Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 904/4/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Товариство),

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2015

за скаргою Товариства на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (далі - відділ ПВР),

зі справи № 904/4/14

за позовом Товариства

до державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі - Підприємство),

про стягнення 5 125 985,43 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства - Кость О.Г.,

Підприємства - Власенко Н.В.,

відділу ПВР - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2014: частково задоволено позов; з Підприємства стягнуто на користь Товариства 3% річних у сумі 2 134 436,04 грн. і витрати зі сплати судового збору у сумі 42 688,72 грн.; у решті позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 (суддя Новікова Р.Г.) із змінами, внесеними постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 (колегія суддів у складі: Чоха Л.В. - головуючий, Антонік С.Г. і Чимбар Л.О.), залишено без розгляду скаргу Товариства на дії відділу ПВР.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і передати останню на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу з посиланням на статті 32, 99, 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням господарськими судами норм процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

На виконання рішення з даної справи видано наказ господарським судом Дніпропетровської області від 11.02.2014.

У скарзі на дії відділу ПВР Товариство просить суд визнати незаконними дії названого відділу щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження з виконання наказу, визнати незаконною та скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження та зобов'язати відділ ПВР поновити виконавче провадження.

Відповідна постанова відділу ПВР винесена 22.08.2014 (далі - Постанова від 22.08.2014).

Зазначаючи про подання скарги в межах встановленого для цього строку, Товариство посилалося на штамп вхідної кореспонденції від 04.11.2014, проставлений самим Товариством на отриманих ним Постанові від 22.08.2014 та супровідному листі. Водночас Підприємство подало суду аналогічного супровідного листа від 26.08.2014 № 02114/16434, на якому зазначено дату надходження Постанови від 22.08.2014 на адресу Підприємства - 02.09.2014. Тобто існує розбіжність у датах отримання сторонами зі справи Постанови від 22.08.2014.

Товариством не подано належних і допустимих доказів того, що воно дізналося про існування Постанови від 22.08.2014 лише 04.11.2014. Заява про поновлення строку подання скарги на дії відділу ПВР Товариством не подавалася. Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що, оскільки Постанова від 22.08.2014 направлялася сторонам поштою, Товариство повинно було додати до своєї скарги як доказ своєчасного подання останньої супровідний лист відділу ПВР разом з конвертом.

Відповідно до частини першої статті 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як зазначено в абзаці першому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду. Аналогічне за змістом положення міститься в підпункті 9.7 пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Відтак попередні судові інстанції, з'ясувавши, що скарга Товариства на дії відділу ПВР була подана з пропуском встановленого для цього строку без клопотання про його поновлення та за відсутності належного доказу отримання Постанови від 22.08.2014 Товариством у зазначену ним дату - 04.11.2014 (а саме - конверта, в якому містився цей документ), дійшли обґрунтованого висновку про залишення скарги без розгляду. Водночас доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів у справі, що згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України перебуває поза межами перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117 - 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 зі справи № 904/4/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій