Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 910/11850/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуприватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомтовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"доприватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"простягнення коштівв засіданні взяли участь представники:

- позивача:Борзенкова Ю.М.,- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ СК "Альфа-Гарант") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (далі - ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія") про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 24245,41 грн. суми заборгованості, 4412,66 грн. пені, 42434,42 грн. інфляційних втрат та 5428,31 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року (суддя Лиськов М.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючого, суддів: Пашкіної С.А., Пономаренка Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду від 22.06.2015 року скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ТДВ СК "Альфа-Гарант" 24245,41 грн. заборгованості, 2586,21 грн. пені, 42434,42 грн. інфляційних втрат, 5428,31 грн. - 3% річних та 1783,40 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Сплату судового збору за подання апеляційної скарги покладено на позивача.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.12.2006 року між ТОВ СК "Альфа-Гарант" (перестрахувальник) та ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" (перестраховик) було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум №91-017/07-04 (далі - договір перестрахування), предметом якого є облігаторне (обов"язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКА транспортних засобів) на умовах "Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного)" №6 від 26.09.2006 року. Дія цього договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами) (п.1.2, 1.3 договору перестрахування).

Згідно з умовами перестрахування погодженими сторонами у розділі 2 договору, перестрахування здійснюється на облігаторній основі пропорційній основі на засаді ексцеденту сум з пропорційним розподілом суми ексцеденту між перестраховиками. Ліміт власного утримання перестрахувальника за кожним договором страхування наземних транспортних засобів складає 300000,00 грн.; розмір ексцеденту за цим договором становить 700000,00 грн.; частка перестраховика в ексцеденті становить 10%.

Відповідно до п.2.8 договору, перестрахувальник зобов"язується передати, а перестраховик - прийняти в перестрахування частину відповідальності перестрахувальника по всіх транспортних засобах, за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту, що підпадають під дію цього договору, прийнятих ним на страхування починаючи з 01.01.2007 року, страхова сума за якими по окремому ТЗ перевищує 300000,00 грн. Договори страхування транспортних засобів, які укладені до 01.01.2007 року, а також страхова сума за якими є меншою ніж 300000,00 грн., не підпадають під дію цього договору перестрахування і перестраховик не несе відповідальності за ними.

Пунктом 2.11 договору перестрахування визначено, що основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків-бордеро премій, щомісячних рахунків-бордеро збитків та щоквартального переліку збитків, які заявлені, але не сплачені.

Перестрахувальник зобов'язаний один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу рахунок-бордеро премій, та рахунок-бордеро збитків. Рахунки-бордеро та бордеро заявлених, але несплачених збитків оформляються та надаються відповідачу в письмовому вигляді в двох примірниках. Один з двох примірників Рахунку-бордеро премій, Рахунку-бордеро збитків та бордеро заявлених, після їх підписання та скріплення печаткою, повертається позивачу протягом 3-х робочих днів. Зазначені документи після їх підписання є невід'ємними частинами Договору (п. 3.2.2 Договору).

На виконання умов договору перестрахування, між сторонами було підписано рахункок-бордеро премій № 07-04/05 за травень 2007, згідно з п.31 якого відповідач прийняв в перестрахування частину відповідальності перестрахувальника (позивача) по автомобілю "Porsche Cayenne", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06-Z/01-040-00190 від 17.05.2007 року, укладеного між ТДВ СК "Альфа Гарант" та ОСОБА_6

17.08.2007 сталось викрадення автомобіля "Porsche Cayenne", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (Угон, включено до переліку страхових випадків, застрахованих за договором добровільного страхування).

Позивач листом №2569 від 17.08.2007 року повідомив відповідача про настання зазначеної страхової події.

Також, позивач на виконання умов договору добровільного страхування № 06-Z/01-040-00190 від 17.05.2007 року, на підставі заяви страхувальника, страхового акту №СТ/07/2287 від 22.10.2007, страхового акту №СТ/07/2287/1 від 19.11.2007, довідки Печерського районного управління головного управління МВС в м. Києві №54/06-8619 від 28.10.2007 виплатив страхувальнику частку страхового відшкодування у розмірі 30 % від страхової суми, а саме - 160294,91 грн., та другу частку страхового відшкодування у розмірі 70%, а саме - 359456,27 грн., саме на рахунки Вигодонабувача, що підтверджується платіжними дорученнями №1961 від 06.11.2007 та №2259 від 06.12.2007.

Розділом 4 договору перестрахування врегульовано порядок відшкодування збитків.

Так, відшкодування перестраховиком своєї частки збитків перестрахувальнику здійснюється шляхом оплати складеного перестрахувальником рахунку-бордеро збитків (за умови надання перестрахувальником документів, передбачених п.3.2.3 договору), в який включаються всі збитки, що були врегульовані перестрахувальником за звітний період (місяць) і в яких перестраховик, згідно з умов цього договору, зобов"язаний прийняти участь (п.4.2 договору).

Згідно з п.4.3.4 договору, після проведення виплати свої частки у сумі страхового відшкодування перестрахувальник направляє перестраховику копії документів, складених в процесі врегулювання даного збитку, при цьому, перестраховик не має права вимагати від перестрахувальника надання документів в більшому обсязі, ніж зазначено це у п.3.2.3.3 (у т.ч. більшому, ніж зазначено у "Правилах добровільного страхування засобів наземного транспорту".

Відповідно до п.4.3.5 договору, перестраховик протягом 10 -ти робочих днів з дня отримання відповідних документів сплачує перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.

На виконання умов договору, між позивачем та відповідачем було підписано бордеро - збитків, які заявлені, але не сплачені станом на 01.10.2007 до договору перестрахування, за яким визначено частку перестраховика у сумах страхового відшкодування за угон автомобіля "Porsche Cayenne", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яка відповідно до розрахунку частки перестраховика у сумі страхового відшкодування за даним страховим випадком становить - 24 245,41 грн.

Позивач, керуючись п.4.3.5 договору, направив відповідачу листи №4391 від 09.11.2007 року та №4684 від 11.12.2007 року, в яких просив здійснити виплату частки у сумі страхового відшкодування у розмірі 24 245,41 грн. по страховому випадку щодо викрадення автомобіля "Porsche Cayenne", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та надав відповідачу копії документів, що регламентують страховий випадок, по автомобілю, перестрахованому відповідачем згідно з п.31 рахунку -бордеро премій за травень 2007 року.

Проте в порушення умов договору перестрахування, відповідач не відшкодував позивачу свою частку у сумі страхового відшкодування у розмірі 24245,41 грн., що стало підставою для подання позивачем даного позову.

Відповідно до ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування, згідно з п.3 ч. 1 ст. 980 ЦК України, можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 987 ЦК України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Приписами ч.1 ст. 12 Закону України "Про страхування" встановлено, що перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд апеляційної інстанції, встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором перестрахування, враховуючи приписи зазначених вище статей, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 24245,41 грн. заборгованості за договором перестрахування.

Посилання скаржника на те, що позивач не здійснив страхове відшкодування вигодонабувачу, не надав пакету перестраховику документів пов"язаних із страховим випадком, що є підставою для відмови у виплаті йому частки у страховому відшкодуванні спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема відповідними платіжними дорученнями та додатками, які були додані до листа №4391 від 09.11.2007).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не скористався передбаченим п.3.2.3.3. договору правом вимоги у позивача необхідних додаткових документів та ним не висловлювались зауваження щодо вже отриманих від позивача документів.

Висновок місцевого господарського суду, що оскільки позивач мав підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, то це є підставою для неприйняття відповідачем участі у сплаті компромісних виплат, що в свою чергу є підставою для відмови у позові, то колегія суддів вважає цей висновок таким, що не грунтується на вимогах закону та матеріалів справи і відзначає, що відповідач, підписавши бордеро збитків, заявлених, але не сплачених станом на 01.10.2007, фактично визнав за собою відповідальність у вигляді сплати частки у сумі страхового відшкодування по страховому випадку, що стався з автомобілем "Porsche Cayenne", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а відповідно зобов"язавний був сплати позивачу частку у сумі страхового відшкодування у строки визначені п.4.3.5 договору.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за порушення відповідачем грошових зобов"язань за договором, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором щодо сплати позивачу частки у страховому відшкодуванні за договором перестрахування, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача 586, 21 грн. - пені, 42434, 42 грн. - інфляційних втрат, 5428,31 - 3% річних.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувана постанова є такою, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 910/11850/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова