Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.03.2017 року у справі №908/833/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 908/833/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників сторін позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачів Халупник Ю.Я. дов. від 12.01.2017 №01-07/0026прокуратури Томчук М.О. посв. від 01.08.2012 №000606розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської області на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016у справі№908/833/16 господарського суду Запорізької області за позовомЗаступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької областідо відповідача-1: до відповідача-2:Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Запорізької районної ради Запорізької областіпровизнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права комунальної власності ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, Запорізької районної ради Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права комунальної власності

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді М'ясищев А.М., Агапов О.Л.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 і прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункти 3, 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", статей 83, 88, 122 Земельного кодексу України, статей 331, 334 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 47, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що на дату прийняття спірного розпорядження Запорізької РДА від 12.02.2014 №66 земельна ділянка належала до державної власності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак О.М., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.03.2017, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 29.03.2017 представників сторін та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням №16 Долинської сільської ради народних депутатів від 11.07.1996 надано згоду на розміщення на землях запасу Долинської сільської ради народних депутатів рілля Українській православній церкві св. Миколая кладовища м. Запоріжжя на площі 50 га., після узгодження з усіма зацікавленими організаціями (а.с.174).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 585 від 28.07.2011 вилучено з користування Української православної церкві Святого Миколая земельну ділянку площею 50,0000 га., розташовану на території Долинської сільської ради, яка використовувалась для розміщення кладовища на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, зареєстрованого 03.12.1997 за №723.

Затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельну ділянку СКП "Ритуальна служба" Запорізької районної ради для розміщення та функціонування кладовища, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади площею 50,0000 га. за рахунок земель іншого призначення Долинської сільської ради, що перебувала у користуванні Української православної церкви Святого Миколая на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, зареєстрованого 03.12.1997 року за №723. (а.с. 173).

07.11.2011 спеціалізованому комунальному підприємству "Ритуальна служба" Запорізької районної ради було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_4 щодо користування земельною ділянкою площею 50,0000 га., яка розташована на території Долинської сільської ради за межами населеного пункту для розміщення та функціонування кладовища, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади.

В подальшому, Запорізькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 12.02.2014 №66 "Про передачу земельної ділянки".

Пунктом 1 вказаного розпорядження, передано у комунальну власність Запорізької районної ради Запорізької області (спільну власність територіальних громад Запорізького району Запорізької області) земельну ділянку площею 50,0000 га., кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Долинської сільської ради за межами населених пунктів, яка перебуває у постійному користуванні спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Запорізької районної ради (державний акт серія № 111670 від 07.11.2011) цільове призначення - для розміщення та функціонування кладовища, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження рекомендовано Запорізькій районній раді Запорізької області зареєструвати право комунальної власності земельної ділянки у порядку, встановленому чинним законодавством.

На підставі розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 12.02.2014 №66 "Про передачу земельної ділянки" Запорізькою районною радою Запорізької області отримано свідоцтво про право власності від 13.02.2014 на спірну земельну ділянку площею 50,0000 га., кадастровий номер НОМЕР_1. У вказаному свідоцтві зазначено, що право власності на зазначену земельну ділянку належить Запорізькій районній раді Запорізької області на праві комунальної власності.

Не погодившись із фактом винесення розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 12.02.2014 №66 "Про передачу земельної ділянки" та оформленням свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку від 13.02.2014, заступник прокурора Запорізької області звернувся в інтересах держави в особі Долинської сільської ради Запорізького району до місцевого господарського суду із позовом про визнання недійсним та скасування розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 12.02.2014 року №66 "Про передачу земельної ділянки"; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2014 серія НОМЕР_5, видане Запорізькій районній раді Запорізької області; визнання за Долинською сільською радою Запорізького району права комунальної власності на земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Долинської сільської ради за межами населених пунктів, цільове призначення - для розміщення та функціонування кладовища, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, виходили з наступного.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому, частиною другою цієї норми встановлено, що, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (стаття 13 Конституції України).

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (стаття 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Відповідно до статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Положеннями статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Таким чином, вказаними нормами законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, чітко розмежовано повноваження сільських, селищних та міських рад, які розпоряджаються земельними ділянками комунальної власності та районних державних адміністрацій, які виконують функції власника земельних ділянок державної форми власності стосовно ділянок, які знаходяться у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

З 01.01.2013 вступив в силу Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-VI, в пунктах 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень яких зазначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Приписами статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

Згідно статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

Враховуючи наведені вище положення нормативно правових актів, право власності відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування на земельну ділянку, реалізується таким суб'єктом після державної реєстрації права власності на земельну ділянку в порядку передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судами встановлено, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 12.03.2013, (на дату прийняття спірного розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 12.02.2014 №66 "Про передачу земельної ділянки"), земельна ділянка площею 50,0000 га., кадастровий номер НОМЕР_1, розташована на території Долинської сільської ради за межами населених пунктів належить на праві державної власності.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про зміну форми власності вищевказаної спірної ділянки, а прокурором та позивачем не зазначено про наявність таких обставин.

А відтак, суди дійшли вірного висновку, що з огляду на належність земельної ділянки площею 50,0000 га., кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Долинської сільської ради за межами населених пунктів, до земель державної власності, повноваження власника зазначеної земельної ділянки виконує Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області в огляду на приписи статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та частини 3 статті 122 Земельного кодексу України.

За таких обставин, з огляду на наявність у Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області повноважень щодо розпорядження землями державної власності, враховуючи перебування спірної земельної ділянки площею 50,0000 га., кадастровий номер НОМЕР_1 у державній власності станом на момент прийняття спірного розпорядження, суди попередніх інстанцій дішли вірного висновку про законність розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 12.02.2014 року №66 "Про передачу земельної ділянки".

При цьому, апеляційним судом вірно зауважено про те, що саме по собі перебування в постійному користуванні у Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Запорізької районної ради земельної ділянки, яка знаходиться в державній власності, не зумовлює автоматично зміну власника та форму власності на комунальну відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", з огляду на відсутність проведеної державної реєстрації таких змін в порядку передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, частиною 11 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що у разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.

За таких обставин, з огляду на перебування спірної земельної ділянки площею 50,0000 га., кадастровий номер НОМЕР_1 в постійному користуванні у Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Запорізької районної ради на підставі відповідного акта серії НОМЕР_4 від 07.11.2011, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області шляхом прийняття розпорядження від 12.02.2014 №66 "Про передачу земельної ділянки" привела форму власності спірної земельної ділянки у відповідність до вимог частини 11 статті 123 Земельного кодексу України, про що свідчить оскаржуване свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку від 13.02.2014.

Також, судами вірно не взято до уваги твердження прокурора на те, що розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 12.02.2014 №66 "Про передачу земельної ділянки" було передано спірну земельну ділянку до спільної власності, оскільки згідно свідоцтва про право власності від 13.02.2014 на земельну ділянку площею 50,0000 га., кадастровий номер НОМЕР_1 чітко вбачається, що формою власності останньої є комунальна.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" встановлює, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади та які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Таким чином, законодавець встановлює дві окремі самостійні правові конструкції, які зумовлюють належність земельних ділянок до земель комунальної власності а саме:

- земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

- земельні ділянки які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Спірна земельна ділянка до 2011 року знаходилась в постійному користуванні Української православної церкві св. Миколая на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, зареєстрованого 03.12.1997 за №723.

Актами приймання передачі від 03.03.2011, 22.03.2011, 03.03.2011, 23.02.2011, підписаних настоятелем храму "Святого Миколая" та інженером Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Запорізької районної ради на користь останнього було передано комплекс рухомого та нерухомого майна, технічної документації та інших документів.

В подальшому, Спеціалізованим комунальним підприємством "Ритуальна служба" Запорізької районної ради була здійснена реконструкція вищевказаного майна за власні кошти, що підтверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт від 19.03.2014 №ЗП083140770002 та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 04.06.2014 №ЗП143141540590.

Відповідно до витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_2 від 24.06.2014 на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, належне на праві власності територіальній громаді сіл та селищ в особі Запорізької районної ради про що свідчить лист Головного територіального управління юстиції від 21.03.2015 та не заперечується сторонами (а.с.126).

Згідно статті 78 Господарського кодексу України орган до сфери якого входить комунальне унітарне підприємство є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Таким чином, з огляду на факт передання рухомого та нерухомого майн на користь Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Запорізької районної ради, яке входить до управління Запорізької районної ради ще у 2011 році, враховуючи факт проведення реконструкції зазначеного майна та подальше оформлення права власності територіальної громади сіл та селищ в особі Запорізької районної ради на вказане майно, зважаючи на положення пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який встановлює, що до земель комунальної власності відносяться земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, у судової колегії апеляційного суду відсутні підстави вважати, що власником земельної ділянки площею 50,0000 га., кадастровий номер НОМЕР_1 є територіальна громада Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 12.02.2014 №66 "Про передачу земельної ділянки" є законним, прийнятим у відповідності до вимог законодавства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання зазначеного розпорядження недійсним та його скасування. При цьому, відмова в задоволенні вказаної позовної вимоги автоматично зумовлює відмову в задоволенні похідних позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2014 серія НОМЕР_5 та визнання за Долинською сільською радою Запорізького району права комунальної власності на земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Долинської сільської ради за межами населених пунктів, цільове призначення - для розміщення та функціонування кладовища, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права комунальної власності.

Доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, такими, що не підтверджуються належними доказами, та були спростовані встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області, оскільки судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі №908/833/16 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді О. Сибіга

В. Швець