Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Справа № 910/12320/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 07.10.2014 Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015у справі№ 910/12320/13за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача проПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 177 918,93 грнза участю представників сторін:позивача: відповідача: третьої особи:Ретерук Н.О. Мазуренко О.П. не з'явилисьВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (далі - ПАТ "СК "Універсальна") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") про стягнення матеріальних збитків в сумі 17 7918,93 грн в порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2014 (суддя Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 (судді: Скрипка І.М., Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) посадових осіб відповідача і настанням страхового випадку та вини відповідача у виникненні страхового випадку, а ПАТ "КБ "Надра" не є особою, яка має в порядку регресу відшкодовувати позивачу понесені збитки.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "СК "Універсальна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 21.05.2015 оголошено перерву до 28.05.2015. У зв'язку із зміною колегії суддів 28.05.2015 розгляд справи починався заново.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.08.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна", яке в подальшому було перейменовано на ПАТ "СК "Універсальна" (позивач, страховик), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.М.К. Інвест", назву якого було замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Бі Ель" (далі - ТОВ"Сі Бі Ель") (страхувальник), укладено договір добровільного страхування майна № 2210/200/000175 (далі за текстом - договір), предметом якого стали майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: нежилим приміщенням № 111 (літ. А), що знаходиться в будинку № 59 по вул. Жилянській у м. Києві, загальною площею 435,40 кв.м., його внутрішнім та зовнішнім оздобленням.

Відповідно до п. 2.1. договору страховим випадком є знищення, пошкодження чи втрата застрахованого майна, зокрема, внаслідок впливу води (рідини) з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем, з сусідніх приміщень, системи пожежогасіння, включаючи їх помилкове спрацювання.

24.01.2010 нежиле приміщення № 111 будинку № 59 по вул. Жилянській в м. Києві, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Сі Бі Ель", було затоплено внаслідок витікання води із системи опалення, розташованої в приміщенні вентиляційної камери другого поверху будівлі.

Актом огляду приміщення та встановлення стану оздоблення та майна № 29/01 від 29.01.2010, складеного комісією за участю, зокрема представників ВАТ "СК "Універсальна" (страховик) та ТОВ "Сі Бі Ель" (страхувальник), встановлено факт пошкодження оздоблення застрахованого майна.

Страховим актом № 9310000391 позивач визнав зазначену подію страховим випадком і згідно з розрахунком суми страхового відшкодування призначив до виплати страхове відшкодування в розмірі 171 728,13 грн.

На виконання своїх зобов'язань за договором добровільного страхування майна № 2210/200/000175 від 14.08.2009 позивач виплатив страхувальнику (ТОВ "Сі.Бі.Ель.") страхове відшкодування в розмірі 171 728,13 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень № 6452 від 29.12.2010, № 7233 від 13.01.2011, № 8022 від 21.01.2011 та № 8376 від 28.01.2011.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що, виплативши ТОВ "Сі. Бі. Ель." страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна, він відповідно до статей 993, 1191 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" у межах фактичних витрат набув право вимагати їх відшкодування від особи, відповідальної за завдані збитки, якою є відповідач - ПАТ "Комерційний банк "Надра" відповідно до висновку комплексної судової інженерно-технічної експертизи № 2123/2124/12-46 від 21.02.2013, проведеної експертами Київського НДІ судових експертиз під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 22/400 за позовом ПАТ "СК Універсальна" до ТОВ "ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" про відшкодування збитків в порядку регресу.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтею 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженням позивача, такою особою, відповідно до висновку комплексної судової інженерно-технічної експертизи № 2123/2124/12-46 від 21.02.2013, є ПАТ "КБ "Надра" - власник приміщення № 201 в будинку № 59 по вул. Жилянській в м. Києві, який утримував та експлуатував приміщення з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення температурно-вологісного режиму в приміщенні, внаслідок чого відбулась розгерметизація теплообмінника калориферу в приточно-витяжній камері з наступним залиттям приміщення № 111 на першому поверсі вказаного будинку.

Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання, а саме із зобов'язання, спричиненого заподіянням шкоди.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача і настанням страхового випадку та вини відповідача у виникненні страхового випадку.

Однак, колегія суддів вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення даного спору, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 316, частини першої статті 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України та частиною четвертою статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частина п'ята статті 319 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій приміщення № 201 будинку № 59 по вул. Жилянській в м. Києві належить ПАТ "КБ "Надра" на праві власності згідно з договором купівлі-продажу нежилих приміщень № 1621 від 24.07.2008.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов'язків споживача віднесено, зокрема, здійснення за власний рахунок ремонту та заміни санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримання вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, недопущення порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасне проведення підготовки жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Висновком також встановлено, що існує причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) посадових осіб ПАТ "КБ "Надра" (або спеціально уповноваженого власником на експлуатацію і утримання приміщення № 201 особи) та настанням події аварії на мережах централізованого опалення та вентиляції, яка мала місце 24.01.2010 в будинку № 59 по вул. Жилянській в м. Києві, внаслідок якої відбулась розгерметизація теплообмінника калориферу в приточно-витяжній камері (П-3; П-7) з наступним залиттям приміщення № 111 на першому поверсі даного будинку.

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного та безпідставно не взяли до уваги зазначений висновок комплексної судової інженерно-технічної експертизи № 2123/2124/12-46 від 21.02.2013, як доказ у даній справі, яким встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням страхового випадку - пошкодження внутрішнього оздоблення нежилого приміщенням № 111 в будинку № 59 по вул. Жилянській у м. Києві внаслідок впливу води з опалювальних систем сусідніх приміщень.

Крім того, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, в деліктних зобов'язаннях діє презумпція вини заподіювача шкоди, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного та неправильно застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 1166 ЦК України, поклавши на позивача обов'язок доведення наявності вини відповідача у заподіянні шкоди.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів в порушення статті 43 ГПК України було неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст.1117 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Крім того, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про застосування наслідків спливу строків позовної давності судам слід взяти до уваги правову позицію, викладену в постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від 25.02.2015 (№ 910/177/14), відповідно до якої за регресними зобов'язаннями перебіг строку позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, а саме: з дня виплати страхового відшкодування.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у справі № 910/12320/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк