Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 910/7342/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіБакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 рокуу справі№ 910/7342/15-ггосподарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення суми заборгованості в розмірі 127 197, 70 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Новіков С.Ю. дов. № 2403 від 29.12.2014 року,- відповідача:не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі за текстом - ПАТ "Укртрансгаз") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України") про стягнення суми заборгованості в розмірі 127 197, 70 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року у справі № 910/7342/15-г в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укртрансгаз" - відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2015 року у справі № 910/7342/15-г - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року у справі № 910/7342/15-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 193, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 261, 264, 526, 536, 610, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 15.10.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Бакуліної С.В., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 29.10.2015 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 30.09.2010 року ПАТ "Укртрансгаз" (постачальник) та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Регіонального виробничого управління "Харківавтогаз" (покупець) уклали договір поставки продукції № 258-Х/Х-1111-42, згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність (повне господарське володіння) покупцеві запчастини до компресорів автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС) надалі - "Продукцію", згідно специфікації, які додаються до даного Договору та є невід'ємними його частинами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Положеннями п. п. 3.3., 3.4. вказаного вище Договору сторони погодили, що загальна сума цього Договору визначається за сумою всіх специфікацій до нього і складає 98 940, 13 грн. (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сорок грн.. 13 коп.), в тому числі ПДВ 16 490, 02 грн. (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто грн. 02 коп.) Покупець оплачує постачальнику 100 % вартості продукції по факту поставки зазначеної продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до закінчення терміну дії Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору за кожен день несвоєчасної оплати вартості продукції на умовах, вказаних у Договорі, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати продукції.

Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього Договору, та діє до 31 грудня 2010 року.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 98 940, 13 грн., що підтверджується видатковою накладною № 541 від 30.09.2010 року.

Так, судами вірно встановлено, що оскільки Договір діє до 31.12.2010 року, то ця дата є кінцевим строком наданим умовами Договору для оплати відповідачем за поставлену продукцію.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що товар за договором позивачем поставлений, відповідачем не оплачений, отже зобов'язання є порушеним.

В процесі вирішення спору представником відповідача 22.04.2015 року було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Заперечуючи проти вказаного клопотання позивач посилався на те, що сторонами було підписано акт звірки від 30.09.2013 року, внаслідок чого відбулось переривання позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з необґрунтованості доводів позивача про переривання позовної давності, посилаючись на те, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Вказаний акт з боку відповідача було підписано головним бухгалтером РВУ "Харківавтогаз" ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", проте посадовою інструкцією головного бухгалтера Регіонального виробничого управління "Харківкавтогаз" Дочірнього підприємства "Укравтогаз", копію якої надано представником відповідача та долучено до матеріалів справи, не передбачено у головного бухгалтера повноважень на вчинення від імені вказаного відокремленого підрозділу відповідача дій, пов'язаних з визнанням боргу перед третіми особами, довіреності на підтвердження повноважень вказаної особи на вчинення відповідних дій позивачем також суду не надано. В свою чергу, обов'язок доведення поважності причин пропуску строку позовної давності покладається саме на позивача.

Таким чином, суди дійшли висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності при зверненні з позовною заявою у даній справі, а підстав для його поновлення суди не знайшли, а тому відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України відмовили в позові. Оскільки інфляційні втрати, 3 % річних, пеня та штраф є додатковими вимогами, позовна давність спливла і до вказаних вимог, у зв'язку зі спливом строку позовної давності до основної вимоги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами встановлено, що відповідач у визначені договором строки плату за надані послуги не здійснив, поставка товару належним чином доведена матеріалами справи, при цьому сам відповідач не заперечує факту отримання продукції за вищевказаними накладними.

Крім того, судами встановлено, що сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013 року, відповідно до якого сальдо на 01.01.2013 року та 30.09.2013 року становить 479 693, 76 грн., обороти за період 0 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013 року не може вважатись тією обставиною, що перериває перебіг позовної давності в розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, оскільки вказаний акт підписано не уповноваженою на це особою, яка представляла боржника у відносинах з кредитором, а саме: акт з боку відповідача було підписано головним бухгалтером РВУ "Харківавтогаз" ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", проте посадовою інструкцією головного бухгалтера Регіонального виробничого управління "Харківкавтогаз" Дочірнього підприємства "Укравтогаз" не передбачено у головного бухгалтера повноважень на вчинення від імені вказаного відокремленого підрозділу відповідача дій, пов'язаних з визнанням боргу перед третіми особами, довіреності на підтвердження повноважень вказаної особи на вчинення відповідних дій позивачем не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

За приписами ч. 7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що зі змісту вказаних законодавчих положень вбачається наявність повноваження у головного бухгалтера на підпис акту звірки взаєморозрахунків, однак вказані приписи, в порушення положень ст. 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій не враховано.

Більше того,відповідно до п. п. 5.1., 5.2. посадової інструкції головного бухгалтера РВУ "Харківавтогаз" ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" головний бухгалтер має право, зокрема, діяти від імені бухгалтерії Управління, представляти інтереси Управління у взаємовідносинах із структурними підрозділами та іншими організаціями з фінансово-господарських та інших питань; в межах своєї компетенції підписувати та візувати документи

Згідно п. 6.2. Наказу ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" від 29.11.2012 року № 284 "Про виготовлення, облік, зберігання та використання печаток і штампів" перший заступник директора, заступники директора, головний інженер і головний бухгалтер мають право підписувати документи, а в подальшому і ставити на них відбитки основної печатки виключно з питань своїх повноважень і посадових обов'язків.

Однак, наведене не було враховано місцевим та апеляційним господарськими судами, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний з боку відповідача уповноваженою на це особою, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути обставиною, що свідчить про визнання боргу, а отже підставою для переривання строку позовної давності відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.04.2007 року у справі № 26/271.

Крім того, господарськими судами встановлено, що сторонами 01.10.2013 року, тобто в межах строку позовної давності, складено акти звірки взаєморозрахунків, за якими визначено, що станом на 01.01.2013 та 30.09.2013 загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 479 693, 76 грн. Згідно інформації, викладеній у довідці станом на 02.03.2015 року на балансі ПАТ "Укртрансгаз" обліковується дебіторська заборгованість по ДП "Укравтогаз" РВУ "Харківавтогаз" у сумі 479 693, 76 грн., яка підписана головним бухгалтером ПАТ "Укртрансгаз", вказана сума заборгованості включає в себе, зокрема, борг за договором від 30.09.2010 року № 258-Х/Х-1111-42 у розмірі 98 940, 13 грн.

Наведені норми та обставини, в порушення принципу повноти розгляду всіх обставин справи, не були досліджені судами попередніх інстанцій, у зв'язку чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року у справі № 910/7342/15-г задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року у справі № 910/7342/15-г скасувати.

3. Матеріали справи № 910/7342/15-г направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко