ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 905/64/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"на рішення та постановугосподарського суду Донецької області від 14.12.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі№ 905/64/15 господарського суду Донецької областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"простягнення 59 308 474,21 грн.,за участю представників: від позивачаОнищенко І.П.від відповідачане з'явивсяВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (далі - ПАТ "Концерн Стирол") про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 49 963 258,94 грн. та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 9 345 215,27 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2015 у справі № 905/64/15 (суддя Паляниця Ю.О.) позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Концерн Стирол" на користь позивача 3% річних у розмірі 49 963 258,94 грн. та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 9 159 117,21 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016 (колегія суддів у складі: Ломовцева Н.В. - головуючий, Бойченко К.І., Стойка О.В.) рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015 у справі № 905/64/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2015 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі № 905/64/15, ПАТ "Концерн Стирол" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2016 колегією суддів у складі: Костенко Т.Ф. - головуючого, Коробенка Г.П., Полянського А.Г. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Концерн Стирол" до касаційного провадження.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/3070 від 01.08.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 905/64/15.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2016 для розгляду справи № 905/64/15 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий (доповідач), Волік І.М., Шевчук С.Р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Концерн Стирол" до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 30.08.2016 о 10 год. 35 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Концерн Стирол", який надійшов до Вищого господарського суду України 18.07.2016, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання ПАТ "Концерн Стирол" про відкладення розгляду справи, яке надійшло через канцелярію Вищого господарського суду України 30.08.2016 до початку судового засідання, заслухавши представника позивача, зважаючи на те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 про призначення до розгляду касаційної скарги додаткові документи від учасників судового процесу не витребовувались, з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, з огляду на строки розгляду касаційної скарги, встановлені ст. 1118 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.12.2010 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Концерн Стирол" (Покупець) було підписано договір поставки природного газу № 06/10-2891 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб.

Відповідно до п. 1.2 Договору Постачальник передає Покупцю в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1 848 000 тис. куб.м.

За змістом п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2010) до сплати за 1 000 куб.м природного газу належить 3 027,05 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 2.2 додатку № 1 від 27.12.2010 до Договору обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього Додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за Договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого Постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, Покупець зобов'язується надати Постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копії технічних актів приймання-передачі газу.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору).

У додатковій угоді № 2 від 01.02.2011 до Договору узгоджено по тексту Договору слова "Відкрите акціонерне товариство "Концерн Стирол"" замінити словами "Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол"", що підтверджується Статутом підприємства, який затверджено рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Концерн Стирол" (протокол № 25 від 01.04.2014).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 193 ГК України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами були підписані наступні акти прийому-передачі природного газу: 31.01.2011 за отриманий природний газ у січні на суму 396 634 190,26 грн.; 28.02.2011 за отриманий природний газ у лютому на суму 364 075 782,61 грн.; 31.03.2011 за отриманий природний газ у березні на суму 397 811 554,51 грн. Всього на суму 1 158 521 527,38 грн. При цьому відповідач не надав доказів несвоєчасного повернення актів позивачем.

Вартість газу, який було поставлено за Договором, погашена відповідачем частково, а саме на суму 224 000 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3875 від 23.03.2011 та № 3599 від 21.03.2011.

Заборгованість ПАТ "Концерн Стирол" за Договором становить 934 521 527,38 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 провадження у даній справі зупинялось до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 24/25-908/5753/14 та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

Як встановили суди попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 у справі № 24/25-908/5753/14 позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Концерн Стирол" задоволено; стягнуто з ПАТ "Концерн Стирол" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основний борг за поставлений природний газ у сумі 934 521 527,38 грн., пеню в розмірі 76 750 888,70 грн., інфляційні в розмірі 396 438 952,03 грн., 3% річних у сумі 34 227 550,90 грн. та 73 080,00 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 у справі № 24/25-908/5753/14 частково змінено; в абзаці другому резолютивної частини словосполучення "пеню в розмірі 76 750 888,70 грн." замінено на словосполучення "пеню в розмірі 23 025 266,61 грн."; в іншій частині рішення залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у справі № 24/25-908/5753/14 в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Таким чином, постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015 залишено без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 в частині стягнення основного боргу за поставлений природний газ у сумі 934 521 527,38 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вказав апеляційний господарський суд, судовими рішеннями у справі № 24/25-908/5753/14 встановлено, що на виконання умов договору № 06/10-2891 від 27.12.2010 Постачальник передав, а відповідач прийняв протягом січня-березня 2011 року природний газ, на загальну суму 1 158 521 527,38 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2011 на суму 396 634 190,26 грн., від 28.02.2011 на суму 364 075 782,61 грн. та від 31.03.2011 на суму 397 811 554,51 грн. Проте ПАТ "Концерн Стирол" у порушення умов Договору розрахувалось за отриманий природний газ лише у сумі 224 000 000,00 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 934 521 527,38 грн.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу належним чином не виконав, за поставлений газ вчасно не розраховувався, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 49 963 258,94 грн. за період з 27.04.2011 по 07.02.2013, а також інфляційні втрати у розмірі 9 345 215,27 грн. за період з квітня 2011 року по грудень 2012 року. Стягнення цих коштів є предметом позову у даній справі.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 № 6-113цс14).

З огляду на викладене, з урахуванням актів приймання-передачі та положень п. 4.1 Договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прострочка відповідача почалась з 06.02.2011, 06.03.2011 та 06.04.2011 відповідно.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 49 963 258,94 грн. 3% річних, нарахованих за період з 27.04.2011 по 07.02.2013, та 9 159 117,21 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2011 року по грудень 2012 року.

Щодо посилання відповідача на Висновок експертно-економічного дослідження, проведеного Товариством з додатковою відповідальністю "Гільдія оцінювачів України" № 9/1 від 08.09.2015, яким спростовуються позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", апеляційний господарський суд правомірно вказав, що зазначений доказ не має для суду пріоритетного значення над іншими доказами, на чому наполягав відповідач, оскільки, з огляду на приписи ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, він (Висновок) повинен оцінюватися судом на рівні з іншими доказами. При цьому, судами враховано, що експертно-економічний висновок стосується предмета спору, заявленого в позові, що є правовим питанням і покладено на дослідження судом.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що Висновок експертно-економічного дослідження не може бути для суду беззаперечним доказом невірного нарахування господарським судом заявлених до стягнення сум.

Щодо посилання у Висновку експертно-економічного дослідження на наявність форс-мажорних обставин, які виникли при виконанні Договору у відповідача, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заявляв суду про наявність форс-мажорних обставин та відповідних доказів, які підтверджують їх настання в розумінні Договору та Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", не надав.

З урахуванням викладеного, за встановлених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив частково позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та стягнув з ПАТ "Концерн Стирол" на користь позивача 3% річних у розмірі 49 963 258,94 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 159 117,21 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016 та рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015 у справі № 905/64/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук