Постанова ВГСУ від 31.08.2016 року у справі №904/7190/13

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 904/7190/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севл"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2016за заявою Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської радипроперегляд судового рішення за нововиявленими обставинамиу справі № 904/7190/13 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКриворізького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Криворізької міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Севл"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпростягнення 76 304,91 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаОльховська А.М.- - відповідачаШвець М.В.- - третьої особине з'явився- - ГПУТомчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЛ" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2013 у справі №904/7190/13 у зв'язку з нововиявленими обставинами щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕВЛ" орендної плати за період з 01.08.2010 по 26.02.2013. Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕВЛ" 884 грн. 90 коп. судового збору. В решті вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 у даній справі змінено шляхом викладення його резолютивної частини в наступній редакції:

"Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕВЛ" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - задовольнити частково.

Скасувати рішення від 03.12.2013 Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/7190/13 у зв'язку з нововиявленими обставинами в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕВЛ" (50031, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Соціалістична, 4а; ідентифікаційний код 21885346) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, ідентифікаційний код 33874388) заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2011 року до 26.02.2013 року у сумі 36 748,58 гривень та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕВЛ" (50031, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Соціалістична, 4а; ідентифікаційний код 21885346) в доход державного бюджету України 854,40 гривень судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, ідентифікаційний код 33874388) в доход державного бюджету України 854,40 гривень судового збору за подання позовної заяви.

В решті вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили".

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що господарський суд не повно встановив обставини справи щодо дії рішення Криворізької міськради від 22.12.2004 №2494 та рішення Криворізької міськради від 14.05.2010 № 3884 і разом з тим, помилково не вказав суми заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 повернуто прокурору заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 у даній справі. Підставою для винесення ухвали став висновок суду про те, що прокурором не надано належних доказів сплати судового збору.

15.04.2016 Прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради повторно звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 у даній справі на підставі п. 4 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Заявник, серед іншого, просив поновити пропущений строк для подання заяви, посилаючись на те, що прокуратура Дніпропетровської області не брала участі у розгляді Вищим адміністративним судом України справи № 2а-423/10/0408, а про винесення ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.02.2016 прокуратурі стало відомо 23.03.2016, тобто після отримання копії її повного тексту.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 у даній справі (суддя Кеся Н.Б.) заяву прокурора про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з доданими до неї документами повернуто без розгляду на підставі п.1 ч.6 ст. 113 ГПК України, оскільки вона була подана після закінчення строку, встановленого законом, без поважних причин.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 (у складі головуючого судді Антонік С.Г., судді: Джихур О.В., Чимбар Л.О.) вказану ухвалу скасовано. Справу передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севл" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви прокурора про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишити в силі, провадження у справі - припинити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду (п. 4 ч. 2 ст. 112 ГПК України).

Порядок і строк подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами встановлений статтею 113 ГПК України.

Згідно ч.1, п.3 ч.2 ст.113 ГПК України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої п. 1 ч.2 ст. 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється у випадку, встановленому п. 4 ч.2 ст. 112 цього Кодексу, - з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 113 ГПК України заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити та зробити вмотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 30.06.2009 у справі № 05-6-48/851 (05-5-45/1432) та від 16.01.2007 у справі № 2/103.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (заяв). Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг (заяв), безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 № 23436/03).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Заявляючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, прокурор вказував, що не мав можливість вчасно подати заяву, оскільки копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.02.2016 (яка є підставою для перегляду судового рішення господарського суду від 27.11.2014 за нововиявленими обставинами), він отримав лише 23.03.2016, тобто, коли строк подання заяви про перегляд вже закінчився.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, останнім днем подачі заяви до суду є 19.03.2016. Дійсно, прокурор отримав копію ухвали ВАСУ від 18.02.2016 по справі № 2а-423/10/0408 лише 23.03.2016, про що свідчить відбиток штампу прокуратури Дніпропетровської області на ухвалі (т.3. а.с. 20). На наступний день 24.03.2016 прокурор підготував заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та направив її до суду.

Відмовляючи у поновленні строку, суд першої інстанції не врахував, що необхідною передумовою здійснення стороною (в даному випадку прокурором) права на подання заяви про перегляд рішення за нововияленими обставинами є обізнаність зі змістом судового рішення, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Надавши правову оцінку викладеним у клопотанні доводам, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду, як таку, що винесена при неповно з'ясованих обставинах щодо пропуску процесуального строку для подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми процесуального законодавства застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування постанови, відсутні.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України