Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 910/2686/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачаПінчук-Ніколайчук Ю.В. (дов. від 17.03.2014 р.)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)третьої особиГалков І.О. (дов. від 10.01.2014 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністюна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2015у справі № 910/2686/15-г господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД"доФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністютретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"простягнення 131 348 грн. 20 коп.В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." про стягнення 131 348,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 1287/04/2008 від 11.04.08 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. змінено стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД".

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2015 р. у даній справі (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. (колегія суддів: головуючий Ткаченко Б.О., судді Зеленіна В.О., Синиця О.Ф.), позов задоволено повністю: стягнуто з Фірми "Т.М.М."- товариство з обмеженою відповідальністю на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" 3% річних в розмірі 21 737,71 грн., індекс інфляції в розмірі 109 610,49 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 626,96 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Фірма "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2015 р. касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.07.2015 р.

У судовому засіданні 22.07.2015 р. було оголошено перерву до 29.07.2015 р. про, що сторони були повідомлені під розписку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 29.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.04.2008 р. між ТОВ "Ласка Лізинг" та "Фірма "Т.М.М." - ТОВ було укладено договір фінансового лізингу №1287/04/2008.

За умовами вказаного договору, позивач зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно Шасі MAN TGA 41.400 8x4 ВВ (п'ять одиниць), а також третя особа зобов'язувалася здійснювати лізингові платежі.

Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі №910/9558/13 за позовом TOB "Ласка Лізинг" до Фірми "Т.М.М." - TOB про стягнення заборгованості по вказаному вище договору, у зв'язку з його неналежним виконанням, позовні вимоги задоволено та вирішено стягнути з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ТОВ "Ласка Лізинг" основний борг у розмірі 432 149,37 грн., пеню в розмірі 19 873,62 грн., три проценти річних у розмірі 3 974,73 грн., індекс інфляції в розмірі 143,03 грн. та 9 122,82 грн. витрати по сплаті судового збору.

Згідно рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. по справі № 910/9558/13, розмір заборгованості було здійснено станом на 13.05.2013 р. включно.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. було видано наказ господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. № 910/9558/13, який було пред'явлено до виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2013 р. ТОВ "Ласка Лізинг" та ТОВ "Мега Торг ЛТД" уклали договір уступки прав вимоги (заміни сторони в зобов'язанні) № 209/11-2013, за умовами якого TOB "Ласка Лізинг" передало, а TOB "Мега Торг ЛТД" прийняло на себе право вимоги виконання зобов'язань, які виникли на підставі договору фінансового лізингу №1287/04/2008 від 11.04.2008 р., укладеного між TOB "Ласка Лізинг" і Фірмою "Т.М.М." - ТОВ.

Відповідно до положень ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. заяву ТОВ "Мега Торг ЛТД" про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 910/9558/13 задоволено, замінено стягувача - ТОВ "Ласка Лізинг" на його правонаступника - ТОВ "Мега Торг ЛТД".

16.01.2015 р. на рахунок TOB "МЕТА ТОРГ ЛТД" були зараховані кошти у рахунок сплати боргу згідно наказу господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. № 910/9558/13.

Таким чином, рішення господарського суду у справі № 910/9558/13 від 10.06.2013 р. було виконано лише 16.01.2015 р.

Звертаючись до суду з позовною заявою, ТОВ "Мега Торг ЛТД" просило стягнути з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на свою користь інфляційні втрати за період з травня 2013 року по грудень 2015 року в розмірі 109 610,49 грн. та 3 % річних за період з 14.05.2013 року по 16.01.2015 року в розмірі 21 737,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що суми інфляційних втрат та 3 % річних, стягнутих рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. по справі № 910/9558/13, були розраховані по 13.05.2013 р., а рішення виконане лише 15.01.2015 р., у зв'язку з чим ним було зроблено розрахунок за період з 14.05.2013 р. по дату фактичного виконання рішення у справі № 910/9558/13 - 16.01.2015 р.

Так, суди попередніх інстанцій вирішуючи даний спір виходили з наступного.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача та рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. по справі № 910/9558/13, інфляційні втрати та 3 % річних у даній справі були нараховані на суму основного боргу за договором.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що "за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного Кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України сум.

Таким чином, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як зазначалося вище, у матеріалах справи міститься виписка по рахунку позивача, згідно з якою грошові кошти сплачені на виконання наказу господарського суду міста Києва №910/9558/13 фактично надійшли на рахунок позивача 16.01.2015 р.

Відповідач в свою чергу зазначав, що з нього, на виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/9558/13, стягнуто кошти Відділом Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві 16.10.2014 р.

За таких обставин, відповідач погодився з розрахунком позивача в частині нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних з 14.05.2013 р. по 15.10.2014 р.

Зобов'язання виконане належним чином тоді, коли воно виконано відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій було вірно зазначено, що належним виконанням зобов'язання боржником у даному випадку є отримання кредитором коштів на власний рахунок або готівкою.

За таких обставин, період взятий позивачем у своєму розрахунку є вірним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Мега Торг ЛТД" про стягнення з відповідача: 3 % річних у розмірі 21 737,71 грн. за період з 14.05.2013 р. по 16.01.2015 р. та інфляційних втрат у розмірі 109 610,49 грн. з травня 2013 року по грудень 2015 року.

Стосовно доводів, які викладені Фірмою "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 910/2686/15-г господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова