ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 916/4343/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Одеської областіна рішення та постановугосподарського суду Одеської області від 11.03.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі№ 916/4343/15 господарського суду Одеської областіза позовомпрокурора Роздільнянського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області та Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області доГромадської організації садівничого товариства "Будівельник"простягнення 628 843,16 грн.,за участю представників: від Генеральної прокуратури України Кравчук О.А.від Державної екологічної інспекції в Одеській області не з'явивсявід Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області не з'явивсявід Громадської організації садівничого товариства "Будівельник" не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року прокурор Роздільнянського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області та Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації садівничого товариства "Будівельник" (далі ГО СТ "Будівельник") про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області збитків у розмірі 628 843,16 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2016 у справі № 916/4343/15 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 (колегія суддів у складі: Туренко В.Б. - головуючий, Поліщук Л.В., Таран С.В.) рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2016 у справі № 916/4343/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2016 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 916/4343/15, прокурор Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані судові акти та задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу прокурора Одеської області до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 30.08.2016 о 10 год. 45 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак Державна екологічна інспекція в Одеській області, Єгорівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області та ГО СТ "Будівельник" передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представника Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно зі Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ГО СТ "Будівельник" зареєстрована 20.08.1999. Засновниками Товариства є 209 членів.

Відповідно до п. 1.1 статуту відповідача, затвердженого загальними зборами Товариства 18.08.2008, зареєстрованого Егорівською сільською радою Роздільнянської райадміністрації Одеської області 10.09.2008 за № 48/ср-2008, Товариство утворено на земельній ділянці загальною площею 21,4 га, яка надана в безстрокове користування рішенням Роздільнянської районної ради від 16.11.1988 № 321.

На зазначеній земельній ділянці, яка згідно з державним актом від 1988 року № 055807 належить відповідачу на праві постійного користування, останнім облаштовано свердловину № 2 для забору підземної води.

Державною екологічною інспекцією в Одеській області в період з 13.05.2014 по 14.05.2014 проведено перевірку на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони водних ресурсів ГО СТ "Будівельник", яка розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Мале (Єгорівська сільська рада Роздільнянського району). За результатами перевірки встановлено, що ГО СТ "Будівельник" здійснено водокористування із свердловини № 2 для задоволення власних господарчо-питних потреб та постачання води іншим юридичним особам для задоволення господарчо-питних потреб членів товариств: СТ "Електрон", СТ "Фінтур", СТ "Курортний", СТ "Фото", СТ "Мрія", СТ "Альбатрос", СТ "Авіатор".

Водокористування здійснювалось за відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 01.01.2012 по 13.05.2014, про що зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.05.2014, який складено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки ГО СТ "Будівельник" про фактичне використання води в період з 01.01.2012 по 13.05.2014 забір води зі свердловини № 2 склав 10 076,0 м.куб. (у 2012 році - 4 478 м.куб., у 2013 році - 5 123 м.куб., у 2014 році - 475 м.куб.).

За наведених обставин, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів ГО СТ "Будівельник" при відсутності дозволу на спеціальне водокористування в розрізі нормативів плати за спеціальне водокористування прісних підземних вод у період їх фактичного використання, який відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, склав 628 843,16 грн.

Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулася до ГО СТ "Будівельник" з претензією від 22.05.2014, в якій запропонувала добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування. Зазначена претензія залишена відповідачем поза увагою.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.08.2015 у справі № 511/1800/15-к (провадження 1-кп/511/234/15) кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 (голови ГО СТ "Будівельник") за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України, кваліфікованого як незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, закрито, обвинуваченого ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів загальне та спеціальне.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 48, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Як встановили суди попередніх інстанцій, під час перевірки було встановлено відсутність у ГО СТ "Будівельник" дозволу на спеціальне водокористування, що зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.05.2014, і факт використання водних ресурсів за перевірений період (з 01.01.2012 по 13.05.2014) без отримання дозволу на спецводокористування відповідачем не спростований. Наявний же у матеріалах справи відповідний дозвіл датований 09.09.2014.

Згідно зі ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно зі ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783 (далі - Методика № 389), встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Згідно з п. 1.4 Методики № 389 у редакції, яка діяла до 27.11.2015, ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 9.1 Методики № 389 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою З сам = 100 х W х Тар, (23) де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3, Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили того, що згідно з п.п. 324.1, 324.4, 324.4.1, 324.4.10 ст. 324 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин 14.05.2014) об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Збір не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку; за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами).

Вказавши, що ставка збору за спеціальне використання води (Тар) є складовою формули, згідно з якою розраховуються збитки, обумовлені самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, а за умовами вищенаведених приписів чинного на той час податкового законодавства, збір за воду, що використовується, зокрема, садівничими товариствами, не справлявся, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт заподіяння збитків державі у вказаному прокурором розмірі відсутній.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказана Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), проте, ГО СТ "Будівельник" віднесено до реєстру неприбуткових організацій, про що свідчить рішення Роздільнянської Об'єднаної державної податкової інспекції від 23.07.2013 № 112.

З огляду на викладене, з урахуванням положень ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків про відсутність юридичного складу правопорушення, що виключає застосування до відповідача деліктної відповідальності.

Проте, висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Так, апеляційним господарським судом, у порушення вимог ст. 105 ГПК України, не надано належної правової оцінки доводам прокуратури, викладеним в апеляційній скарзі, про те, що норми ст. 324 Податкового кодексу України стосуються сфери оподаткування, тоді як позовні вимоги про стягнення збитків пов'язані з деліктною відповідальністю та відшкодуванням завданої шкоди, і питання оподаткування чи не оподаткування збором за спеціальне використання води не позбавляє осіб від необхідності отримати дозвіл на спеціальне водокористування відповідно до вимог ст. 49 Водного кодексу України.

Водночас, судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином питання можливості застосування до спірних правовідносин положень Методики № 389, з урахуванням п. 1.3 Методики у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого ця Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами).

Так, господарські суди не надали правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням положень законодавства, які визначають поняття "суб'єкт господарювання", зокрема, ч. 2 ст. 55 ГК України, а також положень законодавства, що регулюють діяльність відповідача, та не дослідили відповідні положення статуту відповідача, якими визначено мету його діяльності.

Отже, суди попередніх інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу прокурора Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2016 у справі № 916/4343/15 скасувати.

Справу № 916/4343/15 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук