ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 904/8974/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016у справі № 904/8974/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Раритет"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Оскар"простягнення 165 000, 00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаГладіліна О.В.- - відповідачаСтифурак С.В.- - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Раритет", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 165 000,00 грн. заборгованості по орендній платі.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2016 (суддя Загинайнко Т.В.) у даній справі позов задоволено повністю. Судове рішення мотивоване неналежним виконанням умов договору оренди відповідачем, як орендарем, в частині сплати орендної плати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 (головуючий Чибар Л.В., судді: Антонік С.Г., Дмитренко Г.К.) вказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову - залишити в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Раритет" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Оскар" не реалізувало процесуальне право на участь у судових засіданнях суду касаційної інстанції хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 29.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ", як орендарем, укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1041/09-12, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення трубоволочильного цеху № 5 загальною площею 8 181,8 кв. м., що розташоване за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 56 (додаток № 1 до договору - план - схема приміщення).

Додатковим договором № 4 від 31.12.2013 до зазначеного договору сторони погодили строк оренди, який складає 13 календарних місяців, з 01.01.2013 по 31.01.2014.

В пунктах 2.1., 2.3., 2.4., 6.1. договору сторони узгодили, що передача об'єкту оренди здійснюється за актом прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди. З дати передачі об'єкту оренди орендареві в орендне користування по акту приймання-передачі об'єкту починається відрахування строку оренди і нарахування орендної плати.

Нарахування орендної плати припиняється з дати підписання сторонами акту повернення орендарем об'єкту оренди орендодавцю. Акт повернення об'єкту оренди повинен бути підписаний у день фактичного звільнення орендарем об'єкту та містити відомості про стан об'єкту оренди приміщень, показання встановлених в об'єкті оренди приладів обліку і контролю (електро-, водопостачання) при його поверненні з орендного користування. В останній день строку оренди орендар зобов'язаний звільнити об'єкт оренди та передати орендодавцю об'єкт оренди за актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Факт передачі в оренду майна та повернення його з оренди підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі від 01.01.2013 від 31.01.2014 (а.с.17, 18) і сторонами під час розгляду справи не заперечувався.

За умовами п.п 4.1., 4.4. 5.3.2., 5.3.3 договору, розмір орендної плати в місяць за користування об'єктом оренди складає 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн. з ПДВ за кожен місяць. Орендні платежі перераховуються орендарем в безготівковому порядку на рахунок орендодавця, вказаний в пункті 11 цього договору. Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні та інші передбачені цим договором платежі. Орендар зобов'язується самостійно, в строк що не перевищує 10 робочих днів, укласти договори на отримання електроенергії (її транзит), газопостачання (в тому числі договір на постачання газопроводу) та його транзит, водопостачання та водовідведення та інші комунальні послуги, необхідні для експлуатації орендованого приміщення та самостійно їх оплачувати (без права відшкодування за рахунок Орендодавця".

За оренду приміщення у грудні 2013 року та січні 2014 року позивачем виставлені відповідачу для оплати наступні рахунки-фактури: № 21175 від 11.11.2013 на суму 55 000, 00 грн.; № 22052 від 10.12.2013 на суму 55 000, 00 грн.; № 24034 від 03.02.2014 на суму 55 000, 00 грн. (а.с. 19 - 21), які останнім не оплачені.

Таким чином, в період з листопада 2013 року по січень 2014 року орендна плата відповідачем не сплачувалася, оскільки з 25.10.2013 орендоване майно було відключено від електропостачання. Ці обставини сторонами учасниками судового розгляду під час розгляду даної справи не заперечувалися.

Позов про стягнення орендної плати за вказаний період мотивований неналежним виконанням орендарем його обов'язків в частині сплати орендної плати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умови п. 5.3.3 договору оренди, оскільки не звертався до енергопостачальної організації про укладення договору на електропостачання і не довів неможливість укладання такого договору.

Постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано зазначене рішення суду, мотивована тим, що відповідач не міг використовувати об'єкт оренди для виробничої діяльності, у зв'язку з відключенням від електропостачання та неможливістю укладення окремого договору на електропостачання.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Направляючи справу на новий розгляд касаційна інстанція звертала увагу щодо необхідності надання правової оцінки можливості виконання орендарем умов договору в частині узгодження його взаємовідносин по отриманню електроенергії з енергопостачальною організацією, враховуючи наявність укладених енергопостачальною організацією договорів про постачання електроенергії із споживачами - ТОВ "Нікопольский завод тонкостінних труб" та ТОВ "ВО "Оскар".

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.02.2007 між ВАТ "Енергопостачальнакомпанія "Дніпрообленерго" та ТОВ "Нікопольський завод тонкостіних труб" укладено договір про постачання електричної енергії № 163/6-6 (т.1, а.с. 64-68), додатком 12 до якого визначений перелік струмоприймачів ТОВ "Нікопольський завод тонкостіних труб" (а.с.72), які відповідно до додатку 11 розташовані в трубоволочильному цеху м. Нікополь, пр. Трубніков, 56 (т.1, а.с. 73).

28.12.2009 між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" та ТОВ "ВО "Оскар"" укладено договір про постачання електричної енергії № 19672ц (т.1, а.с. 74-78), відповідно до розділу 1 якого, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 32000 кВА, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені Додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Орендоване майно позивач отримав в рахунок боргів ТОВ "НЗТТ", а власником електромереж залишився ТОВ "НЗТТ".

06.07.2010 між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" та ТОВ "ВО "Оскар"" укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж (т.1, а.с. 79-83).

Листом вих. № 53/11 від 28.10.2013 відповідач повідомив позивача про припинення з 25.10.2013 постачання електроенергії з боку ПО "Оскар" та неможливість у зв'язку з цим виконання умов договору оренди (т.1, а.с. 49).

Таким чином, в період з листопада 2013 року по січень 2014 року орендна плата відповідачем не сплачувалася, оскільки з 25.10.2013 орендоване майно було відключено від електропостачання. Ці обставини сторонами учасниками судового розгляду під час розгляду даної справи не заперечувалися. У зв'язку з викладеним відповідач не мав можливості використовувати орендоване майно.

На вимогу апеляційного суду про надання доказів в підтвердження причин не укладання ТОВ "РАРИТЕТ" договору на поставку електроенергії ним було надано лист ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (т.2, а.с.75), з якого вбачається наступне:

01.02.2007 між ТОВ "НЗТТ" та Нікопольским РЕМ ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" було укладено договір на постачання електроенергії за № 163/6-6, який станом на 01.11.2013 був діючим та виконувався сторонами. 25.10.2013 згідно з повідомленням ТОВ "РАРИТЕТ" мало місце припинення передачі електроенергії з боку основного споживача і передавальної організації ТОВ "ВО Оскар", яке жодним чином не пов'язано з роботою Нікопольского РЕМ.

ТОВ "НЗТТ", як власник потужностей згідно до своїх листів від 19.11.2013 та 16.12.2013 довів до відома Нікопольского РЕМ ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" про відмову та подальшу передачу дозволених електропотужностей на користь ТОВ "ВО ОСКАР", якими раніше користувалось ТОВ "РАРИТЕТ". Нікопольским центром обслуговування клієнтів ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" зазначено, що по даному об'єкту енергопостачання власник дозволених потужностей ТОВ "НЗТТ" не передав ТОВ "РАРИТЕТ" об'єми електропотужностей, згідно до яких підприємство може отримувати електроенергію, що унеможливлює укладання договору та поставку електроенергії між енергопостачальною організацією та ТОВ "РАРИТЕТ".

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що ТОВ "РАРИТЕТ" не могло використовувати об'єкт оренди для виробничої діяльності у зв'язку з відключенням від електропостачання та неможливістю укладення окремого договору на електропостачання, як цього вимагає п. 5.3.3. договору оренди, оскільки були відсутні вільні об'єми електропотужностей та були передані ТОВ "НЗТТ" на користь ТОВ "ВО "Оскар".

Колегія вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про помилковість посилання суду першої інстанції на те, що відповідачем не надано доказів звернення до енергопостачальної організації про укладення договору на електропостачання та не доведеність неможливості укладання такого договору, враховуючи те, що з 25.10.2013 по січень 2014 року відповідач вживав заходів щодо укладення договору на поставку електроенергії з енергопостачальною організацією. Однак, укладення такого договору було неможливим, про що було зазначено та роз'яснено відповідачу у листах ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" (т.2, а.с.75).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач здійснював заходи щодо укладення договору поставки електроенергії та підключення живлення до цеху шляхом листування з енергопостачальною організацією, з орендодавцем (лист вих. № 53/11 від 28.10.2013 (а.с. 49, т.1) про необхідність вжиття орендодавцем (власником) майна заходів для поновлення електропостачання з метою забезпечення належного виконання договору оренди, який залишено останнім без відповіді та реагування; а також з власником електричних мереж, однак жодних результатів, у вигляді поновлення електропостачання це не принесло, оскільки відповідач не є ані споживачем, ані субспоживачем за договором постачання електричної енергії, а також не є власником електромереж.

На підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки обставини, які є причиною неможливості використовувати орендоване майно орендарем пов'язані з діяльністю самого орендодавця, як власника майна, а тому відповідач не мав можливості виконати вимоги п.5.3.3. договору оренди, враховуючи наявність укладених ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" договорів про постачання електричної енергії із споживачами - ТОВ "Нікопольский завод тонкостінних труб" та ТОВ "ВО "Оскар".

Визнавши встановленими зазначені обставини, господарський суд апеляційної інстанції на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів правомірно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи, з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

В своїй касаційній скарзі касатор фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 904/8974/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова