Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.03.2015 року у справі №911/4822/13
Постанова ВГСУ від 16.07.2014 року у справі №911/4822/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року Справа № 911/4822/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макарово"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014у справі№ 911/4822/13 господарського суду Київської областіза позовомЗакритого акціонерного товариства "Макарово"до1. Державної виконавчої служби України; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт сервіс"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкон";третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра"провизнання недійсним результатів прилюдних торгів в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Ігнатенко С.Б., Кобець Т.М., - відповідача 1 повідомлений, але не з'явився, - відповідача 2 повідомлений, але не з'явився, - відповідача 3 Герасимів А.Й., - третьої особи Колосюк С.Л.,Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 розгляд даної справи було відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 17.10.2014 (суддя Антонова В.М.) повністю задоволений позов Закритого акціонерного товариства "Макарово" до Державної виконавчої служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкон"; за рішенням визнано недійсними результати проведених 04.02.2014 прилюдних торгів/ аукціону з реалізації належного Закритому акціонерному товариству "Макарово" майна - цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43; земельної ділянки, кадастровий номер 3222755102:00:003:0008 загальною площею 4,9293 га, на якій розташований майновий комплекс та комплект обладнання для переробки, оформлених протоколами: №00-0026/12 від 04.02.2013, №00-0026/12-1 від 04.02.2013, №00-0026/12-2 від 04.02.2013, та затверджених актами державного виконавця: №32766964-1/9 від 08.02.2013, №32766964-2/9 №00-0026/12-1 від 08.02.2013 та №32766964-3/9 від 08.02.2013.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Мальченко А.О.) вказане рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові ЗАТ "Макарово" відмовлено.

ЗАТ "Макарово" (надалі позивач/скаржник), не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову від 16.12.2014 у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 17.10.2014 залишити без змін.

03.03.2015, 26.03.2015 Головою ліквідаційної комісії ЗАТ "Макарово" були подані до Вищого господарського суду України письмові пояснення, в яких останній підтримує доводи касаційної скарги.

04.03.2015 від представника ТОВ "Рейкон" надійшов відзив на касаційну скаргу ЗАТ "Макарово", в якому товарство просить відмовити в її задоволенні.

03.03.2015 від Державної виконавчої служби України, а 04.03.2015 від ТОВ Рейкон" були подані клопотання про відкладення розгляду даної справи, які, за результатами їх розгляду були задоволені судом касаційної інстанції.

18.03.2015 від представника ПАТ "КБ "Надра" надійшов відзив на касаційну скаргу ЗАТ "Макарово", в якому банк заперечує проти її задоволення.

30.03.2015 від ТОВ "Рейкон" надійшли додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу ЗАТ "Макарово".

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору (з урахуванням, врахованої місцевим господарським судом заяви щодо формулювання уточнень позовних вимог) є вимоги позивача про: визнання недійсними результатів проведених 04.02.2014 прилюдних торгів/ аукціону з реалізації належного Закритому акціонерному товариству "Макарово" майна цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43; земельної ділянки кадастровий номер 3222755102:00:003:0008 загальною площею 4,9293 га, на якій розташований майновий комплекс та комплекту обладнання для переробки, оформлених протоколами: №00-0026/12 від 04.02.2013, №00-0026/12-1 від 04.02.2013, №00-0026/12-2 від 04.02.2013, та затверджених актами державного виконавця: №32766964-1/9 від 08.02.2013, №32766964-2/9 №00-0026/12-1 від 08.02.2013 та №32766964-3/9 від 08.02.2013.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що спірні торги пройшли з порушенням п.п. 1.2., 3.6., 3.7., 4.6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5; крім того, посилається на те, що спеціалізована організація з реалізації нерухомого арештованого майна - відповідач 2, не мала права на проведення спірних прилюдних торгів, оскільки укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір, був розірваний.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 у даній справі скасовані прийняті у даній справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 та рішення господарського суду Київської області від 25.02.2014, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Підставами для скасування вказаних судових рішень було: - відсутність будь-якого нормативно-правового обґрунтування в прийнятих судових рішеннях зробленого судами висновку про можливість сторін розірваного правочину вчиняти дії на виконання цього правочину, в даному випадку - реалізовувати арештоване майно, - порушення судами ст. 43 ГПК України щодо не дослідження змісту всіх положень генерального договору №2, - застосування судами положень ст. 35 ГПК України не в тій редакції, яка діяла на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі.

Під час здійснення нового розгляду даної справи, судом першої інстанції враховані вказівки суду касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 11112 ГПК України, позов задоволений. При цьому, місцевий господарський суд встановив, що на момент проведення спірних прилюдних торгів, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт сервіс" було виключено з переліку "спеціалізованих організацій", які мають право проводити прилюдні торги (аукціони); генеральний договір, укладений між вказаним товариством та Державною виконавчою службою України, так само як і договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна №00-0026/12 також були припинені внаслідок односторонньої відмови ДВС України, що передбачено умовами вказаних договорів, наслідком чого мало бути повернення ДВС України переданого на реалізацію арештованого майна, а не проведення спірних прилюдних торгів, результати яких оформлені оспорюваними протоколами, та затверджені оспорюваними актами. Відхиляючи заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкон" про застосування строку позовної давності, передбаченої у ст. 48 Закону України "Про іпотеку", місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки у вказаній нормі відсутнє законодавче обмеження щодо подання заяв про визнання недійсними угод, укладених на прилюдних торгах (аукціонах) у тримісячний строк з дати проведення прилюдних торгів, як це має місце у ст. 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", а тому, застосовувати до оспорюваних прилюдних торгів (аукціону) іншого строку, ніж встановлено у ст. 257 ЦК України, правові підстави відсутні.

Вищий господарський суд України погоджується із рішенням місцевого господарського суду з огляду на таке.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.04.2012 у справі №26/058-11 позовні вимоги ПАТ "КБ "Надра" до ЗАТ "Макарово" про стягнення 27 170 947,01 грн. задоволено. Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 18.04.2012 у справі №26/064-11 також задоволені позовні вимоги ПАТ "КБ "Надра" до ЗАТ "Макарово" про стягнення 1 400 513,23 грн. заборгованості за кредитом в Євро, 405 564,63 грн. заборгованості за процентами в Євро, 8 684 238,15 грн. заборгованості за кредитом у гривні, 3 969 860,20 грн. заборгованості за процентами у гривні, 1 240 451,53 грн. інфляційних втрат, 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаних судових рішень господарським судом Київської області видано накази, в ході виконання яких ДВС України (відповідач 1) проведено опис та арешт майна боржника - ЗАТ "Макарово", яке знаходиться за адресою: Київська обл., с. Калинівка, вул. Київська, 43, про що складено відповідний акт.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 затверджено Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, пунктом 1.2 якого передбачено, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.

Відповідно до наведених в ст. 2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 № 42/5 (положення якого регулюють порядок реалізації рухомого майна), термінів арештоване майно - майно боржника, на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації; спеціалізована організація - суб'єкт господарювання, який здійснює реалізацію майна шляхом проведення аукціону; організатор аукціону - спеціалізована організація незалежно від форм власності, з якою укладений договір на реалізацію майна.

Як встановлено місцевим господарським судом 06.01.2012 між ДВС України (відповідач 1 у справі) та ТОВ "ТД Еліт сервіс" (спеціалізована організація за договором, відповідач 2 у справі) був укладений Генеральний договір №2 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень (далі Генеральний договір №2).

Відповідно до п. 1.1. Генерального договору №2 ДВС України доручила, а спеціалізована організація (відповідач 2) зобов'язалась приймати від органів державної виконавчої служби та реалізовувати арештоване майно, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах та на комісійних умовах, а також забезпечити належне зберігання арештованого майна та його перевезення.

28.12.2012 між ДВС України (відповідач 1) та ТОВ "ТД Еліт сервіс" (відповідач 2) укладений договір №00-0026/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) та аукціону з реалізації арештованого рухомого майна (далі договір №00-0026/12).

Як встановив місцевий господарський суд та вбачається з матеріалів справи, у п. 1.1. договору №00-0026/12 сторони узгодили, що предметом цього договору є здійснення сторонами дій, пов'язаних з виконанням умов Генерального договору №2 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень від 06.01.2012, з надання послуг з реалізації арештованого нерухомого та рухомого майна шляхом його продажу на прилюдних торгах/аукціоні, на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Згідно з п. 1.2. договору №00-0026/12 за цим договором відділ передає спеціалізованій організації нерухоме та рухоме майно арештоване державним виконавцем, а спеціалізована організація надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації нерухомого майна у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", "Про іпотеку", іншими законами України, "Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 №68/5 і зареєстрованим в мінюсті України 02.11.99 за №745/4038, "Порядком реалізації арештованого майна", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 №42/5, зареєстрованим в Мінюсті України 19.07.99 за №480/3773 та іншими нормативно-правовими актами України.

04.02.2013 відповідачем 2 були проведені прилюдні торги/аукціон з реалізації майна ЗАТ "Макарово", переможцем яких було визнано ТОВ "Рейкон", за результатами проведення яких були складені наступні протоколи: №00-0026/12-1 (Протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), що є власністю ЗАТ "Макарово", лотом №1 в якому, зокрема, зазначено: цілісний майновий комплекс загальною площею 8276,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43 та в цілому складається із 12 будівель); №00-0026/12-2 (Протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), що є власністю ЗАТ "Макарово", лотом №2 в якому, зазначена земельна ділянка загальною площею 4,9293 га, розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43; №00-0026/12 (Протокол аукціону з реалізації рухомого майна, що є власністю ЗАТ "Макарово", лотом №1 в якому зазначений комплект обладнання для переробки курячих яєць у комплектації, який знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43).

08.02.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України були складені акти про реалізацію предмета іпотеки №32766964-1/9, №32766964-2/9 та акт про проведений аукціон №32766964-3/9.

Як встановив місцевий господарський суд, наказом ДВС України від 28.01.2013 ТОВ "ТД Еліт сервіс" було виключено із переліку спеціалізованих організацій, з якими органами державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна, за порушення умов Генерального договору №2 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення, що як вірно встановив місцевий господарський суд, кореспондується із приписами Положення про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2003 № 136/5 стосовно права ДВС України щодо виключення спеціалізованих організацій із відповідного переліку за ті чи інші порушення, в даному випадку - порушення відповідачем 2 Генерального договору №2.

Отже, виходячи із наведеного, є вірним висновок місцевого суду, що на момент проведення спірних прилюдних торгів (аукціону) - 04.02.2013, спеціалізована організація - відповідач 2, не мала права на їх проведення, оскільки, як вказувалося вище, була вже виключена із переліку таких організацій.

Крім того, є вірним висновок суду першої інстанції про припинення дії Генерального договору №2 та договору про надання послуг по організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 28.12.2012, предметом якого є здійснення сторонами дій, повязаних з виконанням умов Генерального договору №2 від 06.01.2012, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 653 ЦК України передбачено правові наслідки розірвання договору, за якими, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.

Отже, розірвання договору є видом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання; виходячи із наведених норм, наслідками припинення зобов'язання - розірвання договору, є припинення будь-яких правовідносин сторін.

Як встановив місцевий господарський суд, згідно з п. 10.1 Генерального договору №2 від 06.01.2012 договір набирає чинності з дня його підписання і діє до наступного визначення спеціалізованих організацій з реалізації арештованого державними виконавцями майна або до моменту його розірвання згідно з умовами цього договору. Пунктом 10.2 Генерального договору №2 від 06.01.2012 сторони продовжують виконувати його умови в частині реалізації та збереження арештованого майна до закінчення процедури реалізації у відповідності до чинного законодавства та укладених договорів згідно з п. 8.1 Генерального договору, за винятком випадку розірвання договору ДВС у порядку, встановленому у п. 4.2.

Пунктом 4.2 Генерального договору №2 від 06.01.2012 передбачено право ДВС виключати за поданням Голови тендерної (конкурсної) комісії Наказом Державної виконавчої служби Організацію з переліку спеціалізованих організацій, з якими органи ДВС можуть укладати договори про реалізацію арештованого майна, у разі неналежного виконання нею умов цього договору чи умов договорів, укладеними з органами ДВС про реалізацію арештованого майна, та в односторонньому порядку розривати з такою організацією Генеральний договір та договори про реалізацію арештованого майна державними виконавцями.

Згідно з п. 8.1 Генерального договору №2 від 06.01.2012 усі відносини, пов'язані з реалізацією цього договору, здійснюються шляхом укладання органами ДВС та організацією окремих договорів про реалізацію арештованого майна з обов'язковим урахуванням положень даного Генерального договору.

Положенням п. 3.18 Генерального договору №2 від 06.01.2012 організація зобов'язана у разі розірвання договору ДВС України у строк не пізніше десяти днів з моменту його розірвання повернути майно, передане на реалізацію органами ДВС.

Пунктом 2.1.1. договору № 00-0026/12 від 28.12.2012 передбачено право Державної виконавчої служби розірвати даний договір в односторонньому порядку у разі порушення організацією вимог законодавства з питань арештованого майна, вимог Генерального договору №2 від 06.01.2012 чи вимог цього Договору.

Згідно з п. 5.3 договору № 00-0026/12 від 28.12.2012 по решті умов не визначених в цьому договору сторони зобов'язані керуватися Генеральним договором №2, укладеним з Державною виконавчою службою України 06.01.2012 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень.

Виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин та наведених вище норм, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що умовами укладеного між відповідачем 1 та 2 Генерального договору №2 від 06.01.2012 та Договору № 00-0026/12 від 28.12.2012 було передбачено умову про одностороннє розірвання у зв'язку з виключенням організації з переліку спеціалізованих організацій, з якими органи ДВС можуть укладати договори про реалізацію арештованого майна, у разі неналежного виконання нею умов цього договору чи умов договорів. І як наслідок такого розірвання, є обов'язок відповідача 2 (спеціалізованої організації) повернути передане на реалізацію майно (п. 3.18. Генерального договору №2 від 06.01.2012) протягом 10 днів з моменту розірвання цього договору, а не його реалізація протягом вказаного строку на прилюдних торгах (аукціоні), що мало місце у даному випадку.

Відносини, які виникають з приводу придбання майна на аукціоні (з прилюдних торгів), є договірними відносинами з купівлі-продажу з певною специфікою, визначеною законом. При цьому право продажу товару належить не власникові, а іншій встановленій законом особі з метою захисту як приватних, так і публічних інтересів, тобто інтересів держави у здійсненні, дотриманні і контролюванні процесу реалізації майна боржника на законних підставах у результаті звернення стягнення на його майно. Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1 - 3 та 6 ст. 203 ЦК (ч. 1 ст. 215 ЦК) /такий висновок зробив Верховний Суд України у справі N 6-116цс12/.

Відповідно до пунктів 3.13, 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, за змістом положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Міністерством юстиції України від 15.12.1999 №74/5, державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна проводяться спеціалізованими організаціями, з якими Державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 названої Інструкції). З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11 зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, виходячи з наведеного, є вірним висновок суду першої інстанції про визнання недійсними результатів проведених 04.02.2014 прилюдних торгів/ аукціону/ з реалізації належного ЗАТ "Макарово" майна - цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43; земельної ділянки кадастровий номер 3222755102:00:003:0008 загальною площею 4,9293 га, на якій розташований майновий комплекс та комплекту обладнання для переробки, оформлених протоколами: №00-0026/12 від 04.02.2013, №00-0026/12-1 від 04.02.2013, №00-0026/12-2 від 04.02.2013, та затверджених актами державного виконавця: №32766964-1/9 від 08.02.2013, №32766964-2/9 №00-0026/12-1 від 08.02.2013 та №32766964-3/9 від 08.02.2013 з тих підстав, що на момент проведення публічних торгів та аукціону, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт сервіс" (відповідач 2) вже було виключено із переліку спеціалізованих організацій, що фактично суперечить ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, в цілому, погодився із висновками місцевого суду в частині встановлених ним обставин справи. Водночас, відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду, оскільки, як зазначив апеляційний господарський суд, тримісячний строк, встановлений у ст. 48 Закону України "Про іпотеку" для звернення до суду із позовом про оскарження результатів прилюдних торгів позивачем, як іпотекодавцем був пропущений, та не підлягає відновленню.

З таким висновком суду апеляційної інстанції Вищий господарський суд України не може погодитися, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Як передбачено у п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачений статтею 48 Закону України "Про іпотеку" тримісячний строк для оскарження в суді прилюдних торгів за своєю правовою природою є спеціальною (скороченою) позовною давністю стосовно відповідних позовних вимог осіб, зазначених у цій нормі (іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника, іншого учасника прилюдних торгів).

Стаття 41 Закону України "Про іпотеку" зазначає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, Законом України "Про іпотеку" визначено спеціальний порядок для реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки.

Аналіз норм з точки зору колізії загальної та спеціальної норм дає підстави для висновку про те, що у разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України "Про іпотеку" до спірних правовідносин не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини з реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, - норми Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового положення (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.11.2014 та 28.01.2015).

Отже, з наведеного стає очевидними висновок, що застосування тримісячного строку, встановленого у ст. 48 Закону України "Про іпотеку" могло б мати місце у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки боржника за рішенням суду або згідно з виконавчим написом нотаріуса. В даному випадку, як встановили суди попередніх інстанцій, з боржника - ЗАТ "Макарово", стягувалася кредитна заборгованість в грошовому еквіваленті, а не зверталося стягнення на передане в іпотеку майно, а відтак, й застосування судом апеляційної інстанції тримісячного строку, встановленого у ст. 48 Закону України "Про іпотеку", суперечить наведеним положенням та позиції Верховного Суду України. В той же час, місцевий господарський суд, врахувавши, зокрема, наведене, прийшов до правомірного висновку про застосування у даному випадку загального строку позовної давності, встановленого у ст. 257 ЦК України.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу, що судом апеляційної інстанції серед іншого, було застосовано встановлений у ст. 48 Закону України "Про іпотеку" тримісячний строк для оскарження проведення й аукціону з реалізації рухомого майна, належного боржнику - ЗАТ "Макарово", до порядку реалізації якого, в будь-якому випадку, не можуть застосовувати положення Закону України "Про іпотеку", який, зокрема, регулює порядок реалізації виключного нерухомого майна, що ще раз доводить порушення судом апеляційної інстанції як норм матеріального права (ст. 48 Закону України "Про іпотеку"), так і норм процесуального права (ст.ст. 4-7, 43 ГПК України).

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Виходячи з наведеного, оскаржувана ЗАТ "Макарово" постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у даній справі підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Київської області від 17.10.2014 - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макарово" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі №911/4822/13 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 17.10.2014 у справі №911/4822/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере