Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 916/2988/14 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Слюсар М.М.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від20.07.2015та на рішенняГосподарського суду Одеської областівід02.06.2015у справі№ 916/2988/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон"доДержавного підприємства "Одеська залізниця"простягнення 11 862, 62 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ СГП "Нібулон") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Одеська залізниця" (далі - ДП "Одеська залізниця") про стягнення 11 862, 62 грн в якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2014 порушено провадження у справі № 916/2988/14 за позовом ТОВ СГП "Нібулон" до ДП "Одеська залізниця" про стягнення 11 862, 62 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.10.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2014, позов задоволено повністю. Суд стягнув із ДП "Одеська залізниця" на користь ТОВ СГП "Нібулон" 11 862, 62 грн вартості нестачі вантажу.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Петров В.С.) від 02.06.2015 у задоволенні позову ТОВ СГП "Нібулон" до ДП "Одеська залізниця" про стягнення 11 862, 62 грн відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Принцевська Н.М, судді Діброва Г.І., Шевченко В.В.) від 20.07.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 та рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2015, ТОВ СГП "Нібулон" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому, судами не було взято до уваги доводи позивача, невірно надано оцінку наявним у справі доказам, що призвело до прийняття неправильних рішень у даній справі.

Скаржник посилається, зокрема на те, що висновки господарських судів про те, що ним не доведено факту наявності збитків, не відповідають обставинам справи та нормами чинного законодавства. ТОВ СГП "Нібулон" вказує на те, що у даній справі нестача вантажу підтверджується комерційним актом, що відповідно до п. 129 Статуту залізниць України є належним та допустимим доказом нестачі вантажу. Оскільки перевізник ДП "Одеська залізниця" не у повному обсязі, тобто неналежно виконав договірні зобов'язання з перевезення вантажу, то це є підставою для притягнення його до відповідальності за нестачу вантажу.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.10.2015 касаційну скаргу ТОВ СГП "Нібулон" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.10.2015.

ДП "Одеська залізниця" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (залізниця) та ТОВ СГП "Нібулон" (вантажовласник) 18.04.2012 було укладено договір № 1438, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1.1 договору вантажовласник має право отримувати від залізниці послуги, передбачені Статутом залізниць України, даним договором, діючими Правилами перевезень, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України та іншими нормативно-правовими актами та документами розпорядчого характеру, що регулюють питання, пов'язані з перевезенням та проведенням розрахунків.

За залізничною накладною №34834382, зі станції "Михайленки" Південно-західної залізниці до станції "Миколаїв-вантажний" Одеської залізниці було відвантажено насипом вантаж (насіння сої), у вагоні №95300166 за пломбами Ш933343, Ш933344, Ш933345, Ш933346, Ш933347, Ш933348, Ш933344, загальною масою 582590кг.

Вантажовідправником та вантажоотримувачем згаданого вантажу є ТОВ СГП "Нібулон".

Згідно з актом загальної форми №493 від 28.01.2014 на станції Миколаїв-вантажний при огляді подачі на 11-му шляху в 21год.30хв. 15-ти вагонів для ТОВ "Нібулон" у вагоні №95300166 було встановлено ознаки крадіжки, із середнього розвантажувального люка затиснутий інородний предмет (біле ганчір'я), запірні пристрої справні. Під вагоном наявні сліди просипання вантажу сої, один мішок із соєю та 15 мішків порожніх.

Відповідно до комерційного акту №027053/5 від 29.01.2014 при комісійному переважуванні вагону №95300166 встановлено нестачу вантажу на 3050кг менше ніж зазначено у накладній. Навантаження вагону нерівномірне, над середнім розвантажувальним люком поглиблення довжиною 2000мм, шириною 2000мм, глибиною 1000мм. З правої сторони вагону між кришкою 2-го розвантажувального люка та прилеглої до бункера поверхні вагону щілина шириною 20мм, довжиною 40мм, закладена ганчір'ям, течі вантажу не має. Вагон технічно справний згідно технічного акту №1 від 29.01.2014.

В акті про технічний стан вагону №1 від 29.01.2014 зазначено, що вагон №95300166 технічно справний, з правої сторони вагону між кришкою 2-го розвантажувального люка та прилеглої до бункера поверхні щілина шириною 20мм, довжиною 40мм втрата вантажу можлива.

Господарськими судами також встановлено, що ТОВ "Нібулон" 12.02.2014 направив до ДП "Одеська залізниця" претензію №1466/3-14/27 про відшкодування вартості нестачі вантажу у вагоні № 95300166.

ДП "Одеська залізниця" 02.04.2014 надало відповідь, в якій відмовило в задоволенні претензії та вказало, що за фактом нестачі сої триває кримінальне провадження, речові докази (60 мішків - вагою 3000кг) знаходяться у лінійному відділі на станції Миколаїв УМВС України на Одеській залізниці до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню судом першої інстанції.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ СГП "Нібулон" до ДП "Одеська залізниця" про відшкодування збитків, пов'язаних із нестачею вантажу при перевезенні вантажу залізницею у розмірі 11 862, 62 грн, тобто у розмірі фактичної шкоди з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно із ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (п. 113 Статуту залізниць України).

Підпунктом а) п. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (абз. 2 п. 114 Статуту залізниць України).

Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж (абз. 3 п. 114 Статуту залізниць України).

Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема таких обставин, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Тобто, відшкодування збитків як цивільна відповідальність стосовно кредитора (особи, чиє право порушене) виконує компенсаційну функцію. Збитки - це негативні майнові наслідки. Щоб мати право на стягнення завданих збитків потерпіла особа повинна довести, зокрема їх наявність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.09.2014 у кримінальній справі № 487\4502\14-К визнано гр. ОСОБА_5 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Вироком суду встановлено, що гр. ОСОБА_5 28.01.2014 здійснив крадіжку зерна сої шляхом проникнення до вагону зерновозу № 95300166 і таємно викрав 3050 кг зерна сої, в результаті чого спричинив матеріальний збиток ТОВ "Нібулон" на загальну суму 9 356, 39 грн. В даній кримінальній справі позивачем - ТОВ "Нібулон" було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 72 856, 39 грн, який було частково задоволено у сумі 53 703, 89 грн. При цьому, речові докази 60 мішків із соєю, які знаходились на зберіганні ТОВ "Колосовський елеватор", залишені у користуванні ТОВ СГП "Нібулон".

Крім того, згідно з розпискою представника ТОВ СГП "Нібулон" Волчек І.В. 30.04.2014 ним було отримано від працівників лінійного відділу транспортної міліції на станції Миколаїв МВС України на Одеській залізниці 60 поліетиленових мішків зерна сої, так як ТОВ СГП "Нібулон" є власником зазначеного зерна сої.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ СГП "Нібулон" не понесло витрат внаслідок виявленої крадіжки спірного вантажу, навпаки згідно з листом № 22/СВ-23 від 06.05.2014 та розпискою представника ТОВ СГП "Нібулон" Волчек І.В. позивачу фактично відшкодовано втрачений вантаж (60 мішків зерна сої). Окрім того, вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.09.2014 у кримінальній справі №487\4502\14-К відповідальність у вигляді відшкодування збитків покладено на винних осіб.

З огляду на те, що, як встановлено господарськими судами, на теперішній час у ТОВ СГП "Нібулон" відсутні будь-які негативні наслідки, спричинені крадіжкою спірного вантажу, та оскільки у діях відповідача відсутні всі ознаки складу цивільного правопорушення, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення збитків відповідно до ст.ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ СГП "Нібулон", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2015 у справі № 916/2988/14 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.