Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 910/3893/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

18.06.2015 року

у справі № 910/3893/15-г Господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 9 871 грн. 99 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Черниш О.В. дов. від 29.12.2014 р.,

відповідача - Шегера І.П. дов. від 26.12.2014 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року (суддя - Чебікіна С.О.) позов задоволено. Стягнуто з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" 7 888 грн. 86 коп. боргу, 301 грн. 51 коп. пені, 418 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 711 грн. 29 коп. 3% річних, 552 грн. 22 коп. 7% штрафу та 1 827 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 р. (судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В., Майданевич А.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ДП "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2010 року Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (постачальник), та Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) уклали договір № Д-1111-86/195-Д, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки покупцю певну продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 30 робочих днів з дня надходження товару, що постачається за даним договором у розмірі 100% вартості обладнання, відповідно до умов п. 6.3 даного договору, на підставі накладної на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженим представником покупця, який діє на підставі оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Оплата здійснюється після поставки товару, що постачається за даним договором у розмірі 100% вартості (п. 6.3 договору).

Позивач 30.10.2010 року по видатковій накладній поставив відповідачу електричні лампи ДРВ 160 OSRAM (38 шт.) та ДРЛ 250 OSRAM (173 шт.) на загальну суму 7 888 грн. 86 коп.

За отриманий товар відповідач не розрахувався посилаючись на ненадання йому позивачем рахунку-фактури на оплату поставленої за договором продукції і подав заяву про застосування строку позовної давності.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ст. 264 ЦК України).

У п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10 визначено, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний з боку відповідача уповноваженою на це особою, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути обставиною, що свідчить про визнання боргу, а отже підставою для переривання строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України.

Судами встановлено, що строк позовної давності переривався та почався з 30.09.2013 року, оскільки уповноваженими представниками відповідача 31.03.2013 року та 30.09.2013 року було підписано з позивачем акти звірки взаємних розрахунків в тому числі за договором від 30.09.2010 року № Д-1111-86/195-Д, що свідчить про вчинення відповідачем дій по визнанню суми боргу.

За таких обставин, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 7 888 грн. 86 коп. основного боргу.

Ч. 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки" від 12.03.2005 року № 64-р ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки.

Оскільки строк оплати настав 10.11.2010 року та на момент звернення з позовом до господарського суду (19.02.2015 року) прострочення сягало понад тридцять днів, тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення штрафу у розмірі 7% - 552 грн. 22 коп.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за

порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 7.2 договору від 30.09.2010 року № Д-1111-86/195-Д за невиконання або неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань, по оплаті товару, згідно п. 6.3 договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 301 грн. 51 коп.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Місцевий господарський суд також правомірно стягнув 3% річних в розмірі 711 грн. 29 коп. та втрати від інфляції в розмірі 418 грн. 11 коп.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 у справі № 910/3893/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.