Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року Справа № 922/5993/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуХарківської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.05.15у справі№922/5993/14господарського судуХарківської областіза позовомХарківської міської радидоПриватної виробничо-комерційної фірми "Лесокомпани"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення із Приватної виробничо-комерційної фірми "Лесокомпани" 121773,69 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, відповідно розрахунку величини пайового внеску виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.15 (суддя Лавренюк Т.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.15 (колегія судів у складі: головуючого-судді Медуниці О.Є., суддів: Хачатрян В.С.,

Шепітько І.І.), в позові відмовлено з огляду на відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Скарга обґрунтована тим, що судами невірно застосована ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки замовник будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Як зазначає позивач, невиконання відповідачем обов'язку щодо укладення договору призвело до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що є підставою для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) в розмірі 121773,69 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 12.03.11 набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", на який посилається позивач у позовній заяві. Стаття 40 цього Закону, набрала чинності одночасно з набранням чинності цим Законом (з 12.03.11), за виключенням норми, встановленої частиною третьою та абзацом сьомим частини дев'ятої статті 40, яка набрала чинності з 01.01.13.

Частинами 2 та 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Відповідно до абзацу першого ч.9 ст. 40 вказаного Закону, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. 01.01.13 набрав чинності абзац сьомий частини дев'ятої статті 40 Закону, в якому визначено, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.11 №804 затверджено Порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Харкова (далі -Порядок). Рішенням Харківської міської ради №319 від 22.05.13 викладено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова у новій редакції (а.с.42). Згідно п. 1.3. Порядку - замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м.Харкові, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Відповідно до п.2.5 Порядку, не пізніше ніж за 30 календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію замовник будівництва зобов'язаний звернутися з заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова укладається не пізніше 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (п.2.8 Порядку). Кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначаються договором (п.4.1 Порядку). Аналогічне положення міститься в 7 абзаці ч.9 статті 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Листом №23-11/6294/6-11 від 22.07.11 "Про пайову участь забудовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів" Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надало роз'яснення, відповідно до яких нормами абзацу першого частини дев'ятої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності також роз'яснено, що договір по пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту має укладатися до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, вищевикладеними правовими нормами встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Договір є підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території м.Харкова.

Факт прийняття об'єкта будівництва відповідача в експлуатацію підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації "Громадський будинок - нежитлова будівля літ.А-1 (кафе) у м.Харкові, Помірки, буд.27", зареєстрованого 11.10.13 інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області за №ХК 202132840423 (а.с.17). Зазначена дата, в силу приписів п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.11 № 461, є датою прийняття об'єкту в експлуатацію. До вищевказаної дати договір пайової участі з відповідачем укладено не було.

Враховуючи, що норми ч. 9 ст. 40 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності", носять імперативний характер, на даний час, тобто після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, укладення договору є неможливим.

Позивач, посилаючись на норми ст.ст.224,225 ГК України, ст.ст.22,623 ЦК України, просив стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету м.Харкова 121773,69 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу).

Відмовляючи в позові, суди зазначили, що господарське зобов'язання виникає, в тому числі із господарського договору та інших угод, передбачених законодавством (ст. 174 ГК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Враховуючи відсутність між сторонами укладеного договору, не має підстав вважати, що відповідач своїми винними діями порушив зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне погодитися з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Припис аналогічного змісту міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Господарське зобов'язання виникає, в тому числі із господарського договору та інших угод, передбачених законодавством (ст. 174 ГК України). Як встановлено судами, зобов'язальних відносин між сторонами не існує, тому порушення умов договору з боку позивача не може мати місця. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, відповідач мав довести, що його поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права.

Судами встановлено, що поведінка відповідача не має ознак протиправності, а посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення відповідачем статті 40 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності", не заслуговує на увагу, оскільки право оферти мав як відповідач, так і позивач, але договір пайової участі так і не був укладений.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконаний зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором. З огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами, протиправності у діях відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів (оскільки договір про пайову участь міг би бути укладений за належних та своєчасних дій самого позивача), то суди дійшли вірного висновку про те, що склад цивільного правопорушення є недоведеним, а відтак в позові слід відмовити.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, а тому не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, відтак, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.15 у справі №922/5993/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Д. С. Кривда