ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 916/635/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016у справі№ 916/635/16 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"до відповідачів:1. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; 2. Київської районної адміністрації Одеської міської ради; 3. Департаменту освіти та науки Одеської міської ради;третя особа,яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Одеська міська радапровідшкодування збитків у розмірі 33 637,90 грн,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від відповідача-3: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2016 у справі № 916/635/16 (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 (головуючий суддя - Петров М.С., судді - Разюк Г.П., Колоколов С.І.), відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 у справі № 916/635/16 і направити вказану справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представники позивача, відповідачів та третьої особи своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 003345, виданого Одеською міською радою Одеської області 20.03.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 139, ДП "Одеський морський торговельний порт" надано у постійне користування 2,1746 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, зокрема, площею 0,2292 га за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-б, для експлуатації дитячих дошкільних установ.

Згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 13.05.2010, виданого на підставі рішення Одеської міської ради від 09.04.2009 № 4201-V, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за № 031050500008, ДП "Одеський морський торговельний порт" також є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,0381 га, розташованої за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-б, із цільовим призначенням для благоустрою та озеленення території дитячого садка № 85.

Господарськими судами встановлено, що 30.10.2013 наказом Міністерства інфраструктури України "Про передачу об'єктів ДП "Одеський морський торговельний порт" у комунальну власність" № 846 ДП "Одеський морський торговельний порт" у комунальну власність" зобов'язано передати у комунальну власність територіальної громади м. Одеси, зокрема, будівлю дитячого садка № 85 (1962 р.п., інв. № 078760) разом з основними засобами, які необхідні для обслуговування цього дошкільного навчального закладу, яка розташовується на земельній ділянці 0,2292 га за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14-б.

13.02.2014 рішенням Одеської міської ради № 4609-VI надано згоду на передачу з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси дошкільного навчального закладу № 85, який розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-б та знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт", із зобов'язанням використовувати зазначений об'єкт нерухомого майна для розміщення дошкільного навчального закладу та не відчужувати його у приватну власність.

08.10.2014 ДП "Одеський морський торговельний порт" звернулося із листом № 41-3/1277 до Міністерства інфраструктури України, у якому просило погодити відмову порту від права постійного користування земельними ділянками загальною площею 0,7382 га, в тому числі за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога (садок № 85) площею 0,2292 га, вул. Генерала Петрова, 9-а (садок № 190) площею 0,4709 га, надані для експлуатації дитячих дошкільних установ, а також за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14-б площею 0,0381 га, наданою для благоустрою та озеленення території дитячого садка № 85, з моменту передачі даних закладів в комунальну власність та підписання відповідного акту приймання-передачі.

Листом від 21.10.2014 № 16/1772-14 Департамент державної власності Міністерства інфраструктури України повідомив ДП "Одеський морський торговельний порт", що земельні ділянки повинні бути сформовані і інформація про них внесена до Державного земельного кадастру та Державного реєстру прав. Крім того триває робота з передачі будівель дитячих дошкільних закладів в комунальну власність територіальної громади м. Одеси та, враховуючи це, розгляд зазначеного питання можливий після закінчення вищенаведених заходів.

30.10.2014 рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 293 затверджено акти приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси дошкільних навчальних закладів, які знаходяться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт", зокрема, № 85, що розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-б, з 01.01.2015 (п. 1 рішення). Зобов'язано Департамент освіти та науки Одеської міської ради прийняти в управління, зокрема, вказаний дошкільний навчальний заклад після затвердження акту приймання-передачі (п. 2 рішення).

Вважаючи, що ДП "Одеський морський торговельний порт" несе витрати зі сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщено дитячий садок №85, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 14-б, останнє листом за вих. № 41-11/636 від 10.04.2015 направило на адресу Київської районної адміністрації Одеської міської ради два примірники договору про відшкодування витрат із плати за землю на розгляд та підписання.

07.05.2015 на адресу ДП "Одеський морський торговельний порт" надійшов лист Київської районної адміністрації Одеської міської ради за вих. № 835/01-11 від 27.04.2015 в якому адміністрація повідомила порт, що договір компенсації плати за землю не підлягає укладенню.

У зв'язку з зазначеним, ДП "Одеський морський торговельний порт" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради про стягнення з відповідачів солідарно на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" суму збитків у розмір 33 637,90 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не оформив належним чином припинення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщено дитячий садок № 190, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-б після прийняття рішення Виконавчим комітетом Одеської міської ради № 293 від 30.10.2014 (яким затверджено акти приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси дошкільних навчальних закладів, які знаходяться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт", зокрема, № 85, що розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-б, з 01.01.2015), а відтак як постійний користувач за яким зареєстровано право постійного користування зазначеною вище земельною ділянкою зобов'язаний сплачувати земельний податок. При цьому позивачем не надано жодного доказу на підтвердження протиправної поведінки відповідачів, яка призвела до надмірного сплати ним земельного податку, а також доказів причинного зв'язку між такою поведінкою та збитками. Крім того, позивач безпідставно сплачував у 2015 році земельний податок за земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога (садок № 85), площею 0,2292 га та 0,0381 га, оскільки мав нормативно встановлену пільгу, яка звільняла його від цього обов'язку.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 14.1.72 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до п. 269.1 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з п. 270.1 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування, зокрема, є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 287.6 Податкового кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до п. 286.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5101868742015 від 30.03.2015 ДП "Одеський морський торгівельний порт" на підставі державного акту від 20.03.2001 І-ОД № 003345 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2292 га за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14-б.

При цьому згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частинами 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач листом за вих. № 41-3/1277 від 08.10.2014 звертався до Міністерства інфраструктури України з заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками загальною площею 0,7382 га: за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога (садок № 85) - 0,2292 га; за адресою вул. Генерала Петрова, 9-а (садок № 190) - 0,4709 га, надані для експлуатації дитячих дошкільних установ; а також за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14-б - 0,0381 га, наданою для благоустрою та озеленення території дитячого садка № 85; з моменту передачі даних закладів в комунальну власність та підписання відповідного акту приймання-передачі. У відповідь, листом від 21.10.2014 № 16/1772-14 Департаменту державної власності Міністерства інфраструктури України повідомив, що земельні ділянки повинні бути сформовані та інформація про них внесена до Державного земельного кадастру та Державного реєстру прав, окрім того триває робота з передачі будівель дитячих дошкільних закладів в комунальну власність територіальної громади м. Одеси, та враховуючи це, розгляд зазначеного питання можливий після закінчення вищенаведених заходів.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази повторного звернення позивача до Міністерства інфраструктури України з заявою про відмову від вищевказаних земельних ділянок після прийняття рішення Виконавчим комітетом Одеської міської ради № 293 від 30.10.2014 щодо затвердження актів приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси дошкільних навчальних закладів, які знаходяться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт", а саме: № 190, розташований за адресою: м. Одеса, Генерала Петрова, 9-а, та № 185, розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-б, з 01.01.2015.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що позивач, як постійний користувач за яким зареєстровано право постійного користування вказаними земельними ділянками, зобов'язаний сплачувати земельний податок, враховуючи, що останнім не було оформлено належним чином припинення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщено дитячий садок № 190, що знаходиться за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-б після прийняття рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради № 293 від 30.10.2014.

При цьому, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, юридичними підставами для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків є порушення учасниками господарських правовідносин господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності. При цьому відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (збитками); вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом в даній справі, позивач просив стягнути з відповідачів збитки, які виникли у зв'язку з виконанням ДП "Одеський морський торговельний порт" зобов'язання зі сплати земельного податку, передбаченого нормами Податкового кодексу України. При цьому позивачем не надано доказів порушення відповідачами установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності або доказів на підтвердження протиправної поведінки останніх, яка призвела до надмірного сплати ДП "Одеський морський торговельний порт" земельного податку.

Крім того, відповідно до пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як встановлено господарськими судами, рішенням Одеської міської ради "Про встановлення пільг щодо земельного податку на 2015 рік" від 21.01.2015 № 6260-VI встановлено з 01.01.2015 до 31.12.2015 пільги щодо земельного податку на території міста Одеса, звільнивши від його сплати дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, які повністю утримуються за рахунок коштів бюджету міста Одеси.

Таким чином, як обгрунтовано зазначили господарські суди попередніх інстанцій, позивач безпідставно сплачував у 2015 році земельний податок за земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога (садок № 85), площею 0,2292 га та 0,0381 га, оскільки мав нормативно встановлену пільгу, яка звільняла його від цього обов'язку, враховуючи, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.10.2014 № 293 затверджено акт приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси дошкільного навчального закладу № 85 та зобов'язано Департаменту освіти та науки Одеської міської ради з 01.01.2015 прийняти в управління вказаний дошкільний навчальний заклад.

З огляду на викладене, висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідачів заявлених позивачем збитків відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги стосовно порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду. Суди дали оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, а переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 у справі № 916/635/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 у справі № 916/635/16 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 у справі № 916/635/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко