ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 922/1551/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.(доповідач),суддів :Яценко О.В., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016у справі№ 924/1761/14господарського суду Харківської областіза позовомКерівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністраціїдо1. Золочівської районної державної адміністрації 2. Благодійного фонду "Слобідський край"провизнання недійсним розпорядженняв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від прокуратури: не з'явились не з'явились Коваленко Н.О. (довіреність від 21.11.2016) Суходольський С.М. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Калантай М.В.) від 25.07.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 (головуючий суддя - Білецька А.М., судді: Барабашова С.В., Істоміна О.А.), у справі №922/1551/16 в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Заступник прокурора Харківської області просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст. 42, 47, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 заперечує проти її задоволення.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор), звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (далі - Харківська ОДА, позивач), з позовом до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Золочівська РДА, відповідач-1) та Благодійного фонду "Слобідський край" (далі - БФ "Слобідський край", відповідач-2), про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації від 14.05.2013 №81 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право оренди БФ "Слобідський край" для рибогосподарських потреб".

На підтвердження позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорюване розпорядження прийнято відповідачем-1 з перевищенням повноважень, оскільки надання земельних ділянок для рибогосподарських потреб за межами населеного пункту відноситься до повноважень саме Харківської ОДА. При цьому, доводи заявника про незаконність розпорядження райдержадміністрації базуються на твердженні, що ведення водного господарства і рибогосподарська діяльність - це різні види діяльності. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на приписи ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки земельна ділянка булла передана з порушенням вимог ст.ст.122, 124 ЗК України.

Судами встановлено таке.

На підставі розпорядження голови Золочівської РДА від 14.10.2002 №261 "Про передачу в оренду благодійному фонду "Слобідський край" земель державного водного фонду" між Золочівською РДА, як орендодавцем, та БФ "Слобідський край", як орендарем, укладено договір оренди земель водного фонду від 06.05.2003 (далі - договір оренди).

За умовами даного договору оренди орендодавець передав, а орендар набув право на оренду земель водного фонду загальною площею 12,29га, в тому числі водного дзеркала 7,73га, прибережної смуги (пасовищ) 4,56га, що знаходяться на території Феськівської сільської ради Золочівського району Харківської області.

14.05.2012 позивачем було направлено лист до Золочівської РДА, зареєстрований за №0514 про поновлення договору на новий термін - 50 років.

Розпорядженням голови Золочівської РДА 14.05.2013 №81 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж орендованої земельної ділянки; продовжено термін дії договору оренди строком на 49 років.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції визнали необґрунтованими доводи прокурора та позивача щодо невідповідності прийнятого розпорядження вимогам законодавства, у зв'язку з чим, відмовили в позові.

Колегія суддів дійшла висновку, що суди розглянули спір по суті та відмовили в позові з порушенням правил його підвідомчості господарським судам України, виходячи із такого.

Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій (далі - суб'єкт владних повноважень).

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

ЗК України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

З огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Отже, позов про визнання незаконним рішення органу державної влади та його скасування, вирішення якого належить до підвідомчості господарських судів, за змістом наведених вище приписів законодавства та за обставин даної справи, міг бути заявлений прокурором одночасно з оспоренням цивільного права відповідача-2, що набуто після прийняття спірного розпорядження.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду з позовом в інтересах одного державного органу до іншого державного органу через перевищення останнім повноважень про скасування виданого ним розпорядження, ні прокурор, ні позивач не заявив будь-яких вимог до відповідача-2 та не доводив протиправність дій/бездіяльності останнього в зв'язку з прийняттям спірного розпорядження. Колегія суддів звертає увагу, що спір про право відповідача-2 щодо оренди земельної ділянки водного фонду вирішено в справі Господарського суду Харківської області №922/4440/15: визнано право оренди земельної ділянки водного фонду, що знаходиться за межами населених пунктів на території Феськівської сільської ради Золочівського району Харківської області, загальною площею 12,2900га, строком на 49 років, за БФ "Слобідський край"; зобов'язано Золочівську РДА укласти та нотаріально посвідчити додаткову угоду до договору оренди земель водного фонду від 06.05.2003, відповідно до Розпорядження Золочівської РДА від 14.05.2013 №81.

Відтак, з огляду на те, що у спірних правовідносинах прийняття відповідачем-1 оскаржуваного розпорядження є наслідком здійснення державним органом владних управлінських функцій, враховуючи, що цей спір не стосується цивільних прав сторін а свідчить про спір двох органів владних повноважень щодо обсягу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності, окремо заявлений позов про визнання розпорядження органу державної влади незаконним, за межами спору про право цивільне, вказує на публічно-правовий характер такого спору, що в свою чергу, свідчить про підвідомчість цього спору адміністративному суду.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2016 у справі №922/1551/16 скасувати.

Провадження у справі №922/1551/16 припинити.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

І. Ходаківська