Історія справи

Постанова ВГСУ від 05.12.2016 року у справі №911/999/15
Постанова ВГСУ від 28.09.2015 року у справі №911/999/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року Справа № 911/999/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр"на ухвалугосподарського суду Київської області від 06.07.2015 р. (суддя Щоткін О.В.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 р. (судді: Мальченко А.О., Жук Г.А., Суховий В.Г.) у справі№911/999/15 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 простягнення 57 508 грн. 63 коп. за зустрічним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" провизнання недійсним договору за участю сторін: від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовомДемченко В.М., довіреність б/н від 02.06.2014 р.від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовомне з'явились

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (далі - ТОВ "Дистрибуція-Центр") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) про стягнення 57 508 грн. 63 коп.

Заявлена позивачем до стягнення сума за своєю правовою природою є штрафними санкціями, нарахованими за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за дистриб'юторським договором №52 від 14.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2015 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №911/999/15.

До початку судового розгляду справи відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання дистриб'юторського договору №52 від 14.03.2014 р. недійсним.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що підпис на вказаному дистриб'юторському договорі від імені ФОП ОСОБА_2 виконано іншою особою, яка не була наділена відповідними повноваженнями під час вчинення правочину.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2015 р. зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі №911/999/15.

Надалі, відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом заявлено клопотання про призначення судової експертизи підпису та відбитку печатки на договорі.

Місцевий господарський суд визнав вказане клопотання обґрунтованим та ухвалою від 12.05.2015 р. призначив судову експертизу.

Разом з цим, ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2015 р. провадження у справі №911/999/15 зупинено, у зв'язку з проведенням судової експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 р. зазначена ухвала про зупинення провадження залишена без змін.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 06.07.2015 р. та постановою господарського суду апеляційної інстанції від 27.07.2015 р., ТОВ "Дистрибуція-Центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти та передати справу №911/999/15 до господарського суду Київської області для продовження розгляду по суті.

Скаржник у своїй касаційній скарзі вказує на недоцільність призначення судової експертизи у справі №911/999/15 та на безпідставність зупинення провадження у справі на цій підставі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р., касаційну скаргу ТОВ "Дистрибуція-Центр" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.09.2015 р.

В судове засідання 28.09.2015 р. з'явився представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом.

В судове засідання представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 06.07.2015 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 р. та передати справу №911/999/15 до місцевого господарського суду для продовження розгляду по суті.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підстави зупинення провадження у справі встановлені ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, частина 1 вказаної статті визначає обставини, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню.

Так, господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В свою чергу, в ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду зупинити провадження у справі у певних випадках, до яких віднесено:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Отже, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав зупинення провадження у справі є призначення судової експертизи.

Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено, що закріплено в ч. 4 та ч. 5 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, порядок призначення і проведення судової експертизи визначений у ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.

Аналіз норм вказаної статті дозволяє зробити висновок, що діючим господарським процесуальним законодавством не передбачена можливість оскарження процесуальних дій суду щодо призначення експертизи.

Вказана правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 р.

Як зазначено в п. 19 даної постанови пленуму Вищого господарського суду України Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Водночас, за приписами п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з ч. 5 цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Отже, у вирішенні питань, пов'язаних з оскарженням відповідних ухвал, господарським судам необхідно враховувати наступне.

Якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог ч. 1 ст. 106 та ч. 1 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України не може бути розглянута господарським судом.

У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом в загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

У поданій ТОВ "Дистрибуція-Центр" касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 06.07.2015 р., якою зупинено провадження у справі через призначення судової експертизи, та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 р., якою вказану ухвалу залишено без змін.

Проте, дана касаційна скарга мотивована саме безпідставністю призначення судової експертизи у справі №911/999/15. Так, на думку скаржника, в матеріалах справи достатньо інших доказів для встановлення фактичних обставин, тобто заявник фактично обґрунтовує свою позицію саме неправомірністю призначення експертизи у справі №911/999/15.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, при оцінці правомірності зупинення провадження у справі, дослідженню безумовно підлягає і факт обґрунтованості підстав такого зупинення.

Місцевий господарський суд, під час дослідження наявних у справі №911/999/15 доказів прийшов до висновку про те, що з метою з'ясування питань, які мають значення для правильного вирішення спору (зокрема, питання про те, чи був підпис на договорі №52 від 14.03.2014 р. виконаний саме ФОП ОСОБА_2.), необхідно застосування спеціальних знань. У зв'язку з цим, суд призначив відповідну експертизу.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції також прийшов до висновку про доцільність зупинення провадження у справі через проведення даної експертизи.

Апеляційний господарський суд погодився з наведеними висновками господарського суду першої інстанції.

В свою чергу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Вказане закріплено в ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не приймає до уваги твердження заявника про недоцільність призначення судової експертизи, у зв'язку з наявністю інших доказів у справі.

З огляду на це, доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються судовою колегією Вищого господарського суду України, як такі, що стосуються виключно переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Одночасно, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно скористався правом наданим йому ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, а саме правом зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень або не правильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів. У такому випадку підстави для зміни чи скасування ухвали господарського суду Київської області від 06.07.2015 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 р. відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, господарський суд касаційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті у відповідності з нормами процесуального права, а твердження заявника касаційної скарги не спростовують правомірності висновків господарських судів попередніх інстанцій.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на позивача за первісним позовом та відповідача та зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 р. та ухвалу господарського суду Київської області від 06.07.2015 р. у справі №911/999/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк