Постанова ВГСУ від 29.10.2015 року у справі №910/8174/15-г

Друк

Пошук

196

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.10.2015 року у справі №910/8174/15-г

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 910/8174/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.08.2015у справі№ 910/8174/15-г Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грін Паллет"доТовариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"простягнення 284 693,78 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Паллет" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест", в якому, з урахуванням збільшення вимог просило стягнути 248 873,56 грн. основного боргу, 4 977,47 грн. пені, 2 825,72 грн. 3% річних та 44 256,46 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 10/02/14 від 10.02.2014 в частині погашення заборгованості за отриманий товар на спірну суму боргу. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 549, 611, 625, 627 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2015, ухваленим суддею Мельник В.І., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності заборгованості відповідача за отриманий товар відповідно до договору поставки. При цьому, суд керувався приписами статей 536, 693, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Кропивної Л.В. - головуючого, Пашкіної С.А., Чорної Л.В., постановою від 12.08.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами обставин ненадання позивачем рахунків-фактур на спірну вартість товару, що є обов'язковим відповідно до умов договору поставки. З огляду на що, на думку скаржника, поставка товару є незавершеною, а зобов'язання відповідача з оплати товару не виникли. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 509, 526, 628, 662 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишається колегію суддів без задоволення через обмеженість строків розгляду касаційної скарги, крім того колегія суддів зауважує, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Паллет" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" (покупець) укладений договір поставки № 10/02/14, за умовами якого, позивач зобов'язався поставити термічно знезаражені піддони, розміром 800х1200 мм (далі - товар), а відповідач зобов'язався приймати та вчасно сплачувати вартість поставленого товару (пункт 1.1. договору). Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що 100% оплата вартості товару здійснюється упродовж 14 календарних днів з моменту поставки товару, банківським переказом на розрахунковий рахунок позивача, на підставі рахунку, наданого останнім. Відповідно до пункту 6.1. договору поставка товару здійснюється на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2010) автотранспортом (склад Покупця, м. Київ, вул. Промислова, 4Б). Пунктом 8.1. договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару на складі покупця та підписання сторонами відповідних накладних відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно з пунктами 9.1., 9.2. договору, позивач, разом з відвантаженням товару, має передати наступні документи на товар: оригінал рахунку-фактури на товар (другий примірник); оригінал видаткової накладної (у 2-х примірниках); оригінал податкової накладної; акт проведення знезараження дерев'яного пакувального матеріалу; карантинний сертифікат (на замовлення покупця). Пунктом 10.1. договору передбачено, що товар приймається на підставі видаткової накладної. Відповідно до пункту 11.2. договору, за порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, при цьому загальна сума пені не може перевищувати 2%. Також судами установлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 248 873,56 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними: РН-0000945 від 05.12.2014; РН-0000946 від 05.12.2014; РН-0000954 від 10.12.2014; РН-0000971 від 19.12.2014; РН-0000013 від 25.12.2014; РН-0000017 від 25.12.2014. Установлено судами і те, що оплату за поставлений товар відповідачем не виконано, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем у розмірі 248 873,56 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Паллет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" про стягнення 248 873,56 грн. основного боргу, 4 977,47 грн. пені, 2 825,72 грн. 3% річних та 44 256,46 грн. інфляційних втрат. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій врахували умови пунктів 9.1., 9.2. договору, які передбачають, що позивач передає відповідачу по факту поставки товару документи на товар, зокрема, рахунок-фактуру. Водночас, відповідно до приписів статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Проте, матеріали справи не містять доказів невиконання позивачем обов'язку щодо передачі разом з товаром документів, передбачених у пунктах 9.1., 9.2. договору, у тому числі рахунків-фактур, а також доказів витребування відповідачем цих документів. Відсутні у матеріалах справи докази й того, що відповідач повернув позивачу отриманий товар на спірну суму боргу. З огляду на установлені судами попередніх інстанцій обставини справи, висновок судів про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 248 873,56 грн. основного боргу визнається правомірним. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, зокрема, з урахуванням, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відтак, установивши факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати одержаного товару у визначений договором строк, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, 4 977,47 грн. пені, 2 825,72 грн. 3 % річних та 44 256,46 грн. інфляційних втрат. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.