Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 916/2495/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратуриШекшеєва В.С. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачаМатвіюк М.А. - довіреність від 30.12.2015 року Комар А.Ю. - довіренісьб від 25.12.2015 рокувідповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони Українина постановувід 03.02.2016 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/2495/15 господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника військового прокурора Білгород - Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК Агро" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - Білгород - Дністровська квартирно - експлуатаційна частина району; - Військова частини А2613 провитребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України із позовом до ТОВ "БТК Агро" про витребування з незаконного володіння ТОВ "БТК Агро" земельної ділянки із земель військового містечка № 121 (земельна ділянка №1) площею 330 га, нормативно-грошовою вартістю 6 189 773,70 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко № 121 на підставі статей 11, 210, 216, 235, 386, 387, 626, 640, 792 Цивільного кодексу України, статей 18, 77, 78, 92, 95, 116 Земельного кодексу України та статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України".

Ухвалою суду від 16.07.2015 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Білгород - Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району і Військову частину А2613.

У письмових поясненнях на позовну заяву Міністерство оборони України просило задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що Військова частина А2613 за якою закріплені фонди військового містечка № 121, позбавлена правомочності розпоряджатися земельною ділянкою полігону для проведення занять з бойової підготовки військовослужбовців, оскільки вказана ділянка належить на праві постійного користування Білгород - Дністровській квартирно-експлуатаційній частині району. Крім того, зазначало, що рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, згода Міністром оборони України на її вилучення та передачу в оренду ТОВ "БТК Агро" не надавалася.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.10.2015 р. (судді: Ю.А. Шаратов, Г.І. Гуляк, О.В. Цісельський) позовні вимоги задоволено повністю, витребувано з незаконного володіння ТОВ "БТК Агро" на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку із земель військового містечка №121 (земельна ділянка № 1) площею 330 га, нормативно-грошовою вартістю 6 189 773,70 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко № 121.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов до висновку, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 Цивільного кодексу України).

За апеляційною скаргою ТОВ "БТК Агро" Одеській апеляційний господарський суд (судді: С.В. Таран, В.В. Бєляновський, Л.В. Поліщук) переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 03.02.2016 року, вказане рішення скасував та прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив.

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку земельна ділянка площею 330 га, розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко №121, не вибувала із володіння держави, що виключає можливість задоволення позовних вимог про її витребування з чужого незаконного володіння.

Міністерство оборони України подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 року, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1,2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 3, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 10 Закону України "Про оборону України", статті 387 Цивільного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представника позивача та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції 04.08.2014 між Військовою частиною А2613 і ТОВ "БТК Агро" було підписано договір про спільний обробіток земельної ділянки № 168/10/11.

Згідно із пунктом 1.1 вказаного договору від 04.08.2014 з метою відпрацювання моделі співпраці з підприємствами та залучення додаткових джерел фінансування життєдіяльності військової частини А2613, сторони за цим договором, зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових засадах в межах діючого законодавства та у відповідності до статутів, спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей без створення юридичної особи, як то: вирощування, переробка та реалізація насіння всіх категорій (елітного та репродукційного); вирощування та реалізація товарної сільськогосподарської продукції; підвищення ефективності використання майна; впровадження сучасних технологій вирощування; зменшення сукупних та індивідуальних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів для максимального прибутку.

У пункті 1.2 договору від 04.08.2014 року сторони передбачили, що спільний обробіток земельної ділянки буде розподілятися наступним чином: ТОВ "БТК Агро" бере на себе зобов'язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції яка обумовлена договором. А військова частина А2613 бере на себе зобов'язання надати для спільного обробітку земельну ділянку Відповідачу площею 330 га, з земель, що знаходяться у неї в користуванні згідно акта прийому-передачі будівлі, споруд та території військового містечка № 121 від 28.10.2010 та державного акта серії Б № 031745 від 12.02.1985.

У пункті 4.1 договору від 04.08.2014 року його сторони обумовили, що відповідач не може відчужувати права користування земельною ділянкою, яка надана йому за цим договором без письмової згоди іншої сторони.

Пунктом 6.1 договору від 04.08.2014 року передбачено, що внеском військової частини А2613 є вартість права користування земельною ділянкою загальної площею 330 га, згідно Акта обміру земельної ділянки який є невід'ємною частиною договору, яка взята з листа Відділу Дерземагентства у Болградському районі Одеської області Головного управління Держземагентства у Одеській області № 7-7-06/4602 від 22.11.2013, відповідно викопіюванню середня вартість 1 у.к. га по Одеській області складає 5 940,00 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2 та 1,756 станом на 2013 рік.

У пункті 8.6 договору від 04.08.2014 року передбачено, що відповідач перераховує військовій частині А2613 у строк до 20 числа кожного місяця 2014-2015 років грошові кошти у сумі 15 000,00 грн., але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 188 179,00 грн., які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у.к. га землі (5940 грн. х 3,2 = 19008 х 3% = 570,24 грн. за 1 у.к. га х 330 га = 188178 грн.) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі Відповідач самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог іншої сторони, розпоряджується своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку.

Додатковою угодою від 07.05.2015 № 168/10/7 пункт 8.6 Договору від 04.08.2014 викладено у новій редакції, згідно із якою сторони погодилися, що Відповідач перераховує військовій частині А2613 у строк до 20 числа кожного місяця 2015 року грошові кошти у сумі 18 019,00 грн., але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 221 479,00 грн., які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у.к. га землі (в тому числі за період з 04.08.14 31.12.14 19 008 грн. х 3% х 330 га /365 х 150 діб = 77 334,00 грн. та за період з 01.01.2015 30.08.2015 19 008 грн. х 1,149 (індекс інфляції станом на 01.01.2015) х 3% х 330 га / 12 міс. Х 8 міс. = 144145,00 грн., що разом становить 221 479,00 грн.) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі Відповідач самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог іншої сторони, розпоряджується своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону про витребування з незаконного володіння ТОВ "БТК Агро" земельної ділянки із земель військового містечка № 121 (земельна ділянка №1) площею 330 га, нормативно-грошовою вартістю 6 189 773,70 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко № 121 на підставі статей 386, 387 Цивільного кодексу України, статей 77, 78 Земельного кодексу України та статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України".

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до пункту третього частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Закону України "Про використання земель оборони".

За приписами частин першої, другої та четвертої статті 77 Земельного кодексу України, які кореспондуються з приписами статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За частиною 1 статті 115 Земельного кодексу України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.

За змістом статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Частиною першою статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" встановлено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Відповідно до пунктів 39, 40 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністерства оборони України, від 22.12.1997, № 483 передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об'єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об'єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.

Згідно з пунктами 44, 45 чинного Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Слід зазначити, що за змістом частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей як право володіння та користування земельною ділянкою; права землекористувачів передбачено статтею 95 Земельного кодексу України. Разом з тим, право постійного користування після одержання землекористувачем документа, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації (стаття 125 Земельного кодексу України). В свою чергу правом оперативного управління (в тому числі землею, як активом, закріпленим за військовою частиною) за змістом статті 137 Господарського кодексу України визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна.

Судом першої інстанції було встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони з її цільовим призначенням полігон для проведення занять з бойової підготовки військовослужбовців.

Також судом було встановлено, що правонаступником розформованої Болградської квартирно-експлуатаційної частини (району) є Білгород - Дністровськіа квартирно-експлуатаційна частина.

При цьому, на підставі акта прийому (передачі) будівель, споруд та території військового містечка під охорону від 28.10.2010, на який є посилання у Договорі від 04.08.2014, фонди військових містечок, зокрема № 121, які прийняті на картковий та бухгалтерський облік Білгород - Дністровської КЕЧ районну у м. Болград, згідно "Переліку комплексу будівель у м. Болград Одеської області, які передані у державну власність з віднесенням до сфери управління Міноборони" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 № 1186-р, були передані військовій частині А2613 лише під охорону (а.с. 107).

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів дотримання порядку передачі спірної земельної ділянки в користування ТОВ "БТК Агро", визначеного земельним законодавством з отриманням відповідного погодження Міністерства оборони України або уповноваженого ним органу.

Таким чином, відповідно до закріпленого в статті 387 Цивільного кодексу України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово - правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Міністерство Оборони України, як власник спірної земельної ділянки з цільовим призначенням - полігон для проведення занять з бойової підготовки військовослужбовців, вправі на підстав статті 387 Цивільного кодексу України вимагати її повернення з чужого незаконного володіння ТОВ "БТК Агро", яке отримало цю земельну ділянку за договором №168/10/11 для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Пунктом 6 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 року підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у даній постанові.

З викладених вище мотивів постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишеним без змін.

За приписами 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Таким чином, за результатами розгляду даної касаційної скарги з відповідача на користь Міністерства Оборони України необхідно стягнути судовий збір у розмірі 87 696,00 грн.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 р. у справі № 916/2495/15 скасувати, рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Міністерства Оборони України задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК Агро" (68702, Одеська область, м. Болград, вул. Г.Трайкова, 92, код ЄДРПОУ 36340986) на користь Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 87 696,00 грн. (вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто шість гривень 00 копійок) судового збору за перегляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач