ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 910/8955/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Владимиренко С.В., Малетича М.М.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 01.08.2016 Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016у справі№ 910/8955/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк"до1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 2. Національний банк Українипрозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину,за участю представників: від позивача: Шабліовська В.В., від відповідача-2: Шевчук Є.О., від третьої особи-1: Голік О.А., Шевченко П.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2017 касаційну скаргу ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" у справі №910/8955/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючого, Владимиренко С.В., Малетича М.М. у відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2017.

Явка представників ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2017 не визнавалася обов`язковою.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом касаційної інстанції залишено без задоволення як безпідставне.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "ФК Аурум Фінанс" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 27.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №6361, зобов`язання відповідача повернути на користь позивача права майнової вимоги за вказаним договором, оригінали документів, отриманих згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подано заяву про зміну предмету позову, у якій він просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 27.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №6361, зобов`язати ТОВ "ФК Аурум Фінанс" та ТОВ "КУА "Практика" повернути на користь позивача права майнової вимоги за вказаним договором, оригінали документів, отримані згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015.

Позов мотивовано тим, що договір про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 є нікчемним з наступних підстав: договір укладено з порушенням вимог Постанови НБУ 30.04.2015 №293/БТ, яка забороняла банку здійснювати будь-які розрахунки через прямі банківські рахунки та передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку; банк безоплатно здійснив відчуження майна (активів банку), прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних дій, відмовився від власних майнових вимог, оскільки фактично грошові кошти до банку не надходили, натомість були проведені штучні банківські транзакції; банк, до дня визнання його неплатоспроможним, взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної, внаслідок чого отримав збитки; банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання відповідачу-1, що є одночасно кредитором банку, переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.

Позивач послався на ст.ст. 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2016 (суддя: Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 (суддя: Зеленін В.О. - головуючий, Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.), у задоволенні позову відмовлено.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність нікчемності договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, оскільки при його укладенні дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України, та жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за цим договором не настала.

Обмеження, встановлені у постанові Правління НБУ від 30.04.2015 №293/БТ стосується лише здійснення ПАТ "Український професійний банк" міжбанківських переказів і не поширюються на внутрішньобанківські операції.

Грошові кошти за договором про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 перераховано відповідачем-1 позивачу з власного поточного рахунку, відкритого в ПАТ "Український професійний банк", а тому розрахунки між юридичною особою-клієнтом і банком за спірним правочином не є міжбанківськими переказами і не можуть здійснюватись через кореспондентський рахунок в іншому банку, у тому числі через кореспондентський рахунок позивача в НБУ.

При цьому, за доводами відповідача-1, відповідний рахунок був відкритий у ПАТ "Український професійний банк" за декілька днів до укладення договору про відступлення права вимоги виключно з метою сплати коштів за отримане право вимоги.

За своєю правовою природою договір про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 не відноситься до договорів, що забезпечують виконання зобов`язань, а отже, його укладення не могло порушити встановленого абз.10 п.3 постанови НБУ від 30.04.2015 обмеження щодо передачі в забезпечення майна та активів.

Суди вказали, що договір про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 є оплатним та його умовами передбачено оплату 1100000 грн. за відступлення права вимоги. В матеріалах справи міститься платіжне доручення №72 від 27.05.2015 про оплату 1 100 000 грн.

Укладення договору 27.05.2015 не призвело до визнання банку неплатоспроможним, адже ще 30.04.2015 банк віднесено до категорії проблемних. За умовами спірного правочину банк отримав від відповідача грошові кошти у розмірі 1100000 грн., що мало на меті сприяти підвищенню рівня платоспроможності банку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2015 у справі №910/20644/15, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Український професійний банк" до ТОВ "Видавництво "Піонер", ТОВ "Миргородський сироробний комбінат", ТОВ "Промінь Нік" про стягнення 23 389 921,76 грн., та встановлено, що договір відступлення права вимоги за кредитом відповідає вимогам ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України і є дійсним.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що інші кредитори банку, крім позивача, виявили бажання укласти договір про відступлення вимоги за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №641 від 24.07.2012 і саме ТОВ "ФК Аурум Фінанс" надано перевагу в укладенні спірного договору.

Спірний договір не містить ознак пов`язаності даної спірної угоди з іншими угодами сторін, які призвели до виведення активів з банку.

Оскільки до направлення позивачем повідомлення про нікчемність договору від 27.05.2015, 02.07.2015 відповідачами укладено договір про відступлення права вимоги та виконано його, відповідач-2 за вказаним договором є добросовісним набувачем.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, а якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст.216, 236 ЦК України, ст. 35 ГПК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності в договорі про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 ознак нікчемності, сформовано без врахування пояснень та низки доказів, які надавалися позивачем під час розгляду даної справи.

Позитивний залишок на поточному рахунку ТОВ "ФК Аурум Фінанс" №2650262536 утворився внаслідок здійснення штучної транзакції з переоформлення заборгованості на рахунках банку з рахунку пов`язаної з банком юридичної особи, за договором про залучення фінансових активів. Ці кошти обліковувалися на депозитному рахунку пов`язаної з банком юридичної особи, яка більш ніж 8 років була клієнтом ПАТ "УПБ", відтак такі кошти не можна вважати високоліквідними. Вказані кошти було розмішено ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на його депозитний рахунок.

25.05.2015 здійснено транзакцію з перенесення обліку грошового зобов`язання в балансі банку з депозитного рахунку ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на його поточний рахунок № 2650262536. Під час здійснення усіх цих коригувань у самого банку - платника був недостатній залишок коштів на рахунку, що унеможливлювало проведення таких операцій (докази наявні в матеріалах справи).

Докази відсутності коштів на дату виконання платіжного доручення на кореспондентському рахунку залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій. Станом на 27.05.2015 залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ "УПБ" складав 43 805,61 грн.

Судами не було застосовано норми чинного законодавства України, які регламентують порядок проведення безготівкових операцій банками України.

Скаржник звертає увагу суду, що позивач не посилається, як на підставу нікчемності правочину, на порушення обмежень, встановлених Постановою НБУ №293/БТ, а лише підтверджує свою позицію щодо безоплатності правочину.

Ціна за відступлення, яку ТОВ "ФК Аурум Фінанс" сплатило на користь банку згідно умов договору відступлення становить 1 100 000 грн., в той час як сума майнових вимог банку до позичальника становила 22 601 123,29 грн.

Скаржник посилається на висновок суб`єкта оціночної діяльності, за яким станом на 27.05.2015 ринкова вартість майнових прав за кредитною угодою складала 17 707 755,00 грн. Таким чином, банк, уклавши спірний правочин, здійснив відчуження майна за ціною, що є нижчою від звичайної більше ніж на 20%.

Матеріали справи містять беззаперечні докази того, що ТОВ "ФК Аурум Фінанс" було та є кредитором банку за відповідними договорами, зокрема за договором №315-УОК на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання від 18.05.2015 та депозитним договором № 245 від 20.05.2015.

Наслідком укладення договору про відступлення прав вимоги є саме забезпечення виконання банком грошових зобов`язань перед ТОВ "ФК Аурум Фінанс" і такий правочин направлений на зміну черговості задоволення кредиторських вимог до банку.

Уклавши з ТОВ "ФК Аурум Фінанс" договір про відступлення прав вимоги, банк здійснив відчуження власних активів, що жодним чином не покращило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторам в частині суми відступлення.

4. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу

ТОВ "Компанія з управління активами "Практика" вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а рішення місцевого та апеляційного господарських судів законними. Відповідач-2 посилається на ст.599 ЦК України та вважає, що зобов`язання по кредитному договору припинено його виконанням.

Фонд гарантування вкладів у поясненнях підтримує касаційну скаргу та просить її задовольнити, а оскаржувані судові рішення скасувати.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

24.07.2012 між позивачем ПАТ "Український професійний банк" як банком та ТОВ "Видавництво "Піонер" як позичальником укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії №641.

Судами встановлено, що банк надав позичальнику кредит у розмірі 11 000 000 грн. терміном до 26.12.2014 зі сплатою 18% річних; за додатковим договором від 29.07.2014 банком надано кредитні кошти у сумі 11 250 000,00 грн. терміном до 26.12.2014 зі сплатою 18% річних, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами.

Постановою Правління НБУ від 30.04.2015 №293/БТ ПАТ "Український професійний банк" віднесено до категорії проблемних.

27.05.2015 між ПАТ "Український професійний банк" як первісним кредитором та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" як новим кредитором укладено договір про відступлення прав вимоги №б/н, за яким позивач відступив відповідачу-1 свої права вимоги до ТОВ "Видавництво "Піонер" за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №641 від 24.07.2012 з усіма додатковими угодами.

Згідно п.3 договору про відступлення заборгованість за кредитним договором становить 22 601 123,29 грн. ТОВ "ФК Аурум Фінанс" зобов`язалось сплатити банку за відступлення права вимоги 1 100 000 грн. згідно п.5 договору.

За актом приймання-передачі від 27.05.2015 позивач передав, а відповідач-1 прийняв права вимоги за зобов`язаннями низки боржників та документи, зокрема, за боржником ТОВ "Видавництво "Піонер".

Судами встановлено, що постановою Правління НБУ №348 від 28.05.2015 ПАТ "Український професійний банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №107 від 28.05.2015 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015.

В подальшому на підставі договору відступлення права вимоги від 02.07.2015 ТОВ "ФК Аурум Фінанс" відступило ТОВ "Компанія з управління активами "Практика" право вимоги до ТОВ "Видавництво Піонер" за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №641 від 24.07.2012. За актом приймання-передачі від 02.07.2015 передано ТОВ "Компанія з управління активами "Практика" оригінали відповідних документів.

Постановою Правління НБУ №562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію.

За результатами перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ", комісією складено протокол №3 від 30.06.2015 та встановлено, що при укладені договору про відступлення прав вимоги допущено ряд порушень законодавства та обмежень, встановлених Національним банком України, що свідчить про його нікчемність відповідно до ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Український професійний банк" від 16.07.2015 №70/ТА зафіксовано факт виявлення комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями нікчемного договору, а саме - договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А 27.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6361.

Повідомлення від 21.07.2015 про нікчемність вказаного договору відступлення прав вимоги відправлено ТОВ "ФК Аурум Фінанс" 27.07.2015 та отримано останнім 04.08.2015.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій про відхилення доводів щодо нікчемності договору відступлення права вимоги від 27.05.2015 передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, які мають значення для справи, а також при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Посилаючись на постанову Правління НБУ від 30.04.2015 №293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних та на постанову Правління НБУ №348 від 28.05.2015 про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, які прийняті на підставі ст.ст. 75, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що зазначені акти містять розширену інформацію про результати діяльності банку у період, який передував його неплатоспроможності (принаймні, з січня 2015 року). На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на виведення банку з кризового стану, а згодом - зроблено висновок про визнання банку таким, що неспроможний виконувати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів.

У контексті інформації, що міститься у вказаних постановах Правління НБУ, слід було досліджувати і оцінювати обставини справи, а також докази, надані на їх підтвердження, зокрема, й обставини щодо наявності реальної можливості оплати за спірним правочином, в т.ч. з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, введених постановою Правління НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, на яку посилався позивач, що для реального здійснення оплати ТОВ "ФК Аурум Фінанс" необхідно було здійснити переказ коштів з будь-якого іншого банку на рахунок ПАТ "УПБ".

Позивач зазначав, що фактично кошти, як плата за договором про відступлення права вимоги, до банку не надходили. Відображення коштів на рахунку ПАТ "УПБ" відбулось коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань.

Вказуючи, що рахунок ТОВ "ФК Аурум Фінанс" відкрито у ПАТ "Український професійний банк" за декілька днів до укладення договору про відступлення права вимоги, судами не досліджено джерело поповнення цього рахунку відповідними коштами.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою Постановою Правління НБУ від 17.06.2004 №280, за дебетом балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак за відсутності коштів у банку платника такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції, затвердженої постановою НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 № 22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Разом з тим п.1.12 вказаної Інструкції № 22 визначено алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Суди мали беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції згідно платіжного доручення №72 від 27.05.2015 - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань.

Банк не проводить безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

Наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплаченим.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно до ч.4 ст.75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови Правління НБУ від 30.04.2015 про віднесення банку до категорії проблемних) Національний банк України мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Тобто, зобов`язання проведення розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок та заборона використання прямих кореспондентських рахунків не є тотожними поняттями.

Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 16.08.2006 № 320.

Консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Правління НБУ від 30.04.2015, саме з цього рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження.

Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Під поняттям платоспроможності розуміється спроможність банку виконати законні вимоги кредиторів. При цьому платоспроможність банку характеризується рівнем забезпеченості фінансових зобов`язань банку власним капіталом (ліквідними активами). Неплатоспроможність банку визначається як його неспроможність протягом одного місяця в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше третини суми, встановленої Національним банком як мінімально необхідної.

Пунктом 1.1 Глави 1 Розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368, визначено, що ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Як вбачається зі змісту постанови Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", однією з підстав віднесення позивача до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов`язань банку перед його кредиторами.

Відповідно до положень статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" підставою віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних є: не приведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; невиконання банком протягом десяти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Рішення в цій справі слід було приймати з урахуванням наведених вище норм законодавства та всіх фактичних обставин справи.

Виключно на підставі комплексного дослідження вказаних обставин можна дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову, в т.ч. з урахуванням обставин вчинення договору відступлення напередодні віднесення банку до категорії неплатоспроможного та такого наслідку правочину як передача відповідачеві-1 реального забезпеченого активу банку.

Не встановлення та не дослідження судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов`язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст.43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача-2 та третьої особи-1, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суди прийшли до передчасних висновків по справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та мотивованими.

З огляду на зазначене прийняті у цій справі рішення та постанова не відповідають наведеним нормам права.

Тому рішення та постанова у цій справі підлягають скасуванню, а справа направляється на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, зокрема щодо нікчемності та застосування наслідків недійсності договору про відступлення права вимоги від 27.05.2015, в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами процесуального права та матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі №910/8955/16 скасувати.

Справу №910/8955/16 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: С. Владимиренко

М. Малетич