Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року Справа № 914/2868/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий),

Вовк І.В. (доповідач),

Харченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі № 914/2868/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 3 329 882,01 грн., 3 % річних у сумі 702 154,56 грн. та 605 263,16 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого у липні-грудні 2012 року природного газу за договором від 30.09.2011 року № 14/2654/11.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.10.2014 року (суддя Ділай У.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 0,01 грн., 3 % річних у сумі 702 154,56 грн. та 605 263,16 грн. інфляційних сум та 73 080 грн. судового збору. В частині стягнення заборгованості в сумі 3 329 882 грн. провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року (судді Бойко С.М., Марко Р.І., Якімець Г.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та стягнути з відповідача на користь позивача 520 934,78 грн. інфляційних сум.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 30.09.2011 року між сторонами укладено договір № 14/2654/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) в IV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Умови вказаного договору сторонами неодноразово змінювались шляхом підписання Додаткової угоди № 1 від 11.10.2011 року, Додаткової угоди № 2 від 13.01.2012 року, Додаткової угоди № 3 від 19.01.2012 року та Додаткової угоди № 4 від 27.06.2012 року.

У відповідності до умов п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання договірних зобов'язань позивач за період з липня по грудень 2012 року передав відповідачу природний газ в обсязі 18197,342 тис.м.куб на загальну суму 23 760 762,45 грн. Факт передачі природного газу підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, а саме: б/н від 31.07.2012 року на суму 1 570 123,56 грн.; б/н від 31.08.2012 року на суму 1 365 139,50 грн.; б/н від 26.11.2012 року на суму 1 346 069,69 грн.; б/н від 27.11.2012 року на суму 3 276 962,95 грн.; б/н від 30.11.2012 року на суму 6 319 133,98 грн.; б/н від 31.12.2012 року на суму 9 883 036,89 грн.; б/н від 31.12.2012 року на суму 295,88 грн.

Внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ станом на час подання позову у відповідача утворилася заборгованість в сумі 3 329 882, 01 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу за період з липня по грудень 2012 року.

Висновок судів попередніх інстанцій про припинення провадження у справі в частині стягнення 3 329 882 грн. заборгованості мотивовано погашенням відповідачем заборгованості у зазначеній сумі до прийняття рішення у справі, а висновок про задоволення позову в частині стягнення 0,01 грн. заборгованості та нарахованих позивачем 3 % річних і інфляційних сум обгрунтовано доведеністю неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу за спірний період.

Відповідно до 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач зобов'язань за спірним договором належним чином не виконав, вартості отриманого природного газу в липні - грудні 2012 року у визначені договором строки у повному обсязі не оплатив. Разом з тим, до прийняття рішення у справі відповідачем було сплачено 3 329 882 грн. заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням від 13.10.2014 року № 9, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 3 329 882 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та стягнення з ЛКП "Залізничнетеплоенерго" залишку заборгованості в сумі 0,01 грн.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати заборгованості, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог наведених норм та умов договору, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 702 154,56 грн. та 605 263,16 грн. інфляційних сум.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року - без змін.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

В.Харченко