Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 910/15143/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова Земля"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.05.2015та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 24.02.2015 у справі№910/15143/14 господарського суду міста Києваза позовомНаціонального педагогічного університету імені М.П. ДрагомановадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова Земля"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києвупростягнення 537 990,25 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Сабадош Т.І.,

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

- третьої особи Гнатюк О.В.,

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 28.07.2015 №02-05/534 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2015 у справі №910/15143/14 (судді: Стасюк С.В., Босий В.П., Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (судді: Хрипун О.О., Станік С.Р., Отрюх Б.В.), частково задоволений позов Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (надалі позивач/Університет/балансоутримувач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Земля" (надалі відповідач/ТОВ "Нова Земля"/орендар/скаржник), третя особа у справі на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву; за рішенням, стягнуто з відповідач 487 927,99 грн. основної заборгованості, 30 155,20 грн. пені.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.01.2015 є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3066 від 27.10.2006 у сумі 296 546,64 грн. та заборгованості зі сплати відшкодування витрат по утриманню орендованого майна та надання комунальних послуг у сумі 191 381,35 грн., а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що всупереч умов договору оренди №3066 та договору про відшкодування витрат по утриманню нерухомого майна та надання комунальних послуг, відповідач не сплачує ані орендну плату, ані витрати по утриманню та за надання комунальних послуг, у зв'язку з чим, станом на 12.06.2014 у відповідача перед позивачем утворилася відповідна заборгованість, у розмірі, заявленому до стягнення з нього. Період нарахування заборгованості становить: з 10.11.2012 по 10.05.2014, з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем на суму 70 200,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, встановили, що 27.04.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та ТОВ "Нова Земля" (орендар) укладено договір оренди № 3066 нерухомого майна, що належить до державної власності, на умовах якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 181,0 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 46 перший поверх в будівлі навчального корпусу, що знаходиться на балансі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення кафе з правом продажу товарів підакціизної групи.

Факт передачі відповідачу майна підтверджується актом приймання-передачі від 27.04.2006, погодженим з балансоутримувачем.

Відповідно до пункту 10.1 договору останній було укладено терміном на 11 місяців, з 27.04.2006 по 27.03.2007.

Вказаний договір продовжувався відповідно до п. 10.5., положення якого визначають, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. Крім того, як встановили суди, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 у справі № 40/65-36/85 третю особу у справі зобов'язано укласти з відповідачем договір оренди нерухомого майна загальною площею 222 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 46, перебуває на балансі позивача, строком на 5 років.

На виконання договору оренди №3066, 27.04.2006 між орендарем та банлансоутримувачем орендованого майна було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Згідно із п. 5.5 цього договору, договір укладено строком на 11 місяців, та діє з 27.04.2006, його чинність припиняється внаслідок закінчення строку дії договору оренди № 3066 від 27.04.2006, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням арбітражного суду.

Внаслідок порушення виконання відповідачем (орендарем) своїх зобов'язань як зі сплати орендної плати, так і зі сплати витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та за надання комунальних послуг, у відповідача утворилася перед позивачем заборгованість у розмірі 296 546,64 грн. за договором оренди та 191 381,35 грн. за договором з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, яка, відповідно до ст.ст. 525, 526, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умов договору оренди та договору з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, має бути стягнута у судовому порядку, так само, як і нарахована на розмір заборгованості пеня, розмір якої був перевірений та виправлений судом першої інстанції та стягнуто з відповідача пеню у розмірі 16 782,28 грн. за договором оренди та 13 372,92 грн. - за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна.

При цьому, спростовуючи доводи відповідача про повернення позивачу майна 31.01.2014 за актом приймання передачі, суди попередніх інстанцій послалися на те, що, по-перше, вказаний акт не підписаний орендодавцем спірного нерухомого майна, а лише орендарем та балансоутримувачем, а тому не свідчить про припинення правовідносин за договором оренди №3066, по-друге, як зазначили суди, відповідачем не доведено в установленому законом порядку фактичного повернення за вказаним актом спірного нерухомого майна, по-третє, відповідач не спростував факту фактичного користування ним спірним нерухомим майном з 31.01.2014 по 17.07.2014 - дати, коли сторони переуклали договір оренди спірного нерухомого майна за рішенням суду, постановленим у справі № 40/65-36/85.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 795 ЦК України унормовано, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 545 ЦК України визначено, що, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Як вбачається з умов договору оренди №3066 у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю/ балансоутримувачу. Орендар повертає майно орендодавцю/ балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі (п. 2.4. договору). Крім того, п. 5.7. договору оренди №3066 також визначено, що у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю/балансоутримувачу майно в належному стані. Пунктом 5.14. договору оренди також унормовано, що в разі закінчення терміну дії договору (його розірвання) орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Отже, виходячи з наведеного, а саме: як умов договору, так і вищенаведених норм, що регулюють порядок припинення орендних правовідносин та встановлюють момент припинення договору - з моменту підписання акта приймання-передачі, є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що підписаний балансоутримувачем та орендарем акт приймання-передачі спірного нерухомого майна, не свідчить про фактичне повернення відповідачем цього майна з оренди та про припинення правовідносин за договором оренди, оскільки не навели жодної норми права або умови договору, яка б встановлювала інший порядок припинення договірних відносин та фактичної передачі майна аніж підписання акту приймання-передачі майна. Крім того, є передчасним висновок судів про те, що підписання акту приймання-передачі від 31.01.2014 лише орендарем та балансоутримувачем орендованого майна, не свідчить про припинення правовідносин за договором оренди №3066, оскільки судами попередніх інстанцій не враховані умови договору оренди щодо порядку повернення орендованого майна та осіб, яким орендар зобов'язаний передати це майно (п.п. 2.4., 5.7., 5.14.) за актом приймання-передачі.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1 та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Так, роблячи висновок про те, що договір оренди №3066 від 27.04.2006 закінчився 16.07.2014 у зв'язку з переукладенням його сторонами 17.07.2014 на новий строк, а тому, відповідач зобов'язаний сплатити орендну плату за договором №3066 до дати переукладення нового договору, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на наявність судових рішень у справах №40/65-36/85 та №8/137 в сукупності із актом приймання-передачі від 31.01.2014, внаслідок чого зробили передчасний висновок про дію договору №3066 від 27.04.2006 до укладення нового договору оренди цього приміщення 17.07.2014.

Крім того, відповідно до положень ст.ст. 86 та 105 ГПК України мотивувальні частини рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції мають містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення (постанову).

В той же час, приймаючи оскаржувані у даній справі судові рішення, суди попередніх інстанцій належним чином не спростували доводів відповідача, викладених як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі, щодо, зокрема, включення до заявленого до стягнення розміру заборгованості зі сплати орендної плати, подвійно нарахованого позивачем податку на додану вартість, та наявність розбіжностей у розрахунках позивача та відповідача по нарахуванню орендної плати, яка підлягає сплаті, по кожному місяцю і, відповідно, визнання відповідачем у відзиві боргу по сплаті орендної плати у сумі 169 111,30 грн., так само як і наявність розбіжностей в розрахунках позивача та відповідача за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в частині вартості спожитої електроенергії, що є порушенням вищевказаних норм щодо порядку прийняття судового рішення.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, виходячи з наведеного, та враховуючи, що позовні вимоги заявлені не лише про стягнення заборгованості за договором оренди №3066, а й за договором про відшкодування витрат балансоутримувача нерухомого майна, дія якого безпосередньо пов'язана з договором оренди №3066 (п. 5.5. договору), колегія суддів вважає за необхідне скасувати прийняті у даній справі судові рішення, і справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час здійснення якого, врахувати викладене у даній постанові та прийняти судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Земля" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2015 у справі №910/15143/14 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

О.О. Євсіков