Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 914/4521/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 року Господарського суду Львівської області від 04.03.2015 рокуу справі господарського судуЛьвівської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Перемишлянитеплоенерго"простягнення 51 967,96 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Єгоров В.С.,- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до комунального підприємства "Перемишлянитеплоенерго" (далі - КП "Перемишлянитеплоенерго") про стягнення 51967,96 грн., у тому числі: 34 530,57 грн. пені, 7 573,43 грн. 3% річних, 9 863,96 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором купівлі - продажу природного газу №13/2934-БО-21 від 15.07.2013 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2015 року (суддя Кітаєва С.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23259,73 грн. пені, 73093,70 грн. - 3% річних, 1771,94 грн. - інфляційних втрат. В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 року (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. - головуючий, судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення місцевого господарського суду від 04.03.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 року та рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2015 року скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 11 270,84 грн. і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Перемишлянитеплоенерго" (покупець) був укладений договір №13/2934-БО-21 про купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 1048,679 тис.куб.м.(один мільйон сорок вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.) та в кількості, зазначеній в цьому пункті договору.

Згідно п. 5.1 договору ціна (граничний рівень цін) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

15.07.2013 року між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/3580-БО-21 від 28.12.2012року, у якій сторони погодили з 01.07.2013 року викласти пункти 5.2 і 5.5 статті 5 "Ціна газу" в новій редакції. Так, згідно п.5.5, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, решта умов договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору (з врахуванням додаткової угоди №1 від 15.07.2013 року до договору), ціна за 1000 куб. м газу становить 3 459 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою -20%.

Сторони погодили, що тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами-295,60 грн., крім того ПДВ-20%-59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ-20%-764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.

Як зазначено у п.6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На підставі п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Згідно з п. 11.1 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Взяті на себе зобов'язання позивач виконав повністю, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу та сторонами не заперечується.

Водночас, судами встановлено, що розрахунок за природний газ відповідачем проведено з порушенням строків, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 34 530,57 грн., 3% річних у сумі 5 573,43 грн. та інфляційні витрати в сумі 9 863,96 грн.

Разом з цим суди попередніх інстанції правомірно дійшли висновку про те, що позивачем в поданому розрахунку у періоди нарахування пені та 3 % річних, які заявлені до стягнення на суму 34 530,57 грн. та 7 573,43 грн. відповідно, помилково включались дні фактичної сплати відповідачем суми заборгованості. Та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 7 309,70 грн. 3 % річних та 33 228,19 грн. пені з січня 2013 року по грудень 2013 року включно.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині правомірності чи неправомірності стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередніх інстанції розміру пені, згідно із ст.83 ГПК України. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при розгляді даної справи суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, також, в поданій касаційній скарзі заявник вказує, що в оскаржуваній постанові жодним чином не вмотивовано, не наведено та необґрунтовано в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача та несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних для нього причин: наявності заборгованості споживачів газу (населення та бюджетних організацій) перед відповідачем за спожиту теплову енергію, наявністю різниці між фактичними витратами на виробництво теплової енергії і затвердженими органом місцевого самоврядування тарифами, а також те, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 30%.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 року та рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2015 року у справі №914/4521/14 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова