Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 916/2669/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014

у справі № 916/2669/13 Господарського суду Одеської області

за позовом Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 81 827,18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача за актом приймання-передачі повернути позивачеві нерухоме майно загальною площею 640,8 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1, яке було надане в оренду за відповідним договором, а також про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 11594,91 грн. та неустойки у розмірі 70232,27 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2013 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.), позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 11339,56 грн. заборгованості з орендної плати. В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що заборгованість з орендної плати за розрахунком суду становить 11339,56 грн., відповідачем своєчасно були вчинені дії щодо повернення позивачеві орендованого майна за актом приймання-передачі, тому підстави для стягнення неустойки та зобов'язання відповідача вчинити певні дії відсутні.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 629, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", просить їх скасувати в частині відмови у позові щодо повернення орендованого майна та стягнення неустойки та прийняти нове рішення про задоволення позову. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що Фонд не отримував від відповідача акт приймання-передачі орендованого приміщення і на сьогоднішній день не має доступу у ці приміщення.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

16.06.2011 між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого чи іншого індивідуально визначеного майна, яке являється власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі приміщення з №1 по №6 . Балансоутримувач майна - ФКМ.

Згідно з п.2.1 та п.2.4 договору орендар вступає в строкове платне користування майном в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору і акту приймання-передачі майна. Обов'язок відносно складення акту приймання-передачі приміщення покладається на орендодавця.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата встановлена за результатами конкурсу (протокол №007 від 08.06.2011 року) і складає на дату проведення конкурсу 08.06.2011 року - 2500 грн. (з урахуванням ПДВ - 416,67 грн.).

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата за перший місяць після укладення договору оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць, тобто на 08.06.2011 року на індекс інфляції по перший місяць оренди включно.

Пунктом 3.4 договору сторони встановили, що орендна плата за кожний наступний місяць встановлюється шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Згідно з п. 3.6 договору орендна плата перераховується орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

У п. 5.16 договору встановлено, що у випадку припинення чи розірвання договору орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути орендодавцю чи підприємству/товариству, вказаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, чим на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу і відшкодувати орендодавцю збитки у випадку погіршення стану чи втрати (повної чи часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 8.5 договору орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення орендованого майна, якщо заборгованість орендаря перевищує суму орендної плати за 3 місяці.

Згідно з п. 10.1 договору даний договір укладений по 14.05.2014 року включно.

Положеннями п. 10.6 договору сторони погодили випадки, за яких дія договору припиняється, зокрема згідно п.п. 5 п. 10.6 договору, дія договору припиняється достроково у випадку відмови орендодавця від договору, якщо орендар має заборгованість, сума якої перевищує суму орендної плати за 3 місяці.

Пунктом 10.8 договору встановлено, що у випадку припинення чи розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

Пунктом 10.9 договору визначено, що майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складення акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

За актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 17.06.2011 позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування, на умовах оренди, нерухоме майно загальною площею 640,8 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1. У вказаному акті зазначено, що відповідач ознайомлений з об'єктом оренди і претензій до його технічного стану немає.

28.05.2012 позивач за вих. №01/04-354 направив на адресу відповідача листа, яким сповістив останнього про відмову від договору оренди, запропонував йому протягом 10 днів з моменту отримання листа повернути позивачу орендовані приміщення по акту приймання-передачі, а також погасити заборгованість по орендній платі, яка на той момент складала 8277,17 грн. Відповідач отримав вказаного листа 06.06.2012.

Разом з тим, судами встановлено, що 08.05.2012 орендарем було складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, який надіслано на адресу Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради.

Суди попередніх інстанцій перевірили наданий позивачем розрахунок розміру заборгованості з орендної плати та встановили що розмір боргу становить 11339,56 грн., що сторонами не спростовано. А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про стягнення з відповідача на користь позивача названої суми заборгованості з орендної плати.

В частині вирішення спору щодо зобов'язання відповідача повернути орендоване майно за актом приймання-передачі та відповідно стягнення неустойки у вищезазначеному розмірі, то судова колегія касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у позові в цій частині з огляду на наступне.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що укладений між сторонами договір оренди спірного майна розірваний з ініціативи орендодавця - позивача, про що останній повідомив орендаря - відповідача листом від 28.05.2012, який отриманий відповідачем 06.06.2012. Отже, за умовами договору оренди (п.5.16 та п.10.9), на які вказали суди, орендар мав би, виходячи із вказаної дати, скласти акт приймання-передачі орендованого майна та повернути це майно орендодавцеві в порядку, визначеному договором. Натомість, як встановлено господарськими судами, орендар - відповідач склав такий акт 08.05.2012, тобто ще до розірвання за ініціативою орендодавця названого договору оренди. При цьому господарськими судами не досліджено обставин щодо розірвання договору оренди саме з ініціативи орендаря. Більш того, судами попередніх інстанцій не досліджено питання, коли саме за умовами договору орендоване майно вважається повернутим і чи здійснювались відповідачем всі необхідні дії щодо дотримання встановленого договором порядку повернення майна, а не лише складання проекту акта про повернення майна.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні в оскарженій частині встановлені неповно, то судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, а справа - передачі до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі № 916/2669/13 скасувати в частині відмови у позові щодо зобов'язання відповідача за актом приймання-передачі повернути позивачеві нерухоме майно загальною площею 640,8 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 та стягнення неустойки в розмірі 70232,27 грн., а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.