої компанії на застосування такого коефіцієнту при здійсненні розрахунків між сторонами за надані послуги, в тому числі у випадку скасування відповідного наказу керівника аеропорту щодо надання такої знижки.

Приймаючи судові рішення, суди попередніх інстанцій врахували правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі №3-69гс12 та від 17.06.2014 у справі №3-30гс14, згідно яких кошти, які отримано як оплату виконаних за договором робіт, не можна витребувати відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставно сплачені.

Отже, посилання позивача на як у позовній заяві, так і у заяві про уточнення позовних вимог на те, що у відповідача відсутні підстави для утримання коштів переплати, оскільки Договір закінчив свою дію 31.12.2014, а тому вони підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, є безпідставними.

Однак, і за умов іншого (договірного) нормативно-правового регулювання матеріального права, суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача суми 1467004,72 грн. як переплати у зв'язку із незастосуванням коефіцієнту знижки в 0,7 задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що вимога позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних є похідною від вимоги про стягнення основної заборгованості, то відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення суми основного боргу виключає можливість задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Азур Ейр Україна", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Азур Ейр Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. у справі №910/25128/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак