ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 903/177/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "КРП І ПАРТНЕРИ", м. Луцькна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "КРП І ПАРТНЕРИ", м. Луцькдо1. Волинської митниці Державної фіскальної служби України, с. Римачі, Волинська обл.; 2. Державної казначейської служби України, м. Київпростягнення 149 916, 47 грн.

за участю представників

позивача: Косирева Н.В., Матвіюк Н.Р.,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "КРП І ПАРТНЕРИ" (далі за текстом - ПП "КРП І ПАРТНЕРИ") звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби України (далі за текстом - Волинська митниця ДФС України) та Державної казначейської служби України про стягнення збитків у розмірі 149 916, 47 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.06.2016 року справу № 903/177/16 направлено за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 16, ст. 17 ГПК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю; присуджено до стягнення з ПП "КРП І ПАРТНЕРИ" в дохід державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в сумі 1 378 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що під час судового розгляду не було встановлено наявності протиправних дій (бездіяльності) митниці, що свідчить про відсутність повного складу правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування збитків, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідачів; при цьому, місцевим господарським судом присуджено до стягнення з позивача судовий збір за подання до суду позову майнового характеру.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 року рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року у справі № 903/177/16 скасовано частково; викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "В задоволенні позовних вимог відмовити".

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними доказами протиправність дій митниці та причинного зв'язку таких дій із заподіяною шкодою, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог; при цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача судового збору за подання позову майнового характеру, апеляційний господарський суд виходив з положень п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено, що судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПП "КРП І ПАРТНЕРИ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 року і прийняти нове рішення, яким позов ПП "КРП І ПАРТНЕРИ" задовольнити у повному обсязі.

Волинською митницею ДФС України та Державною казначейською службою України відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні позивач просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачів згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.2015 року на митному посту "Володимир-Волинський" Волинської митниці ДФС України проведено митне оформлення вантажу, який належить ПП "КРП І ПАРТНЕРИ", за митними деклараціями № 205100000/2015/001789 та № 205100000/2015/001794, відправленого на адресу підприємства Labores Sp.z.o.o. (Польща) через митний пост "Ягодин" Волинської митниці ДФС України. Вантаж задекларовано брокером Волинської торгово-промислової палати на підставі документів, наданих директором ПП "КРП І ПАРТНЕРИ" громадянкою України Косиревою Н.В., а саме: на вантаж в автомобілі з державними номерними знаками НОМЕР_5/НОМЕР_4 згідно митної декларації № 205100000/2015/001789 та товаросупровідних документів задекларовано товар пиломатеріали за кодом УКТЗЕД 44091018, вагою 20 500 кг., 1 296 метрів квадратних, 25, 920 метрів кубічних; на вантаж в автомобілі НОМЕР_1/НОМЕР_3, згідно митної декларації № 205100000/2015/001794 задекларовано товар пиломатеріали за кодом УКТЗЕД 44091018 вагою 20 500 кг., 1 296 метрів квадратних, 25, 920 метрів кубічних.

Отже, на підставі наданих директором ПП "КРП І ПАРТНЕРИ" Косиревою Н.В. документів здійснено декларування та митне оформлення вантажу "Пилопродукція з деревини хвойних порід у вигляді профільованого погонажу з однаковим поперечним перерізом по всій довжині і ширині, не стругана, не шліфована….", за кодом УКТЗЕД 44091018, загальною вагою 41 000 кг., 2 592 метрів квадратних, 51,84 метрів кубічних.

Під час проведення митного контролю на митному посту "Ягодин" Волинської митниці ДФС України із залученням головного інженера ДП "Любомльське ЛГ" в якості спеціаліста встановлено, що в дійсності зазначеними автомобілями переміщуються пиломатеріали обрізні хвойних порід (сосна) (довідки № 611 від 12.06.2015 року та № 612 від 12.06.2015 року), відповідно до службової записки управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання від 16.06.2015 року № 652/03-70-25-01-20 код товару УКТЗЕД становить 4407109300, тобто, даний товар підпадає під дію Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної із реалізацією та експортом лісоматеріалів" від 08.09.2015 року № 2860-ІV, а його експорт можливий лише за наявності Сертифікату про походження лісоматеріалів, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, і підтверджує законність придбання лісоматеріалів, який до митного контролю не поданий.

18.06.2015 року за даним фактом складено протокол про порушення митних правил № 0764/20502/2015, передбачених ст. 472 Митного кодексу України, відповідно до якого вилучено товари - предмети порушення митних правил, які передані на склад митного органу та документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил. Копія протоколу під розпис вручена Косиревій Н.В в цей же день.

Під час розгляду справи про порушення митних правил директор ПП "КРП І ПАРТНЕРИ" Косирева Н.В. звернулась до начальника Волинської ДФС України з заявою від 11.08.2015 року, в якій попередила про особливості зберігання вилученого товару та просила здійснити перевірку умов його зберігання.

В межах розгляду адміністративної справи відносно Косиревої Н.В. щодо порушення митних правил була призначена товарознавча експертиза. У висновку товарознавчої експертизи, проведеної експертом Волинської торгово-промислової палати, зазначено, що при детальному огляді наданих до експертного дослідження пакетів з пило-продукцією виявлено грибні ураження.

Постановою апеляційного суду Волинської області від 20.01.2016 року провадження у справі про притягнення Косиревої Н.В. до адміністративної відповідальності за ст. 472 Митного кодексу України закрито за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення. Вказаною постановою суд зобов'язав Волинську митницю ДФС України повернути ПП "КРП І ПАРТНЕРИ" товар: пиломатеріали хвойних порід (сосна) не струганих, не шліфованих, без гребенів та пазів, не підданих профілюванню, загальною вагою 41 000 кг., 2 592 метрів квадратних , 51, 84 метрів кубічних, загальною вартістю 16 588, 80 грн.

27.01.2016 року ПП "КРП І ПАРТНЕРИ" повернуто товар, який, як зазначено позивачем, при зовнішньому огляді мав значні пошкодження та ураження грибком, що призвело до втрати товаром споживчих якостей.

З огляду на зазначене, ПП "КРП І ПАРТНЕРИ" звернулось до господарського суду з метою захисту свого порушеного права шляхом стягнення з Волинської митниці ДФС України через Державну казначейську службу України коштів у вигляді збитків у сумі 149 916, 47 грн., яка розрахована як залишкова вартість товару з урахуванням висновку товарознавчої експертизи, що спричинені позивачу внаслідок неналежного виконанням працівниками Волинської митниці ДФС України службових обов'язків під час зберігання товару.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що закриття адміністративного провадження відносно директора ПП "КРП І ПАРТНЕРИ" Косиревої Н.В. щодо порушення митних правил, за відсутністю в її діях ознак складу адміністративного правопорушення, не підтверджує факту протиправних дій (бездіяльності) відповідачів щодо митного оформлення товару позивача.

Крім того, протиправна поведінка є лише одним з елементів складу правопорушення і її наявність не звільняє позивача від обов'язку доведення існування решти складових правопорушення.

Частиною 1 ст. 494 Митного кодексу України встановлено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Право органу доходів і зборів вилучати товари у зв'язку з порушенням митних правил передбачено ст. 511 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Митного кодексу України тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у ч. 1 ст. 511 цього Кодексу, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу та іншими законами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем дії Волинської митниці ДФС України щодо вилучення товарів у встановленому порядку оскаржені не були, відтак вилучення товарів та їх подальше розміщення на складі вчинене органом митного контролю з дотриманням вимог закону та правил, які регулюють зазначені правовідносини.

Згідно зі ст. 241 Митного кодексу України власники товарів, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, або уповноважені ними особи можуть з дозволу та під контролем цих органів здійснювати із зазначеними товарами операції, передбачені ст. 325 цього Кодексу, а також, зокрема: прості складські операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів (переміщення товарів у межах складу з метою раціонального розміщення; чищення; провітрювання; створення оптимального температурного режиму зберігання; сушіння, у тому числі із створенням потоку тепла; захист від корозії; боротьба із шкідниками; інвентаризація).

18.06.2015 року директором ПП "КРП І ПАРТНЕРИ" Косиревою Н.В. отримано протокол про порушення митних правил, проте остання звернулась до Волинської митниці ДФС України з заявою про повідомлення умов зберігання вилученого товару лише 11.08.2015 року, при цьому не зазначивши в такій заяві про забезпечення зберігання товару в спеціальних умовах та/або приміщеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

В силу приписів ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом вищенаведених законодавчих приписів для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Водночас в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу Державної митної служби України та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

При цьому, судом апеляційної інстанції правомірно зауважено, що на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальна норма ст. 1173 Цивільного кодексу України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу Державної митної служби України) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.

Проте, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт допущення Волинською митницею ДФС України протиправної поведінки (як обов'язкової складової цивільного правопорушення та підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків) при здійсненні службових обов'язків.

Також судами попередніх інстанцій правомірно відхилено вимогу позивача про відшкодування збитків, завданих неправомірними діями Волинської митниці ДФС України, яку позивач просив стягнути саме з Державної казначейської служби України з огляду на наступне.

Державна казначейська служба України є юридичною особою - центральним органом виконавчої влади, яка самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, є окремим учасником правовідносин та не відповідає за зобов'язаннями (в тому числі щодо відшкодування шкоди) інших державних органів, а у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, на Казначейство покладено функцію щодо виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, зокрема, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування.

В силу положень ст. 56 Конституції України, ст. 1173 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України).

При розгляді справ про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, до участі у справі залучаються співвідповідачами органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що вимога позивача про відшкодування шкоди за рахунок Волинської митниці ДФС України не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, здійснюється державою за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача, факт заподіяння збитків, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та збитками у сумі, заявленій до стягнення, що виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду та свідчить про відсутність підстав для її відшкодування державою за рахунок державного бюджету, у зв'язку з чим судами правомірно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення збитків у розмірі 149 916, 47 грн.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ПП "КРП І ПАРТНЕРИ", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 року у справі № 903/177/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак