Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.09.2015 року у справі №904/180/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 904/180/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі№ 904/180/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Дженерал Україна", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика етикетки "Мікко" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 проспонукання до виконання мирової угодив судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаТкаченко Р.Ю.- - відповідача-1не з'явився - - відповідача-2Мирошник Т.Ю.- - відповідача-3не з'явився- - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Дженерал Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика етикетки "Мікко", в якій просило суд спонукати до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2013 у справі № 5023/6093/12 шляхом стягнення солідарно з вказаних юридичних осіб на користь позивача заборгованості у сумі 18 226 268 грн. 71 коп. та судовий збір, про що видати накази.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідачів залучено ОСОБА_5.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 (головуючий Дармін М.О., судді: Березкіна О.В., Чус О.В.) у даній справі в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не набув процесуального права на звернення до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграф Дженерал Україна" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прінт -Сервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика етикетки "Мікко", ОСОБА_5 не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Розпорядженням секретаря судової палати від 28.09.2015 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б. для розгляду даної справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах іншого судового провадження (справа № 5023/6093/12) господарськими судами розглядався спір за позовом SG Transportation Leasing Austria GmbH (СГ Транспортейшн Лізинг Австрія ГмБХ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика етикетки "Мікко", Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Мікко-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальність "Поліграф Дженерал Україна" про солідарне стягнення грошових коштів в сумі 5 280 153, 38 доларів США та вилучення предметів купівлі за договором купівлі-продажу № Е312542 від 10.07.2008.

У квітні 2013 року сторони у вказаній справі звернулися до суду із заявою про затвердження мирової угоди.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2013, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014 у вказаній справі мирову угоду було затверджено. Провадження у справі стосовно відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Мікко-Сервіс" припинено у зв'язку з припиненням діяльності останнього як суб'єкта господарювання. Провадження у справі № 5023/6093/12 припинено.

Внаслідок невиконання мирової угоди відповідачами (боржниками) SG Transportation Leasing Austria GmbH (СГ Транспортейшн Лізинг Австрія ГмБХ), як кредитор та стягувач, звернувся до державного виконавця із заявами про примусове виконання мирової угоди.

З метою виконання судової ухвали про затвердження мирової угоди Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області відкриті виконавчі провадження №№ 41900685, 41525816 щодо боржників Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Дженерал Україна".

В лютому 2014 року вказані юридичні особи (боржники) подали до Господарського суду Харківської області скарги на дії органів Державної виконавчої служби.

До матеріалів справи залучені копії постанов Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі № 5023/6093/12, з текстів яких вбачається, що дії державного виконавця щодо прийняття до виконання заяв про відкриття виконавчих проваджень; прийняття до виконання ухвали № 5023/6093/12 від 29.04.2013; відкриття виконавчих проваджень шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, накладання арешту на майно шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладання арешту на кошти шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника, стягнення виконавчого збору, визнані незаконними. Відповідні постанови державного виконавця визнані недійсними з моменту їх винесення, з процесуальних підстав.

У межах даної судової справи судами встановлено, що 31.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", як цесіонарієм) та СГ Транспортейшн Лізинг Австрія ГмбХ, як цедентом, було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого сторони погодили, що цесіонарій стає власником майна, яке є предметом купівлі-продажу № Е312542 від 10.07.2008, укладеного між цедентом та ТОВ "Прінт-Сервіс" (боржником). За умовами цього договору цесіонарій стає кредитором за договором купівлі-продажу № Е312542 від 10.07.2008, укладеного між цедентом та боржником.

В своєму позові позивач послався на те, що його права, як нового кредитора у правовідносинах з боржниками за вказаним договором купівлі-продажу та стягувача за мировою угодою були порушені, у зв'язку з невиконанням боржниками умов останньої. На його думку, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів, позивач вправі звернутися до суду до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій послались на те, що позивач не набув процесуального права на звернення до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, оскільки ухвала суду про його залучення до участі у справі № 5023/6093/12 в якості правонаступника відповідної сторони судом, в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України, не виносилась, із відповідним клопотанням позивач до суду не звертався. За висновком суду апеляційної інстанції, позивач не надав доказів на підтвердження факту звернення до суду з вимогою надання йому ухвали про затвердження мирової угоди, оформленої як виконавчий документ з дотриманням вимог статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

У пункті 7.9. постанови № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" Пленумом Вищого господарського суду України роз'яснено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

До матеріалів справи залучені копії постанов Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 (а.с.25-32), якими залишені без змін ухвали Господарського суду Харківської області 03.03.2014 у справі № 5023/6093/12 щодо розгляду питань про визнання незаконними дій державного виконавця та визнання недійсними його постанов щодо примусового виконання мирової угоди.

При розгляді вказаної справи, господарськими судами встановлено, що у поданій державному виконавцю копії ухвали про затвердження мирової угоди відсутні підписи колегії суддів та відбиток гербової печатки. Також встановлено, що державним виконавцем було безпідставно вказано у постановах про відкриття виконавчого провадження суму в гривнях за курсом НБУ станом на 25.09.2013, оскільки сума заборгованості визначена мировою угодою, яка затверджена ухвалою суду визначена у доларах США. До того ж, заяви були подані стягувачем не 25.09.2013, як про це вказав державний виконавець в своїх постановах про відкриття виконавчого провадження, а 14.01.2014 та 04.02.2014.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 5023/6093/12 мають преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі. При цьому, матеріали справи не містять текстів ухвал Господарського суду Харківської області 03.03.2014 у зазначеній справі. Крім того, до матеріалів справи не залучені й відповідні тексти постанов державного виконавця, що були предметом дослідження місцевим господарським судом при розгляді вказаної справи.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ухвала про затвердження мирової угоди відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів є передчасним та таким, що зроблений без належного дослідження усіх обставин справи.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку, відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій обмежились висновком про те, що позивач не набув процесуального права на звернення до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, посилаючись на те, що він не звертався до суду в межах справи № 5023/6093/12 з клопотанням про залучення його правонаступником, а також на те, що позивач не звертався до суду з вимогою надання йому ухвали про затвердження мирової угоди, оформленої як виконавчий документ.

Зазначені висновки господарських судів про відмову у позові колегія вважає передчасними та недостатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

У своїх апеляційній та касаційній скаргах позивач посилається на те, що захистити своє порушене право шляхом примусового виконання мирової угоди у справі № 5023/6093/12 у зв'язку із невідповідністю виконавчого документа вимогам закону, що встановлено судовими рішеннями у цій же справі, внаслідок чого відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали, якою затверджено мирову угоду, неможливо. Здійснити ж процесуальну заміну кредитора у порядку статті 25 ГПК України у рамках вказаної справи також неможливо внаслідок припинення у ній провадження (а.с.133, 230).

Вказаним обставинам судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки. Відповідних висновків тексти судових рішень не містять.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з визначеними Господарським процесуальним кодексом України повноваженнями Вищого господарського суду України як касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 1117 названого кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судам попередніх інстанцій необхідно було залучити до участі у справі СГ Транспортейшн Лізинг Австрія ГмбХ (як сторону мирової угоди та цедента за договором про відступлення права вимоги, на підставі якого позивачу у даній справі були передані кредиторські вимоги), визначити її процесуальний статус і надати цій особі можливість брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу.

Матеріали справи не містять доказів залучення участі у справі вказаної юридичної особи, відповідні процесуальні дії судами не вчинялись.

Крім того, до матеріалів справи не залучено належним чином засвідчених копій статутів Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Дженерал Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика етикетки "Мікко". Таким чином, судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не з'ясовано правового статусу сторін у справі, як юридичних осіб.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 904/180/15 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 у справі № 904/180/15 скасувати.

Справу № 904/180/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова