Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 910/7850/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.07.2015у справі№ 910/7850/15-ггосподарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного підприємства "Бонвояж"простягнення 334800,75 грн.за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачаШилова К.В., дов. від 16.02.2015

ВСТАНОВИВ:

25.03.2015 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Бонвояж" суми 334800,75 грн., нарахованої у зв'язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за спожитий газ, у тому числі пеню в розмірі 113357,35 грн., 177211,99 грн. інфляційних та 44231,41 грн. річних за період порушення зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу відповідно до наданого розрахунку, посилаючись на статті 526, 611 Цивільного кодексу України та статті 193, 231 Господарського кодексу України

Відповідач надав заперечення, у яких вказав про врегулювання правовідносин сторін з погашення заборгованості укладеним договором про організацію взаєморозрахунків, порушення зобов'язань за яким відсутні; додатково відповідач вказав на невірне визначення позивачем настання моменту виконання зобов'язання та також заявив про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 (суддя Грєхова О.А.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 (судді: Куксов В.В. - головуючий, Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на вірно встановлені обставини справи, дотримання норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі та задовольнити позов у повному обсязі. Скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч вимогам статей 599 та 628 Цивільного кодексу України суди дійшли хибного висновку про те, що підписання договору про взаєморозрахунки звільняє сторони від обов'язку належно виконувати свої зобов'язання за договором та від відповідальності за наслідки неналежного виконання договірних зобов'язань, порушили статті 625, 631 Цивільного кодексу України, застосувавши, натомість, без належних підстав статтю 614 Цивільного кодексу України, неправильно застосували практику Верховного Суду України.

Відповідач у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, як необґрунтовані.

Позивач не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Приватним підприємством "Бонвояж" (покупець) укладений Договір купівлі-продажу природного газу №13/3761-ТЕ-41, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За умовами пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності). Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцю з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 1340 тис. куб. м.; приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Загальна вартість договору на дату його укладення становить 1754328 грн. з ПДВ; за пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання покупцем умов про оплату покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Відповідно до змісту наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу: від 27.05.2013 за січень 2013 року на суму 304034,21 грн., від 27.05.2013 за лютий 2013 року на суму 259974,39 грн., від 27.05.2013 за березень 2013 року на суму 286594,35 грн., від 27.05.2013 за квітень 2013 року на суму 124040,14 грн., від 31.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 147562,54 грн., від 24.01.2014 за листопад 2013 року на суму 203889,56 грн. та від 24.01.2014 за грудень 2014 року на суму 249740,36 грн., підписаних уповноваженими представниками та скріплених печатками, суди встановили, що на виконання умов даного договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1575835,55 грн.

Суди також встановили, що 04.03.2014 Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ПП "Бонвояж" та НАК "Нафтогаз України" укладений Договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік) № 268/30; відповідно 03.06.2014 тими ж сторонами укладений Договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік) № 302/30.

Зазначеними договорами сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у розмірі 1575835,55 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету м. Києва для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню; при цьому за змістом підпунктів 2, 3 пункту 11 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Строк виконання зобов'язання по оплаті заборгованості у визначеній договорами сумі за умовами договорів пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом казначейства грошових коштів з державного бюджету.

За одержаний природний газ відповідач сплатив на користь позивача 1575835,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 8 від 07.05.2014 на суму 1026216,82 грн. та № 10 від 04.06.2014 на суму 549618,73 грн., а також випискою з банку Приватного підприємства "Бонвояж"; зазначеними платежами відповідач повністю погасив заборгованість за отриманий у січні-грудні 2013 року природний газ.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив з встановлених ним обставин справи, що, уклавши Договори № 268/30 та № 302/30 сторони організували взаєморозрахунки із заборгованості за природний газ, отриманий у 2013 році за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/3761-ТЕ-41 для виробництва теплової енергії, яка була спожита населенням та релігійними організаціями, змінивши порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за Договором купівлі-продажу; при цьому для застосування санкцій, передбачених Договором купівлі-продажу, та наслідків порушення грошового зобов'язання необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених Договорами № 268/30 та № 302/30 про організацію взаєморозрахунків, зобов'язання за якими виконано без прострочення оплати.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, також вказавши, що для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору; разом з тим, відсутня вина відповідача, оскільки укладення договорів про організацію взаєморозрахунків свідчить про вжиття відповідачем заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання в частині погашення заборгованості за отриманий газ, а доказів невиконання договорів про організацію взаєморозрахунків позивач не надав.

Також суд апеляційної інстанції вказав до спірних правовідносин слід застосувати положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України про строк , протягом якого можуть бути нараховані штрафні санкції.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до статей 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (статті 525, 526 Цивільного кодексу України, стаття 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин сторін. Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; за частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, зокрема, оплати товару. Відтак, прийнявши обумовлений договором товар, відповідач набув обов'язку оплатити його вартість в строки, визначені договором.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у випадку чого настають правові наслідки, передбачені законом або договором; частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому за частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, отже висновки суду апеляційної інстанції про відсутність вини боржника не спричиняють звільнення боржника від застосованої відповідальності.

Також слід зазначити, що згідно з частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Тобто, характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами.

Договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.

Разом з тим, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої договором купівлі-продажу природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Суди вірно відзначили, що для застосування санкцій, передбачених договором купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як встановили суди у справі, що розглядається, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, суди належно встановили істотні обставини у даній справі, визначивши правову природу відносин, що існували між сторонами, підстави, зміст взаємних зобов'язань сторін, порядок та ступінь їх виконання, та обґрунтовано відмовили у позові.

Суд апеляційної інстанції відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої відповідачем апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства.

Висновки господарських судів відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постановах від 16.09.2014 у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014 у справі № 5011-35/1271-2012, від 30.09.2014 у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012; доводи позивача про невірне застосування судами практики Верховного Суду України спростовуються змістом зазначених вище постанов.

Доводи позивача про невірне застосування апеляційним судом положень статей 614, 625, 631 Цивільного кодексу України не спростовують обставин, на яких ґрунтуються висновки судів про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судами істотних обставин справи та законності їх правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 у справі № 910/7850/15-г Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач