ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 904/10297/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Ковальчук Д.Ю. (дов. від 29.09.2015 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2015у справі № 904/10297/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДніпродзержинської міської ради Дніпропетровської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс"простягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою у сумі 61 090,38 грн.

В С Т А Н О В И В:

Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" про стягнення збитків у сумі 61 090,38 грн, завданих використанням земельної ділянки.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Міжрегіонального третейського суду від 30.10.2006 р. у справі № 02/0406 за товариством з обмеженою відповідальністю "Макротекс" визнано право власності на будівлю цеху котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів № 1 загальною площею 10 940,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

24.07.2013 р. відповідач вказане приміщення цеху продав гр. ОСОБА_5

Однак, за час користування приміщенням цеху з 30.10.2006 р. по 24.07.2013 р. відповідач ніяких дій з оформлення документів на користування земельною ділянкою не вчинив, договір оренди не уклав.

В позовних вимогах позивач посилається на приписи ст.ст. 12, 116, 122, 123, 125, 126, 152, 189, 206, 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 269, 270, 287, 288 Податкового кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 142, 143, 144, 145 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Макротекс" зауважує про те, що у його діях відсутній елемент складу цивільного правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 623, ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України.

Вказує, що обставини щодо відсутності вини у заподіянні збитків були встановлені у справі №14/5005/10209/2012 за позовом прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" про стягнення збитків щодо сплати орендної плати за спірну земельну ділянку.

Також зазначає про те, що нарахування Департаментом комунальної власності та земельних відносин недоотриманої орендної плати виходячи із площі земельної ділянки - 20190 кв.м. є необґрунтованим, адже до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс", відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, перейшло право власності на будівлю площею 10940,4 кв.м., а акт обстеження земельної ділянки від 28.03.2013 р., площею 2,0190 га не є доказом фактичного використання відповідачем земельної ділянки.

У додаткових поясненнях Дніпродзержинська міська рада висловлює свою позицію стосовно доводів викладених у відзиві, посилаючись при цьому на положення ст. 22 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 125, 126, 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про охорону земель", п. ї ч. 1 ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п. б ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015 р. у даній справі (суддя Ліпинський О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, до того ж не доведено розмір заявлених до стягнення збитків, адже в матеріалах справи відсутні докази того, що саме земельна ділянка площею 2,0190 га використовується відповідачем.

В своєму рішенні місцевий суд посилається на ч. 1 ст. 124, 125, ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, а також ст. 22 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням, Дніпродзержинська міська рада звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначила про порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, відповідно до якого земельні платежі власником нерухомого майна повинні сплачуватись з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно; ч. 1 ст. 28 Закону України "Про землеустрій", яким встановлено, що максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Також, міська рада зазначила, що 24.01.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Макротекс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Землеустрій" укладений договір № 21/36 про підготовку технічної документації із землеустрою й відновленню меж земельної ділянки в натурі, термін виконання робіт по якому встановлений до 24.07.2008 р.

Крім того, в апеляційній скарзі Дніпродзержинська міська рада посилається на ст. 152 Земельного кодексу України, якою передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За апеляційною скаргою Дніпродзержинської міської ради, Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 08.06.2015 р. у даній справі (колегія суддів у складі головуючого судді Чохи Л.В., суддів Антоніка С.Г., Чимбар Л.О.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015 р. скасував, позовні вимоги Дніпродзержинської міської ради задовольнив. Стягнув на користь Дніпродзержинської міської ради збитки у сумі 61 090,38 грн.

В постанові судом апеляційної інстанції було встановлено факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, вказано про те, що при наявності у відповідача необхідних документів він не звернувся до територіального органу держземагенства для їх реєстрації та присвоєння кадастрового номеру, а також не звернувся до міської ради для укладення договору оренди.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що використання відповідачем земельної ділянки без правового оформлення, позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати.

Свою постанову суд апеляційної інстанції обґрунтовує приписами ст.ст. 152, 156, 157, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 1166, 1193 Цивільного кодексу України, ст. 28 Закону України "Про землеустрій", ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та вимог статті Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Макротекс" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 р. скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015 р. залишити в силі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Макротекс" посилається на безпідставне застосування судом апеляційної інстанції ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, порушення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а також протиправне не застосування ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України.

У запереченнях на касаційну скаргу Дніпродзержинська міська рада просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" та додатково надає пояснення по справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р. касаційну скаргу у справі №904/10297/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 30.09.2015 р. представника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Міжрегіонального третейського суду від 30.10.2006 р. визнано дійсним правочин, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Макротекс" та відкритим акціонерним товариством "Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів" з викупу розташованих за адресою: АДРЕСА_1, будівлі цеху котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів № 1, літ. А-1 загальною площею 10940,4 кв.м. в тому числі: виробничий цех (приміщення №1) (літ. А-1) загальною площею 9490,6 кв.м; склад (приміщення №2) (літ.А1-1) загальною площею 145,9 кв.м; електромайстерня (приміщення №3) (літ. А2-1) загальною площею 247,6 кв.м; адміністративно-побутовий корпус (приміщення №4) (літ. А3-2) загальною площею 1056,3 кв.м; внутрішньоцехові залізничні шляхи ( інв. №020013); автодороги навколо приміщення цеху (інв. № 020012) та частини будівлі цеху КДУіТ № 1 ( побутові приміщення) площею 662 кв.м, а також всі внутрішні приміщення, допоміжне устаткування, комунікації, розташовані в цій частині будинку й прилягаюча територія, згідно схеми відведення.

В реєстрі прав власності на нерухоме майно вказане рішення було зареєстроване 10.04.2007 р.

Судами встановлено, що 25.05.2011 р. управлінням земельних відносин Дніпродзержинської міської ради було проведено перевірку, за результатами якої складено акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, в якому зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 загальною площею 2,0190 га, яка використовується товариством з обмеженою відповідальністю "Макротекс" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, які застосовуються у виробничих цілях, без оформлення права користування земельною ділянкою.

Листом від 31.05.2013 р. департамент комунальної власності та земельних відносин міської ради повідомив відповідача про проведення засідання комісії з питання визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до акта про визначення розміру збитків від 17.06.13 р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 25.06.13 р. №173, неодержаний міською радою дохід за використання відповідачем у період з 01.06.2012 р. до 01.01.2013 р. спірної земельної ділянки становить 61 090,38 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога Дніпродзержинської міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" збитків у сумі 61 090,38 грн. у вигляді неодержаних доходів за період з 01.06.2012 р. до 01.01.2013 р., підставою для нарахування яких стало порушення відповідачем вимог законодавства щодо використання земельної ділянки без оформлення договору оренди.

Так, суди попередніх інстанцій за подібних обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшли протилежних правових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Колегія суддів касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції було правомірно задоволено позовні вимоги Дніпродзержинської міської ради з огляду на таке.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад. Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас, відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

З огляду на викладене, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою вказаним Порядком.

Вирішуючи спори за позовами органів місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди, зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки, слід застосовувати загальні положення ст. 22, глави 82 Цивільного кодексу України.

При цьому, суди повинні з'ясовувати причини не оформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.

Відповідно до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У статті 1166 Цивільного кодексу України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 4.5 рішення Дніпродзержинської міської ради від 14.01.2002 р. №408-26/ XXIII "Про затвердження положення про загальні засади набуття реалізації і припинення права користування земельною ділянкою в м. Дніпродзержинську" передбачено, що особа, яка бажає оформити документи на землекористування із земель комунальної власності під об'єктами нерухомого майна, які знаходяться у її власності, подає заяву, клопотання, до міської ради тільки після розроблення землевпорядної документації з встановлення меж земельної ділянки в натурі, на місцевості. Міська рада у місячний строк розглядає заяву, клопотання, та приймає рішення про надання земельної ділянки. Згідно з пунктом 4.6 цього ж рішення підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є рішення орендодавця або уповноваженого ним органу.

З огляду на матеріали справи, у 2007 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Макротекс" зверталось до Дніпродзержинської міської ради із заявою про оформлення документів на землекористування.

Однак, дана заява міською радою не була прийнята до розгляду, оскільки до неї не було додано необхідної землевпорядної документації.

24.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макротекс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Землеустрій" було укладено договір № 21/36 про підготовку технічної документації із землеустрою й відновленню меж земельної ділянки в натурі, термін виконання робіт по якій встановлений до 24.07.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про землеустрій" максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що план та кадастровий план земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2,0190 га виготовлені товариством з обмеженою відповідальністю "Землеустрій" на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" у 2008 році.

Проте, відповідач з даною документацією для укладення договору оренди в міську раду не звернувся.

В подальшому були внесені зміни до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", які є чинними з 07.08.2011 р.

Так, згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Відповідно до пункту 14-3 постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. №749 "Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці" кадастровий номер присвоюється земельній ділянці після погодження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Поземельній книзі в установленому порядку. Датою присвоєння кадастрового номера є дата відкриття Поземельної книги.

Для визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, переданій у власність (користування) без проведення її державної реєстрації, власник (користувач) такої ділянки або уповноважена ним особа подає до територіального органу Держземагенства за місцезнаходженні земельної ділянки заяву про державну реєстрацію земельної ділянки та копії: документа, що посвідчує особу, а для уповноваженої особи також документа, що посвідчує її повноваження; документа, що посвідчує право на земельну ділянку; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) згідно з Державним реєстром фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття номера та повідомили про це відповідному органу державної податкової службі ідентифікаційного коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера - для юридичної особи (п.16.).

З викладеного вбачається, що саме на землекористувача покладений обов'язок звернення до уповноваженого органу - територіального органу Держземагенства із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, після чого земельній ділянці присвоюється кадастровий номер.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, що у 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Землеустрій" вдруге виконало для відповідача кадастровий план земельної ділянки з врахуванням нового законодавства.

Однак, до міської ради відповідач із вказаною документацією для прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду не звернувся.

Крім того, при складанні землевпорядної документації в 2008 та 2011 роках Товариством з обмеженою відповідальністю "Макротекс" були встановлені та узгоджені межі земельної ділянки в натурі з суміжними землекористувачами, що було відображено в планах земельної ділянки за 2008 і 2011 р. та складений акт (а.с.207-210).

В подальшому, на підставі вказаної документації Товариство з обмеженою відповідальністю "Землеустрій" обрахувало площу земельної ділянки, яка була узгоджена представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс". (а.с. 207-208)

Як вбачається із плану земельної ділянки, в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" для розміщення цеху котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів №1 знаходиться земельна ділянка площею 2,0190 га, в тому числі під будівлями - 1,1334 га, під залізницею - 0,0161 га, під проходами, проїздами та площадками - 0,8695 га (а.с. 206-207).

Даний план відповідає і рішенню Міжрегіонального третейського суду, згідно якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" перейшли автодороги навколо приміщення цеху і прилягаюча територія згідно схеми відведення.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача стосовно меж земельної ділянки.

Також, судом апеляційної інстанції правомірно були спростовані і доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" про те, що відсутні правові підстави для сплати орендної плати.

Відповідно до приписів ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок сплачується власникам земельних ділянок, земельних часток, паїв, а також постійними землекористувачами.

Отже, відповідно до визначення поняття земельного податку він є платежем, що сплачується власниками земельних ділянок та земельних часток, паїв, а також постійними землекористувачам, до яких відповідач не відноситься.

Крім того, позов подано не про сплату заборгованості у розмірі несплаченої орендної плати, а про сплату збитків, завданих користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку, і без сплати за її користування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, на підставі повного та всебічного розгляду справи судом апеляційної інстанції, встановила наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виявився у тривалому використанні земельної ділянки без договору оренди, що є підставою для нарахування збитків, визначення і відшкодування яких врегульовано вказаним Порядком; причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, оскільки використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є правомірним.

Колегія суддів касаційної інстанції також зазначає, що такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України у справі № 904/4338/14 від 03.06.2015 р.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 р. у справі №904/10297/14 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова