ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/9579/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ К-ІІІ", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016

у справі № 910/9579/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-ЗАХІД" (далі - ТОВ "ЛЕГІОН-ЗАХІД"), м. Івано-Франківськ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ К-ІІІ" (далі - ТОВ "КОМПАНІЯ К-ІІІ"), м. Київ,

про стягнення 55 616,11 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Колягіна Т.Є. предст. (дов. від 22.11.2016)

відповідача - Ракитянська К.В. предст. (дов. від 01.07.2016), Караль І.О. директор

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЛЕГІОН-ЗАХІД" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "КОМПАНІЯ К-ІІІ" 52 720,00 грн. упущеної вигоди, у зв'язку з порушенням ТОВ "КОМПАНІЯ К-ІІІ" порядку розірвання договору від 12.12.2015 № 05/12-15 на сторожову охорону об'єкту, а також 2427,56 грн. пені, 165,51 грн. - 3 % річних та 303,04 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконання ТОВ "КОМПАНІЯ К-ІІІ" зобов'язання з оплати за надані охоронні послуги відповідно до умов цього договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2016 зі справи № 910/9579/16 (суддя Головатюк Л.Д.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 (судді Чорна Л.В. - головуючий, Руденко М.А., Смірнова Л.Г.) позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

ТОВ "КОМПАНІЯ К-ІІІ", посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЛЕГІОН-ЗАХІД" просить судові акти попередніх інстанцій зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 12.12.2015 ТОВ "ЛЕГІОН-ЗАХІД" як виконавцем та ТОВ "КОМПАНІЯ К-ІІІ" як замовником укладено договір № 05/12-15 на сторожову охорону об'єкта (далі - Договір), за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає під сторожову охорону об'єкт та (або) його відокремлені приміщення (будівлі), які перебувають у власності чи користуванні замовника і не є спірними (далі - об'єкт). Тим самим замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки по стеженню за підтриманням громадського порядку, охороні приміщень, майна на території, а також проникнення сторонніх осіб на територію об'єкта замовника, розташованого за адресою: вул. Ленкавського, 34, м. Івано-Франківськ на умовах і в порядку, що передбачено даним договором;

- відповідно до пункту 1.4 Договору періодом сторожової охорони вважається час з моменту прийняття об'єкта під охорону одного поста цілодобово з 08-00 год. до 08-00 год. наступного дня;

- пунктом 2.1 Договору передбачено, що сторожова охорона об'єкту здійснюється двома цілодобовими постами. Ціна (тариф) одного поста сторожової охорони складає 13180 грн. Загальна вартість послуг охорони за один місяць становить 26360 грн. без ПДВ;

- за пунктом 2.4 Договору оплата проводиться щомісячно, незалежно від фактичного часу охорони і вноситься шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний в даному договорі, на умовах попередньої (авансової) оплати, до 05-го числа поточного місяця. Якщо оплата не здійснена замовником до 20-го числа, виконавець має право тимчасово не охороняти об'єкт, сповістивши про це замовника;;

- у разі порушення умов пунктів 2.1, 2.4 Договору замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день протермінування платежу, починаючи з дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і закінчуючи до дня повного погашення заборгованості за даним договором. Сторони також домовились про збільшення строку позовної давності по стягненню пені - до повного погашення заборгованості (пункт 2.8 Договору);

- згідно з пунктом 4.3 Договору у випадках виникнення необхідності припинення послуг виконавця, замовник вправі розірвати договір, шляхом письмового повідомлення виконавця не менш ніж за 60 днів;

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 11 грудня 2016 року (пункт 9.1 Договору);

- відповідно до пунктів 9.3, 9.4, 9.5 Договору сторона, яка є ініціатором розірвання договору, повинна попередити іншу сторону у 2-х місячний термін в письмовій формі, вказавши причину розірвання договору. Розірвання договору не звільняє замовника від оплати фактично отриманих послуг, пені за прострочку платежу та підписання акту виконаних робіт. У разі дострокового (раніше 2-х місяців) розірвання замовником в односторонньому порядку даного договору, замовник зобов'язується відшкодувати упущену вигоду за послуги з охорони об'єкта в розмірі 2-х місячної оплати за охоронні послуги, відповідно до умов цього договору. У випадку закінчення строку дії договору чи дострокового його розірвання за ініціативою однієї із сторін, складається акт зняття об'єкта з-під охорони в двох примірниках, який скріплюється круглими печатками та підписами представників (уповноважених осіб) замовника та виконавця і мають однакову силу;

- на виконання умов Договору ТОВ "ЛЕГІОН-ЗАХІД" у період з грудня 2015 року по лютий 2016 року надало ТОВ "КОМПАНІЯ К-ІІІ" послуги з охорони об'єкта, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- листом від 23.02.2016 вих. № 1/23 (отриманий ТОВ "ЛЕГІОН-ЗАХІД" 24.02.2016 за вх. № 6) ТОВ "КОМПАНІЯ К-ІІІ" просило ТОВ "ЛЕГІОН-ЗАХІД" зняти охорону з об'єкта з 24.02.2016, у зв'язку з важким фінансовим становищем;

- 24.02.2016 сторонами підписаний акт про зняття об'єкта з охорони;

- виставлені позивачем рахунки на оплату наданих охоронних послуг об'єкта в загальній сумі 65 181,62 грн. (рахунки-фактури від 23.12.2015, 01.01.2016, 24.02.2016) оплачені відповідачем в повному обсязі, проте з простроченням, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "КОМПАНІЯ К-ІІІ" упущеної вигоди, у зв'язку з порушенням порядку розірвання Договору; пені, 3 % річних, інфляційних втрат, у зв'язку з простроченням оплати за надані позивачем послуги з охорони об'єкта.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (стаття 907 ЦК України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

У статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Упущеною вигодою за статтею 22 ЦК України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 3-72гс12).

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги наявність укладеного сторонами Договору і умови його виконання; порушення відповідачем встановленого Договором порядку його розірвання (здійснене повідомлення про зняття об'єкту з охорони, що за своїм змістом та правовими наслідками є тотожним вимозі про дострокове розірвання договору раніше 2-х місяців), підписання сторонами акта про зняття об'єкта з охорони, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди у розмірі 52 720 грн. (2-х місячна плата за охоронні послуги), що передбачено умовами Договору, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат за обґрунтованим розрахунком позивача, у зв'язку з простроченням оплати за надані позивачем послуги з охорони об'єкта.

Доводи ТОВ "КОМПАНІЯ К-ІІІ" не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 зі справи № 910/9579/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ К-ІІІ" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець