ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 924/1319/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Стратієнко Л.В., Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Губинський" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016у справі№924/1319/14 господарського суду Хмельницької областіза позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет споруСільськогосподарського кооперативу "Губинський" до 1. Ладигівської сільської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "РесурсЕко Енерго" про за участю визнання незаконним та скасування рішення №4 від 13.05.2010 про оформлення права власності Прокуратури Хмельницької області за участю представників сторін:

прокуратури: Клюге Л.М.,

позивача: не з'явився,

відповідача 1: Сударікова Є.В.,

відповідача 2: Галицький А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський кооператив "Губинський" звертаючись до господарського суду Хмельницької області , як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, просив визнати незаконним та скасувати рішення №4 від 13.05.2010, яке прийняте виконавчим комітетом Ладигівської сільської ради про оформлення права власності, вважаючи останнє незаконним та таким, що порушує права останнього.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.06.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі №924/1319/14 відмовлено СК "Губинський" у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями СК "Губинський" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 та рішення місцевого господарського суду від 14.06.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Звертаючись з даним позовом до суду, СК "Губинський" посилався на те, що оскільки гідроелектростанція на р. Случ у с. Губин, як цілісний майновий комплекс, на момент прийняття Ладигівською сільрадою оспорюваного рішення належала СГК "Губинський", що підтверджується книгою обліку основних фондів СГК "Губинський". Гідроелектростанцію та її складові частини кооператив не передавав на баланс Ладигівської сільської ради, тому у останньої не було підстав для прийняття рішення про оформлення права власності на спірні об'єкти нерухомого майна. Разом з тим зазначає, що відповідно до акту від 20 жовтня 1994 було здійснено обмін між КП "Старокостянтинівський завод продтоварів" та колгоспом ім. В. Ульянова, внаслідок якого колгосп ім. В. Ульянова одержав від КП "Старокостянтинівський завод продтоварів" приміщення млина, греблю і містки. Враховуючи, що СГК "Губинський" є правонаступником колгоспу ім. В. Ульянова, тому можливо прийти до обґрунтованого висновку про набуття права власності на зазначені об'єкти нерухомого майна колгоспом ім. В. Ульянова (пізніше СГК "Губинський") за правочином, який має ознаки договору міни відповідно до положень ст. 715 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд вказав на те, що СГК "Губинський" не надано суду належних та допустимих доказів які б засвідчували факт виникнення у нього права власності саме на спірне нерухоме майно - земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції. При цьому місцевий суд зазначив, що СГК "Губинський" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рішенням Ладигівської сільради №4 "Про оформлення права власності на земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, яка розташована по вул. Центральній, 1/2 у с. Губин, Старокостянтинівського району" від 13 травня 2010 були порушені права та законні інтереси СК "Губинський", тому відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

СГК "Губинський" просив визнати незаконним та скасувати рішення №4 від 13 травня 2010 року про оформлення права власності на земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, яка розташована по вул. Центральній, 1/2 у с.Губин, Старокостянтинівського району, посилаючись на те, що спірним рішенням органу місцевого самоврядування були порушені його права на володіння гідроелектростанцією як цілісним майновим комплексом, на майно, яке нібито перебуває у нього на балансі з 1994 і безпідставно зареєстровано за територіальною громадою сіл Ладигівської сільради та передано в оренду ТОВ "РесурсЕкоЕнерго".

Обґрунтовуючи своє право власності на вказане майно тим, що у жовтні 1994 року КП "Старокостянтинівський завод продтоварів" було передано приміщення млина, гребля і містки колгоспу ім. В. Ульянова, правонаступником якого він являється, і з того часу перебувало у нього на балансі. Проте, СГК "Губинський" не надано суду належних та допустимих доказів які б засвідчували факт виникнення у нього права власності саме на спірне нерухоме майно - земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції.

При цьому суди правомірно вказали, що перебування майна на балансі СГК "Губинський" не свідчить про наявність в останнього права власності на спірне майно.

Судами також було встановлено, що після укладення СГК "Губинський" з ТОВ "Украгросоюз" Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13 червня 2011, за яким кооператив продав товариству нежитлову будівлю гідроелектростанції загальною площею 205,5 м2, що по вул. Центральна, 1а в с. Губин Старокостянтинівського району Хмельницької області та передачею за актом приймання-передачі від 12 липня 2011 року зазначеної будівлі ГЕС, водозабірним каналом для гідроелектростанції зі шлюзом; спускним каналом зі шлюзом; переливним каналом; шлюзним водоскидом (в кількості 6 шлюзів); прибережними укріпленнями (т.1 а.с.12, 15), вказана будівля взагалі вибула із володіння СГК "Губинський" і він втратив будь-яке право володіння, користування та розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Крім того, відповідно до чч.1, 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який набрав чинності з 03 березня 2004, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Такої реєстрації спірного майна, як вимагається зазначеним Законом, СГК "Губинський" протягом більше шести років проведено не було, тому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що СГК "Губинський" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рішенням Ладигівської сільради №4 "Про оформлення права власності на земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, яка розташована по вул. Центральній, 1/2 у с. Губин, Старокостянтинівського району" від 13 травня 2010 року були порушені права та законні інтереси СК "Губинський".

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що приймаючи рішення про оформлення права власності на земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, яка розташована по вул. Центральній, 1/2 у с. Губин, Старокостянтинівського району Ладигівська сільрада діяла в межах своїх повноважень і прийняла рішення відповідно до чинного законодавства та встановленого порядку, тому підстав для визнання незаконним та скасування рішення №4 від 13 травня 2010 про оформлення права власності не має.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій правомірно відмовили СК "Губинський" у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Губинський" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 924/1319/14 без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді: І. Вовк Л. Стратієнко