Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 922/1255/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівКостенко Т.Ф., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуХарківської міської радина постанову від 23.06.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/1255/15 господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4проповернення майна та відшкодування доходів За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - не з'явились

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 28.10.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Костенко Т.Ф., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про зобов'язання повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0445 га по АДРЕСА_1 стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 62 376,38 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015 (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у складі: Пелипенко Н.М., Камишевої Л.М., Россолова В.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Харківська міська рада у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна і в цій частині справу направити на новий розгляд. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.10.2007 між Харківською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) на підставі рішення Харківської міської ради від 23.12.2005 за № 257/05 укладено договір оренди землі площею 0,1548 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень строком до 01.04.2012, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 20.12.2007 за № 140767100198.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 24.12.2007 за № 140767100189 ФОП ОСОБА_4 передано в оренду земельну ділянку площею 0,1548 га. (а.с.58).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.06.2011 у справі № 2-5300/11, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_4 право власності на реконструйовану нежитлову будівлю літ. "А-1" з цокольним поверхом загальною площею 662,2 кв.м. по АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.09.2014 (індексний номер документу 27404764).

Відповідач зазначав, що після припинення орендних відносин він вирішив викупити вказану земельну ділянку, для чого 12.08.2013 звернувся до позивача з відповідною заявою.

Рішенням Харківської міської ради від 29.10.2014 за № 1681/14 ФОП ОСОБА_4 надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова із земель житлової та громадської забудови площею, орієнтовно, 0,0569 га за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" (спортивно-оздоровчий комплекс з підсобними приміщеннями).

30.09.2014 головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради були здійснені відповідні заходи контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 про що складений акт.

Актом обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що ФОП ОСОБА_4 з 24.10.2013 та по теперішній час використовує зазначену земельну ділянку без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України.

На запит Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради від 18.09.2014 (№ 2463/0/226-14), ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 10.10.2014 повідомило (лист № 5166/9/20-30-15-03-24), що актом приймання-передачі № 269/13 від 23.10.2013 спірна земельна ділянка передана орендарем до земель запасу міста. З 24 жовтня 2013 року ФОП ОСОБА_4 плату за землю не нараховує та не сплачує.

Відповідно до листа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 13.10.2014 за № 4581/08, станом на 29.12.2012, в Управлінні Держземагенства у м. Харкові Харківської області не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

У зв'язку із вищезазначеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0445 га по АДРЕСА_1; стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 62 376,38 грн.

Суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0445 га по АДРЕСА_1 , з огляду на таке.

Згідно з частин 1, 3 ст.30 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на час укладення договору в 2001, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

У ч.4 ст.41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст.179 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Враховуючи фактичний та юридичний зв'язок земельної ділянки площею 0,0445 га по АДРЕСА_1 та розташованих на ній об'єктів нерухомості, належних відповідачу на праві власності, повернення цієї земельної ділянки порушить права відповідача на володіння та користування об'єктами нерухомості.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів в сумі 62 376,38грн., то касаційна інстанція не погоджується з висновком судів про відмову у позові з тих підстав, що позивач просить стягнути спірну суму в якості доходу відповідача, а не в якості безпідставно збережених коштів.

Так, у главі 83 ЦК України унормовано набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. При цьому як доходи, про які йдеться у статті 1214 ЦК України, так і шкода, про яку йдеться п.4 частини 3 ст.1212 ЦК України, є безпідставно збереженими коштами за рахунок іншої особи.

Правову кваліфікацію матерально-правової природи вимоги про стягнення коштів має дати саме суд, виходячи з обставин на які в обґрунтування вимог посилається позивач.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача суми 62 376,38грн., позивач посилався на неотримання у період з 01.11.2013 по 31.12.2014 орендної плати внаслідок використання відповідачем землі під придбаними об'єктами без оформлення правовстановлюючих документів, отже без достатніх правових підстав.

В силу приписів ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктам господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Згідно частин 1-3 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судами не дано оцінки доводам позивача про те, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, Харківська міська рада фактично була позбавлена права одержати дохід у вигляді орендної плати, який вона могла би отримати в разі своєчасного укладення договору оренди, що завдало їй шкоди у спірній сумі.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору в частині вимог про стягнення 62 376,38грн. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 62 376,38грн. і в цій частині направити справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В частині відмови в задоволенні вимог про зобов'язання повернути земельну ділянку постанова Харківського апеляційного господарського суду у даній справі має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Постанову від 23.06.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/1255/15 господарського суду Харківської області та рішення від 12.05.2015 господарського суду Харківської області скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 62 376,38грн. і в цій частині направити справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/1255/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Т. Костенко

О. Яценко