Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Справа № 910/9348/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кочерової Н.О. суддівПлюшка І.А. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 04.06.2015 Київського апеляційного господарського суду 19.11.2015у справі господарського суду№ 910/9348/13 міста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"проспонукання укласти договір реструктуризації заборгованостіза участю представників:

від позивача - Жигадло І.Б.

від відповідача - не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/9348/13 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 (головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.) відмовлено Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30.12.2009 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (постачальник) та Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (покупець) укладено договір № 323-09/8 поставки природного газу бюджетним установам та організаціям, відповідно до якого постачальник передає покупцеві у 2010 році імпортований природний газ, за наявності його обсягів, для потреб бюджетних установ та організацій, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник передає покупцеві у 2010 році природний газ в обсязі до 124,052 (сто двадцять чотири мільйони п'ятдесят дві тисячі) куб. м., у тому числі по кварталах.

У пункті 5.1 договору зазначено, що розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом їх перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акта приймання-передачі газу не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Станом на 30.04.2012 заборгованість позивача перед відповідачем згідно з укладеним договором складає 1 709 506,13 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

28.05.2012 листом № 31/15-3563 позивач надіслав на адресу відповідача проект договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ на виконання Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Позивач листом № 31/26-1037 від 26.06.2012 повідомив відповідача про те, що станом на 26.06.2012 ДК "Газ України" укладено з дебіторами Компанії 182 договори реструктуризації заборгованості та мирові угоди на загальну суму понад 2,6 млрд. грн. Для запобігання порушенню вимог пункту 2.6 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та з урахуванням умов укладених ДК "Газ України" угод про реструктуризацію заборгованості контрагентів Компанії ДК "Газ України" вдруге надала для підписання договори реструктуризації заборгованості Компанії перед НАК "Нафтогаз України".

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором № 323-09/8 від 30.12.2009 в сумі 1 709 506,13 грн.

Судами попередніх інстанцій відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Судові рішення мотивовані тим, що Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" діяв до 30.06.2012, вказаний строк є присічним, поновленню не підлягає, в той час як позивач звернувся до суду з позовом лише у травні 2013 року, тобто з пропуском вказаного строку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною сьомою статті 179 вказаного Кодексу передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" встановлено, що дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 та пункту 2.2 статті 2 зазначеного Закону на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 01.01.2010 і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 2.6 статті 2 вказаного Закону суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Отже, дія цього Закону поширюється на сторін у даній справі, беручи до уваги суб'єктний склад, характер правовідносин та наявність відповідних умов для застосування механізму врегулювання питань щодо заборгованості за спожитий природний газ.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" встановлено, що державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до двадцяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Суб'єктам господарської діяльності інших форм власності дозволяється, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей.

Метою спеціальних законів "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" є вирішення проблеми сплати боргів, забезпечення умов для підвищення рівня поточних розрахунків за спожитий природний газ та електричну енергію, а також створення умов для поліпшення фінансово-економічного стану підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, а також суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність, пов'язану з постачанням природного газу та електричної енергії за регульованими тарифами, запобіганню їх банкрутству тощо.

Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частина перша статті 187 вказаного Кодексу передбачає, що спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

З огляду на вищезазначене окремим суб'єктам, визначеним Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", надано можливість реструктуризувати заборгованість за спожитий природний газ та електричну енергію, що утворилася за визначений період, при цьому така можливість може бути реалізована у вигляді двостороннього зобов'язання в межах договірних правовідносин, що з урахуванням приписів статті 181 Господарського кодексу України, статей 641-644, 646 Цивільного кодексу України потребує відповіді контрагента для визначення підстав відмови у прийнятті пропозиції.

Позивач скористався наданим йому спеціальним законом (чинним на час звернення з пропозицією про укладення договору) правом на звернення до відповідача з пропозицією укласти договір про реструктуризацію заборгованості, проте не зміг реалізувати це право, оскільки не отримав відповіді.

Судами не прийнято до уваги, що реструктуризація заборгованості передбачена спеціальним Законом, не проаналізовано можливість реалізації такого права позивача та підстави відмови відповідача укласти цей договір та не вчинення відповідачем дій, передбачених чинним законодавством, спрямованих на повідомлення позивача про результати розгляду його пропозицій.

При ухваленні оскаржуваних судових актів, суди зазначеним обставинам юридичної оцінки не надали, внаслідок чого прийняли рішення, які суперечать нормам матеріального права і не відповідають обставинам справи, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 у справі № 910/9348/13 скасувати та справу № 910/9348/13 направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Н. Кочерова

Судді І. Плюшко

В. Саранюк