Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 910/14734/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.12.2016у справі№ 910/14734/16 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"до 1. Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві; 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпровідшкодування шкоди у розмірі 20 014,69грн.,за участю представників сторін:від позивача:Дубей В.Ю., дов. №26-12/29 від 26.12.2016; від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:Зеленська А.О., дов. №5-08/10-35 від 03.01.2017В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/14734/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві просило оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 28.03.2017 представник Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" підтримав вимоги касаційної скарги, представник Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві заперечував проти її задоволення. Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 10.06.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Гаєвським С.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48270034 з примусового виконання наказу (дубліката) Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 у справі №910/21921/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" суми боргу у розмірі 18 294,19грн. та судового збору у розмірі 1720,50грн.

15.09.2016 Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" звернулось до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві із заявами № 4-2/872 та № 4-2/874, в яких просило: накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс"; звернути стягнення на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс", що перебувають на депозитарному рахунку Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області; вжити заходи з утворення виконавчої групи з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 у справі №910/21921/13.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області перебувало виконавче провадження №41086050 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 31.01.2012 у справі №23/120-11 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" боргу у розмірі 1950270,62грн. та відповідно до платіжного доручення №274 від 22.09.2015 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" грошові кошти у розмірі 1242047,06грн.

02.11.2015 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №48270034, якою на підставі рішення суду накладено арешт на кошти ТОВ "Полісервіс", що містяться на рахунках у фінансових установах у межах суми 22133,01грн.

Крім того, 04.01.2016 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 48270034, відповідно до якої на підставі рішення суду накладено арешт на кошти ТОВ "Полісервіс", що містяться на рахунку № 260043172600 в АТ "БАНК БОГУСЛАВ" в межах суми 22 133,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/21921/13 визнано незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві щодо не звернення стягнення на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс", які перераховані відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області платіжним дорученням від 22.09.2015 на рахунок №260043172601, відкритий Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" в АТ "БАНК БОГУСЛАВ" в розмірі 1242047,06грн. Зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві прийняти постанову про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс", що містяться на рахунку в Публічного акціонерного товариства "БАНК БОГУСЛАВ".

03.10.2016 старшим державним виконавцем Святошинського районного Відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №48270034, якою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках, відкритих в: - АТ "БАНК "БОГУСЛАВ", МФО 380322; - АТ "УКРСИББАНК", МФО 351005; - ФІЛІЯ "РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 320649, що належать боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" в межах суми 1992628,77грн.

Предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" заявлена до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" грошових коштів в розмірі 20 014,69грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю Святошинського районного Відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві., на підставі статей 15, 16, 22, 1166, 1173, 1174 ЦК України.

Ухвалюючи судові акти у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вказаних вимог.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до приписів ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Державний виконавець під час здійснення своїх повноважень керується Законом України "Про виконавче провадження" та вживає передбачені цим законом заходи примусового виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження")

Як вбачається з матеріалів справи та це встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на час винесення оскаржуваних судових актів у даній справі, вищезазначений наказ (дублікат) Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 у справі №910/21921/13 перебував на виконанні у Святошинському районного Відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, тобто як вірно зазначено судами, державним виконавцем у повній мірі не використані передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи примусового виконання рішення, що в свою чергу свідчить про те, що позивач не втратив права та можливості на отримання належних йому сум за вказаним виконавчим документом.

Крім того, апеляційна інстанція виходила з того, що сам факт тривалого не виконання наказу господарського суду Київської області від 30.04.2015 №910/21921/13 не є доказом наявності спричиненої шкоди.

Надана скаржником суду касаційної інстанції постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №48270034 від 24.02.2017 судовою колегією касаційної інстанції не приймається до уваги з огляду на хронологію прийняття оскаржуваних судових рішень у даній справі та дати винесення зазначеної постанови.

Крім того, заявником касаційної скарги не враховано, що приписами ч. 2 ст. 1117 ГПК України визначено, що касаційна інстанція не має права, зокрема, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Також, слід зазначити, що у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, і в зв'язку з цим розгляд справи господарським судом здійснювався виключно за наявними у справі доказами.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України сторони повинні довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, а також за приписами ч. 3 ст. 22 цього Кодексу сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано господарським судам попередніх інстанцій належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачами протиправних дій під час проведення виконавчого провадження та наявності спричиненої шкоди.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 35, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі № 910/14734/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі № 910/14734/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"- без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач