Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 904/558/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Круглікової К.С.

розглянувши касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЦЕРУС"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2014

та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2014

у справі №904/558/14

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЦЕРУС"

до Приватного підприємства "ЧЕКОМАС"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Криворізька міська рада

2. Комунальне підприємство "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради

3. Управління благоустрою та житлової політики Криворізької міської ради

про стягнення 58147,20 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Касьян М.С. - дог. про надання правової допомоги;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1:не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3:не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Цереус" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Чекомас" про стягнення матеріальних збитків в сумі 58147,20 грн. та зобов'язання Приватного підприємства "Чекомас" усунути перешкоди у здійсненні права ОСББ "Цереус" користуванням підвальним приміщенням, що зайняте Приватним підприємством "Чекомас" де проходять комунікації будинку для своєчасного реагування на аварійні ситуації.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2014 скасувати, справу передати до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №60 від 09.02.2011 року "Про надання згоди управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради на передачу окремих жилих будинків на балансовий облік об'єднань співвласників багатоквартирних будинків" житловий будинок № 15 по вул. Коротченка був переданий на власний баланс ОСББ "Цереус".

Відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 15.03.2011року підвал на баланс позивача не передавався.

Згідно свідоцтва про право власності від 23.10.1996 року №391, виданого на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Третьою Криворізькою державною нотаріальною конторою 18.10.1996 року № 4-3852 та акту приймання передачі від 23.10.1996 року власником підвального приміщення в будинку № 15 по вул. Коротченка є мале приватне підприємство "Чекомас".

Звертаючись до суду з позовом, ОСББ "ЦЕРУС" вказувало на те, що внаслідок перебудови із зносом конструктивних елементів, які були при проектуванні та будівництві будинку підвального приміщення будинку №15 по вул. Коротченка, яка здійснена без проектно-погоджувальної документації і без необхідних дозволів, відповідач перешкоджає позивачу, як балансоутримувачу будинку, обслуговувати внутрішньо будинкові системи будинку, а також перешкоджає своєчасному усуненню аварійних ситуацій, як виникають під час обслуговування внутрішньо будинкових систем будинку. Крім того, самочинна перебудова призводить до руйнації будинку. Отже, позивач вважає, що для повернення будинку до первинного стану необхідно суму у розмірі 58147,20 грн, яку визначає на підставі ст. 1166 ЦК України, а також просить суд усунути перешкоди у здійсненні права користування приміщенням, де проходять комунікації будинку.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що є власником підвального приміщення на підставі свідоцтва про право власності №391 від 23.10.1996 року, жодних реконструкцій не проводив, а лише здійснив поточний ремонт приміщення. Крім того, вказує на те, що всі комунікації необхідні для обслуговування будинку перенесені за межі підвального приміщення, а отже жодних перешкод для обслуговування комунікацій не існує.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено належним чином здійснення відповідачем самочинного будівництва у підвальному приміщенні, а також не надано доказів того, що відповідачем була здійснена реконструкція вказаного приміщення, що призвела до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому, а отже і відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків. Щодо позовних вимог в частині усунення перешкод, суди вказали на те, що у позивача відсутнє право власності на спірне підвальне приміщення, а отже такі вимоги є безпідставними.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані рішення не повно встановивши всі обставини справи та не надавши належної правової оцінки правовідносинам між сторонами, дійшли передчасних висновків, виходячи з наступного.

Суди попередніх інстанцій вказуючи на те, що факт самочинного будівництва у підвальному приміщенні позивачем не доведено послались на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а/0470/5743/12 від 11.10.2012 року, якою у позові Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Дніпропетровській області до ПП "ЧЕКОМАС" про зобов'язання останнього за власний рахунок відновити самочинно улаштовані пройоми в фундаменті будинку та відновити реконструйовані приміщення, відмовлено.

При цьому, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки актам перевірок підвального приміщення, проведених Жовтневою районною у місті радою, приписам Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у сукупності, не перевірено у відповідності до вимог процесуального закону доводи на яких ґрунтуються позовні вимоги, що призвело до прийняття необґрунтованих рішень у справі.

Так, згідно відповіді Управління містобудування і архітектури виконкому Криворізької міської ради за вих.№111-183 від 23.09.2011 року - на момент комісійного обстеження 14.09.2011 року візуально встановлено факт виконання будівельних робіт з облаштування у цоколі будинку трьох додаткових вхідних вузлів у підвальне приміщення на місці існуючих віконних отворів.

Згідно акту від 21.02.2011 року складеного комісією у складі заступника голови Жовтневої районної у місті ради, головних державних інспекторів Криворізького регіонального відділу ДАБК у Дніпропетровській області, заступника начальника СДПЧ - 2, голови ОСББ "Цереус" візуально зовні було виявлено споруджені три додаткові входи де підвального приміщення через галерею, де проходять внутрішньо будинкові мережі житлового будинку.

Також, за результатами позапланової перевірки 16.03.2011 підвальних приміщень житлового будинку №15 по вул. Коротченка у Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області проведеної Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Дніпропетровській області видано припис, відповідно до якого встановлено факт виконання входів №1, 2, 3 з головного фасаду будинку і зобов'язано ПП "Чекомас" призупинити будівельні роботи з 16.03.2011 року, протягом 20 днів виконати технічне обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж підвального приміщення будинку організацією, яка має відповідну ліцензію, розробити та узгодити проект згідно чинного законодавства, надати відомості щодо вартості робіт виконаних з порушенням законодавства, надати паспортні дані та ідентифікаційний код посадової особи, яка вчинила дане правопорушення. На підставі протоколу Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю було винесено постанову №67-ю про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування у розмірі 850 грн., який було сплачено відповідачем.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про суперечність наявних у справі доказів, в зв'язку з чим вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення судової будівельно-технічної експертизи для встановлення реального факту виконання відповідачем будь-яких робіт у підвальному приміщенні та чи перешкоджають такі роботи обслуговуванню комунікаційних систем будинку, а також чи призвели ці роботи до погіршення технічного стану жилого будинку.

Таким чином, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, місцевий господарський суд фактично ухилився від покладеного на нього процесуальним законом обов'язку встановлення всіх фактичних обставин справи та дослідження поданих сторонами доказів, а суд апеляційної інстанції вказане порушення не усунув, оскільки проведення відповідної експертизи може встановити імовірний факт проведення відповідачем певних будівельних робіт та чи дійсно проведення таких робіт завдало шкоди позивачу, а також вартість такої шкоди.

Враховуючи наведене, суди не встановивши зазначені обставини справи, які мають істотне значення для вирішення спору по суті, також дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням, яке зайняте Приватним підприємством "Чекомас", де проходять комунікації будинку для своєчасного реагування на аварійні ситуації.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки оскаржені судові акти таким вимогам не відповідають, а місцевий та апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, вирішити питання щодо необхідності призначення експертизи та вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЦЕРУС" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2014 у справі №904/558/14 скасувати.

Справу №904/558/14 направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

К.С. Круглікова