ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 2/21

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівСибіги О.М., Грейц К.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДепартаменту комунальної власності міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського судувід15.06.2016за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Міллагро"проперегляд за нововиявленими обставинамирішенняГосподарського суду міста Києвавід24.05.2011у справі№2/21Господарського судуміста Києваза позовомГоловного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Реакс Резиденце" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міллагро"третя особаУкраїнська універсальна товарна біржапровизнання недійсними договорів

за участю

- позивача:Крижний Я.О. (довіреність від 11.02.2016)- відповідача-2:Ткаченко В.М. (довіреність від 11.01.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - позивач) просило з урахуванням зміни підстав позову та збільшення позовних вимог: визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилого будинку загальною площею 10005,70 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3а (літ А) від 09.07.2010 №641, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реакс Резиденце" (далі - відповідач-1); визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилого будинку загальною площею 10005,70 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3а (літ А), укладений між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міллагро" (далі - відповідач-2); зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Міллагро" повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва нежилий будинок загальною площею 10005,70 кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а (літ А).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011 вказану постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 залишено без змін.

22 серпня 2014 року відповдач-2 подав заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що такі обставини підтверджуються листом Української універсальної товарної біржі (далі - третя особа) від 05.08.2014, адресованим відповідачу-2; листом позивача третій особі №042/12/28-9101; додатком до договору між позивачем та третьою особою на реалізацію майна з аукціонів №149/2 від 07.08.2007; договором між третьою особою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсіті" на інформаційне співробітництво.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Тищенко О.В.), задоволено заяву відповідача-2 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 у справі № 2/21 за нововиявленими обставинами. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати вищевказані судові рішення і прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 та третя особа не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час розгляду спору по суті задовольняючи позовні вимоги про: визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 09.07.2010 №641 нежилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3а (літ А), укладеного між позивачем та відповідачем-1; визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3а (літ А), укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, посвідчений 11.08.2010; зобов'язання відповідача-2 повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва вказаний нежилий будинок, суди виходили з того, що під час приватизації цього приміщення позивачем не було визначено інформаційні бюлетені та місцеву пресу, інші друковані видання, у яких слід було опублікувати інформацію про продаж спірного об'єкту нерухомості, тому публікація третьою особою інформації про продаж спірного об'єкту у газеті "Дивіденди інформ" суперечить положенням Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у редакції станом на 27.04.2007).

Відповідач-2, звертаючись з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 за нововиявленими обставинами, посилався на те, що такі обставини, що існували на момент винесення судового рішення і не були йому відомі, як те, що третя особа мала повноваження друкувати оголошення про продаж об'єкту приватизації у друкованих виданнях "Дивіденди-Інформ", "Дивіденди ", "Дивіденди-Кївщина", мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а тому судове рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Так, в листі відповідачу-2 від 05.08.2014 третя особа повідомляла, що відповідно до умов договору на реалізацію майна з аукціонів №149/2 від 07.08.2007 та додатку до цього договору третя особа була зобов'язана забезпечити публікацію в засобах масової інформації та надати органу приватизації два примірники публікацій щодо відомостей про об'єкт, що пропонується для продажу на аукціоні; листом №042/12828-9101 за грудень 2012 позивач повідомив третю особу про необхідність забезпечення публікації раніше наданих інформаційних повідомлень в засобах масової інформації; відповідно до договору на інформаційне співробітництво між третьою особою та ТОВ "Інтерсіті" газета "Дивіденди-Інформ" набула статусу офіційного видання Біржі (третьої особи).

Судами також встановлено, що рішенням Київської міської ради від 08.02.2007 №62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки" було затверджено перелік об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, які не приватизовані і є перехідними та підлягають приватизації у 2007 - 2010 роках.

07.08.2007 між позивачем та третьою особою було укладено договір №149/2 на реалізацію майна з аукціонів (далі - Договір), відповідно до умов якого орган приватизації уповноважив, а третя особа прийняла на себе зобов'язання організовувати і проводити аукціони з продажу об'єктів нерухомості та акцій господарських товариств в процесі приватизації, а також іншого майна, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Києва. Переліки об'єктів визначаються додатками до Договору, що підписуються сторонами та є його невід'ємними частинами.

Згідно п.2.1 Договору Біржа протягом трьох днів з дати підписання Додатка до Договору, яким визначено перелік Об'єктів, забезпечує розміщення та опублікування в друкованих засобах масової інформації, відповідно до ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", відомостей про об'єкти, що пропонуються для продажу на аукціоні.

Рішенням Київської міської ради від 18.06.2009 №647/1703 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки" об'єкт за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3а літера "А", було включено в список об'єктів, що підлягають приватизації, за способом приватизації - аукціон.

На виконання рішення Київської міської ради від 18.06.2009 № 647/1703, позивачем видано наказ від 14.04.2010 № 268-ПР "Про продаж на аукціоні нежилого будинку площею 10005,7 кв.м на вул. Бориса Грінченка, 3-а, літ "А", відповідно до пункту 4 якого відділ приватизації та управління корпоративними правами повинен був забезпечити надання третій особі інформації, визначеної у пункті 3 наказу для подальшого розміщення та опублікування в друкованих засобах масової інформації.

14.04.2010 між позивачем та третьою особою було укладено Додаток №132 до Договору, згідно з пунктом 3 якого Біржа забезпечує публікацію в засобах масової інформації та надає органу приватизації 2 (два) примірники публікації щодо відомостей про об'єкт, що пропонується для продажу на аукціоні.

Згідно документів, які були подані відповідачем-2, третя особа забезпечила опублікування інформації про продаж на аукціоні об'єкта малої приватизації комунальної власності - нежилого будинку загальною площею 10005,7 кв.м. в газеті "Дивіденди Інформ" від 16.04.2010 №3 (844).

03.06.2010 позивачем було видано наказ № 422-ПР "Про повторний продаж на аукціоні нежилого будинку площею 10005,7 кв.м. на вул. Бориса Грінченка, 3-а, літ "А", відповідно до пункту 4 якого відділ приватизації та управління корпоративними правами повинен був забезпечити надання третій особі інформації, визначеної у пункті 3 наказу для подальшого розміщення та опублікування в друкованих засобах масової інформації.

На виконання зазначеного наказу третя особа забезпечила опублікування інформації про продаж на аукціоні об'єкта малої приватизації комунальної власності - нежилого будинку загальною площею 10005,7 кв.м в газеті "Дивіденди Інформ" від 04.06.2010 року №4 (845).

Позивач у наказах від 14.04.2010 №268-ПР та від 03.06.2010 № 422-ПР не визначав конкретного друкованого засобу масової інформації в якому необхідно опублікувати інформацію про продаж на аукціоні об'єкта малої приватизації комунальної власності - нежилого будинку загальною площею 10005,7 кв.м на вул. Бориса Грінченка, 3-а, літ "А".

06.07.2010 відбувся аукціон з продажу об'єкту малої приватизації - нежилий будинок загальною площею 10005,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а, літ "А", за результатами якого переможцем визнано відповідача-1, про що було складено Протокол №3.

09.07.2010 між позивачем (продавець) та відповідачем-1 (покупець) було укладено Договір №641 купівлі - продажу нежилих приміщень, на виконання умов якого покупець перерахував на рахунок продавця грошові кошти в сумі 28016746,80 грн., внаслідок чого продавець на підставі акта прийому-передачі від 06.08.2010 передав покупцю нежилий будинок загальною площею 10005,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а, літ "А".

11.08.2010 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, на виконання якого відповідач-2 перерахував на рахунок відповідача-1 відповідні грошові кошти, у зв'язку з чим відповідач-1 передав відповідачу-2 нежилий будинок загальною площею 10005,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-а, літ "А".

Приймаючи оскаржені у касаційному поряду судові рішення за результатами перегляду зазначеної заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди виходили з того, що вищенаведені обставини є нововиявленими, оскільки вони існували під час розгляду справи, але не були відомі відповідачу-2, так як останній не перебував у правовідносинах з позивачем та третьою особою.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами (ч.1). Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (ч.2 п.1).

Частиною першою статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у відповідній редакції, встановлено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Разом з тим, як вже зазначалось, як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідач-2 посилався на відомості, викладені у листі третьої особи від 05.08.2014, у якому зазначалось про тривалість стосунків між позивачем та третьою особою з проведення аукціонів, вказувалось на існування додатку до договору №149/2 від 07.08.2007, зазначалось про лист №042/12828-9101 за грудень 2012, за яким позивач повідомив третю особу про необхідність забезпечення публікації раніше наданих інформаційних повідомлень в засобах масової інформації, вказувалось про наявність договору на інформаційне співробітництво між третьою особою та ТОВ "Інтерсіті" щодо того, що газета "Дивіденди-Інформ" набула статусу офіційного видання третьої особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскільки Договір та додаток №132 від 14.04.2010 до нього було укладено між позивачем та третьою особою, а лист позивача №042/12/28-9101 був адресований Біржі, тому позивачу було відомо про дані обставини та їх існування на час розгляду даної справи.

При цьому відповідачу-2 на час розгляду справи не були відомі обставини про те, що Договір та додаток №132 до нього укладався між позивачем та третьою особою, лист позивача №042/12/28-9101 був адресований третій особі, а угода про співробітництво укладалась між третьою особою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсіті", про що також свідчить не подання позивачем даної інформації суду під час розгляду справи.

До того ж в обґрунтування рішення суду по суті спору, що переглянуто за нововиявленими обставинами, було покладено лише те, що позивачем не визначено інформаційного бюлетеню та місцевої преси, у яких необхідно публікувати інформацію про об'єкти малої приватизації, що, як вказувалось судом, є порушенням абзацу 3 частини першої статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Як встановлено судами під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами Біржа на підставі Договору з 2007 року здійснювала публікацію відомостей про об'єкти приватизації в газеті "Дивіденди-Інформ", та надавала 2 (два) примірники публікації органу приватизації, у якого не виникало зауважень чи заперечень щодо обраної газети.

Таким чином, з урахуванням наведеного суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача-2.

Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії" процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статті 1117 частини 2-ї Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1), касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (ч.2), суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі Господарського суду міста Києва №2/21, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді О.М. Сибіга

К.В. Грейц