ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 924/381/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В.,Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Першого заступника прокурора Рівненської області та Приватного підприємства "Ультрасервіс"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі№ 924/381/16 Господарського суду Хмельницької областіза позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах державидо- Хмельницької міської ради; - Приватного підприємства "Ультрасервіс"провизнання недійсним рішення сесії міської ради та договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку водного фонду за участю представників: позивача /прокурораГришина Т.М. -посвідч. № 044815;відповідачів - Демчук Л.Г. -предст. дов. від 27.11.2015 - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно);

ВСТАНОВИВ:

22.04.2016 Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до господарського суду в інтересах держави з позовом до Хмельницької міської ради та Приватного підприємства "Ультрасервіс" про: визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради № 46 від 31.10.2012 "Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам" в частині надання Приватному підприємству "Ультрасервіс" в оренду земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торговельного майданчика; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.08.2013 № 96-01-2013/1994210, укладеного відповідачами, з моменту його укладення; про зобов'язання Приватного підприємства "Ультрасервіс" повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, у комунальну власність у попередньому стані.

Звернення прокурора в статусі позивача вмотивовано суспільною потребою та необхідністю захистити інтереси держави, відновивши законність при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження земельними ділянками, при тому що орган, до повноважень якого належить розпорядження спірною земельною ділянкою, є відповідачем у справі, а орган державної влади, уповноважений у спірних правовідносинах, відсутній.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на приписи статті 19 Конституції України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, зазначаючи у позові, що надана в оренду земельна ділянка належить до водного фонду, що зумовлює обмежений режим її використання відповідно до приписів статей 60, 61 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України; порушено конкуренті засади та встановлений статтею 134 Земельного кодексу України порядок надання земельної ділянки в оренду виключно за наслідками проведеного конкурсу; Приватне підприємство "Ультрасервіс" не надало належних доказів знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна та набуття права власності на нього у встановленому законодавством порядку; також прокурор просить застосувати наслідки недійсності зобов'язання, передбачені статтею 207 Господарського кодексу України.

Приватне підприємство "Ультрасервіс" подало заяву про застосування позовної давності до позовних вимог; також відхилило позов по суті заявлених вимог, вказавши, що спірне рішення органу місцевого самоврядування припинило свою дію внаслідок його виконання та не може бути предметом судового спору; позивач не довів, що договір оренди суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності та волевиявлення сторін, та що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Хмельницька міська рада визнала позовні вимоги прокурора.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 (суддя Димбовський В.В.) позов задоволено частково; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.08.2013 № 96-01-2013/1994210, укладений Хмельницькою міською радою та Приватним підприємством "Ультрасервіс" недійсним з моменту його укладення; вирішено Приватному підприємству "Ультрасервіс" повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, у комунальну власність у попередньому стані; у задоволенні вимог про визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради № 46 від 31.10.2012 "Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам" в частині надання Приватному підприємству "Ультрасервіс" в оренду земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торговельного майданчика відмовлено; розподілено судові витрати.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 (судді: Гудак А.В. - головуючий, Гулова А.Г., Петухов М.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову про зобов'язання Приватного підприємства "Ультрасервіс" повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, у комунальну власність у попередньому стані, прийнято рішення, яким у позові в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, перший заступник прокурора Рівненської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про повернення земельної ділянки водного фонду у комунальну власність у попередньому стані, залишивши в цій частині в силі рішення місцевого господарського суду, а також скасувати судові рішення в частині відмови у визнанні недійсним рішення Хмельницької міської ради № 46 від 31.10.2012 "Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам" в частині надання Приватному підприємству "Ультрасервіс" в оренду земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торговельного майданчика, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним судом статті 15 Закону України "Про товарну біржу" (у відповідній редакції) та статей 656, 657 Цивільного кодексу України щодо необхідності нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, а також статті 331 Цивільного кодексу України щодо порядку виникнення права власності на нерухоме майно та статті 134 Земельного кодексу України в частині порушення конкурентних засад передання земельних ділянок; прокурор вважає, що апеляційний суд невірно відмовив у застосуванні наслідків недійсності правочину за статтею 208 Господарського кодексу України та статтею 216 Цивільного кодексу України щодо повернення земельної ділянки, залишивши поза увагою також суспільну потребу у відновленні порушеного права територіальної громади на земельну ділянку, відповідну сталу практику Європейського суду з прав людини; щодо скасування рішення та постанови в частині відмови в позові та прийняття рішення про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування прокурор вважає невірним визначення судами порядку перебігу позовної давності для прокурора відповідно до положень частини першої статті 261 Цивільного кодексу України та зазначає, що позовну давність при зверненні з позовом не пропущено.

В свою чергу Приватне підприємство "Ультрасервіс" подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та у позові в цій частині відмовити. Відповідач вважає, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, а саме: прокурор звернувся з позовом в цій справі всупереч змісту статей 1, 21, 29 Господарського процесуального кодексу України, не довівши своє право на звернення з позовом, не навів, які права чи інтереси держави порушені цим договором, однак, суди жодної оцінки цим обставинам справи не надали; всупереч приписам статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України не спростували докази, надані відповідачем, не врахували та не застосували практику Європейського суду з прав людини щодо втручання у право особи мирно володіти своїм майном, яке в даному випадку є непропорційним та здійснено внаслідок незаконних дій самого публічного органу, уповноваженого у спірних правовідносинах

У судовому засіданні прокурор та представник Хмельницької міської ради підтримали доводи касаційної скарги прокурора зі зазначених у ний підстав, відхилили доводи касаційної скарги Приватного підприємства "Ультрасервіс".

Приватне підприємство "Ультрасервіс" не скористалося правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника Хмельницької міської ради, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо правомірності звернення прокурора з цим позовом суд зазначає, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; звертаючись до господарського суду в інтересах держави, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва в суді.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

За змістом позовної заяви прокурор навів законодавчо передбачені підстави для здійснення свого представництва в суді інтересів держави, яким є неналежне здійснення відповідних функцій органом місцевого самоврядування та відсутність уповноваженого органу державної влади, до компетенції якого відносились би функції представництва держави у спірних відносинах; також прокурор визначив, що інтереси держави полягають у відновленні порушених принципів передавання земельних ділянок, гарантії прав на землю та екологічної безпеки, що має загальносуспільний характер; відповідні обставини перевірялися та з'ясовувалися судом апеляційної інстанції, що вбачається зі змісту оскарженої постанови.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України особи звертаються до суду за захистом свого порушеного (невизнаного, оспорюваного права) відповідно до способу захисту порушеного права, визначеного договором або законом у спірних відносинах.

За приписами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; наявності у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільного і відповідного внутрішній волі волевиявлення учасника правочину, тощо.

Згідно з частиною третьою вказаної вище статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відтак, розглядаючи спір, судам належало встановити наявність чи відсутність порушеного права, яке підлягає захисту та відновленню за наслідками вирішення спору, додержання вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору та прийнятті спірного рішення.

За змістом статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади. Також згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а згідно з пунктом 2 статті 77 спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі статтею 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому перелік підстав, за наявності яких земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) визначено частиною другою зазначеної статті, до яких, серед іншого, віднесено: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб та поновлення договорів оренди.

Суди попередніх інстанцій встановили, що виконавчий комітет Хмельницької міської ради народних депутатів прийняв рішення № 56-Б від 22.09.1994 та № 325 від 23.03.1995 „Про надання дозволу на право проведення проектно-розвідувальних робіт установам, організаціям, відомствам під різні види будівництва та проведення будівництва на закріплених за ними землях", якими дозволив колективному підприємству „Хмельницький міський молочний завод" провести проектно-розвідувальні роботи під будівництво бази відпочинку для працівників заводу і обладнання літнього торгівельного майданчика в поймі річки Південний Буг. Згідно з пунктом 4 додатку № 1 до рішення виконкому № 56-Б від 22.09.1994 проектно-розвідувальні роботи дозволено Колективному підприємству „Хмельницький міський молочний завод" на земельній ділянці площею 0,20 га, а згідно з пунктом 13 додатку № 1 до рішення № 325 від 23.03.1995 - на земельній ділянці площею 0,15 га (дорізка земельної ділянки).

Рішенням виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів № 510 від 27.07.1995 (пункт 10.5) у зв'язку із закінченням проектно-розвідувальних робіт Колективному підприємству „Хмельницький міський молочний завод" було дозволено будівництво бази відпочинку для працівників заводу та літнього торгівельного майданчика на березі міського водосховища. Архівний витяг № 01-15-491 з рішення виконкому Хмельницької міської ради від 14.03.1996 № 820 „Про відведення земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та товариствам в користування" та додатку до нього, підтверджує, що Колективному підприємству „Хмельницький міський молочний завод" було передано із земель міськземфонду в користування земельна ділянка загальною площею 0,38 га під будівництво бази відпочинку по вул. Зарічанській.

За пунктом 5.6 рішення виконкому Хмельницької міської ради № 507 від 26.06.2001 пункт 4 рішення виконкому № 56-Б від 22.09.1994, пункт 13 додатку № 1 рішення виконкому № 325 від 23.03.1995 та пункт 10.5 рішення виконкому № 510 від 27.07.1995 „Про надання дозволу на проектно-розвідувальні роботи та будівництво колективному підприємству „Хмельницький міський молочний завод" під будівництво бази відпочинку для працівників заводу і обладнання літнього торгівельного майданчику в поймі річки Південний Буг площею 0,35 га", визнано такими, що втратили чинність згідно з статтею 24 Закону України „Про планування і забудову територій".

За змістом листа Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі №10-28-99.4-3004/15-15 від 11.11.2015, станом на 01.01.2013 за Колективним підприємством „Хмельницький міський молочний завод" реєстрацію земельної ділянки не встановлено; правовстановлюючі документи на земельну ділянку вищезазначеного підприємства, яка розташована по вул. Нижня Берегова, 2/4Б або Зарічанська, в Управлінні відсутні.

Разом з тим, на підставі протоколу № 1 проведення аукціону Південно-Західною універсальною товарною біржею від 12.05.2011 була укладена біржова угода № 0034 Південно-Західною універсальною товарною біржею, яка діяла на підставі заяви Колективного підприємства „Хмельницький міський молочний завод" в особі ліквідатора Клименко А.В., який діяв на підставі ухвали Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2005, і Приватним підприємством „Ультрасервіс"; відповідно до умов біржової угоди Приватне підприємство „Ультрасервіс" придбало у Колективного підприємства „Хмельницький міський молочний завод" незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, розташоване на земельній ділянці 0,3773 га за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова (споруда огорожі з бетонних плит - 78 штук, споруда спуску для катерів з бетонних плит, споруда причалу для катерів з бетонних плит, споруда дамби з бетонних плит, споруда пірса з бетонних плит, споруда спуску до води з бетонного сходинкового маршу, міст через струмок з бетонних плит та кругів, споруда водовідводу, торгівельний майданчик площею 773 кв.м., незавершене будівництво нежитлового приміщення (фундамент) 24х15 м, незавершене будівництво нежитлового приміщення (фундамент) 15х15). За актом прийому-передачі від 12.05.2011 Колективне підприємство "Хмельницький міський молочний завод" передало незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, розташованої на земельній ділянці площею 0,38 га за адресою м. Хмельницький, вул. Прибузька (Нижня Берегова) від 12.05.2011, а Приватне підприємство "Ультрасервіс" прийняло незавершене буівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика, розташованих на земельній ділянці площею 0,38 га за адресою м. Хмельницький, вул. Прибузька (Нижня Берегова), вартістю 120924,10 грн.

08.05.2012 Приватне підприємство „Ультрасервіс" звернулось до Хмельницької міської ради із заявою про передачу йому в оренду земельної ділянки по вул. Н.Береговій, 2/4Б в м. Хмельницькому, загальною площею 3800 кв.м. під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику. На цю земельну ділянку Хмельницька регіональна філія ДП „Укрспецзем" виготовила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою загальною площею 0,38 га Приватного підприємства „Ультрасервіс" під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику по вул. Н.Береговій, 2/4Б в м. Хмельницькому. За висновком № 1515/01-15 від 17.05.2012 Управління Держкомзему в м. Хмельницькому технічну документацію із землеустрою погодило; категорія земель згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку: землі водного фонду - під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику. У висновку також зауважено про використання земельної ділянки згідно з цільовим призначенням.

Суди дослідили, що технічна документація із землеустрою складається з:

- вихідна земельно-кадастрова інформація, в якій наведено відомості про земельну ділянку, поміж іншого, вказано, що це є землі водного фонду, з кодом згідно з КВЦПЗ 10.08, із забороною використання не за цільовим призначенням;

- ситуаційний план розташування земельної ділянки приватного підприємства „Ультрасервіс" по вул. Н.Берегова, 2/4Б (вх. № 6780 від 05.03.2012), з якого вбачається, що межа земельної ділянки проходить по урізу водного об'єкта;

- план (схема) земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:33:001:0030, затверджений ТОВВБФ „Хмельницькагропродсервіс", з яких вбачаються, поміж іншого, розміри земельної ділянки, зокрема, її найбільша ширина, яка складає 29,06 м, а також те, що земельна ділянка виділена під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику площею 0,3800 га, із яких зайнято поточним будівництвом - 0,3800 га;

- акт визначення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості), відповідно до якого інженером-геодезистом ТОВВБФ „Хмельницькагропродсервіс", в присутності директора ПП „Ультрасервіс" проведено визначення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) в м. Хмельницькому по вул. Нижній Береговій, 2/4Б. Додатково вказано, що при проведенні робіт межі земельної ділянки знаками встановленого зразка в натурі на місцевості не закріплювались у зв'язку з існуючою бетонною огорожею та частково металевими знаками.

Питання про надання Приватному підприємству „Ультрасервіс" земельної ділянки в оренду за технічною документацією, згідно витягу з протоколу № 42 засідання постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 19.09.2012, вирішено винести на розгляд чергової сесії міської ради.

Проект рішення погоджено та підписано заступником міського голови Прокопець І., головою постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Бухал І., директором департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Швець В., начальником управління земельних ресурсів та земельної реформи Самишкін С. Натомість, завідуюча юридичним відділом Демчук Л. рішення не погодила та замість підпису проставила „зауваження". Як вбачається з висновку до проекту рішення міської ради „Про надання земельної ділянки в оренду за технічною документацією юридичній особі ПП „Ультрасервіс", правову експертизу якого проведено заступником завідуючої юридичним відділом Хмельницької міської ради Крамар А.В., підписаного в.о. завідуючої юридичним відділом Хмельницької міської ради Кучевською Г., проект рішення розроблено постійною комісією з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. У висновку зауважено, що проект рішення суперечить вимогам чинного законодавства України та відсутні підстави для передачі земельної ділянки в оренду з тих підстав, що земельна ділянка по вул. Н. Береговій, 2/4Б відноситься до земель водного фонду відповідно до статей 60, 61 Земельного кодексу України, рішення виконавчого комітету від 11.04.1996 № 881 „Про затвердження прибережних захисних смуг р. Південний Буг, р. Кудрянка, р. Плоска та водоймищ, розташованих по руслу річок", яким встановлені прибережні захисні смуги. У висновку зазначено, що в доданій до проекту рішення технічній документації не зазначено межу прибережної захисної смуги, хоча згідно з ситуаційним планом межа земельної ділянки проходить по урізу водойми.

Рішенням двадцятої сесії Хмельницької міської ради № 46 від 31.10.2012 „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам", з додатком до нього, вирішено надати Приватному підприємству „Ультрасервіс" в оренду на три роки земельну ділянку площею 3800 м.кв. за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, із цільовим використанням, підставою та категорією земельної ділянки: під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику (біржова угода від 12.05.2011 р/н 0034); категорія земель - землі водного фонду.

На підставі рішення двадцятої сесії Хмельницької міської ради від 31.10.2012 № 46, 02.08.2013 Хмельницька міська рада (орендодавець) та Приватне підприємство „Ультрасервіс" (орендар) уклали договір оренди землі № 96-01-2013/1994210, згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Нижня Берегова, 2/4Б, загальною площею 3800 м.кв. (пункти 1, 2); у пункті 3 договору оренди зазначено про відсутність на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, а також інших об'єктів інфраструктури.

Пунктами 15, 16, 17 договору оренди наведені умови використання та цільове призначення земельної ділянки, згідно з якими земельна ділянка передається в оренду під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика, цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду, умови збереження стану об'єкта оренди - не погіршуючи корисних властивостей ділянки.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації, підставою чого є біржова угода від 12.05.2011 р/н 0034. Організація розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря (пункт 18 договору).

Згідно з пунктом 26 договору на орендовану земельну ділянку встановлено такі обмеження (обтяження): використовувати земельну ділянку згідно з цільовим призначенням, зміну цільового призначення земельної ділянки проводити на підставі рішення органу місцевого самоврядування відповідно до проекту її відведення, будівництво на ділянці здійснювати після отримання відповідного дозволу, надавати доступ відповідним службам для ремонту лінійних інженерних мереж та ліній електропередач, ділянку використовувати за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку (пункт 27 договору).

Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 37 договору).

Згідно з пунктом 8, договір укладено на 3 (три) роки до 31.10.2015. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 договору).

Передавання земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Нижня Берегова, 2/4Б, загальною площею 3800 м.кв., в оренду Приватному підприємству „Ультрасервіс" підтверджено актом від 02.08.2013.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 02.08.2013, відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому, яка перебуває у комунальній власності, відсутні.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 14.06.2016, відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому, яка перебуває у комунальній власності, відсутні.

За змістом повідомлення Хмельницького БТІ № 694299 від 05.11.2015 за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б не зареєстровано право власності на нерухомість згідно з даними архіву.

Згідно з довідкою Хмельницького БТІ від 27.03.2013 № 127/01-15 готовність незавершеного будівництва об'єкта нерухомого майна бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, що знаходиться в місті Хмельницькому по вул. Нижній Береговій, 2/4Б, складає 5%.

Суди з'ясували, що земельна ділянка по вул. Н. Берегова, 2/4Б, згідно з технічною документацією, яка розроблена в 2011 році, та відповідно до НКС, станом на 23.10.2015 відноситься до категорії земель водного фонду (лист № 32-28-99.4-2343/15-15 від 28.10.2015 Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі).

Матеріали справи також містять рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів № 881 від 11.04.1996 „Про затвердження прибережних захисних смуг р. Південний Буг, р. Кудрянка, р. Плоска та водоймищ, розташованих по руслу річок", яким встановлено в межах міста прибережну захисну смугу по обидва береги р. Південний Буг та водоймищ, розташованих по руслу річки, і прибережні смуги р. Кудрянки та р. Плоскої згідно з додатком, та пунктом 2 якого заборонено використання прибережних захисних смуг р. Південний Буг, р. Кудрянка, р. Плоска та водоймищ, розташованих по руслах річок, всілякої господарської діяльності. У додатку до рішення виконкому міської ради від 11.04.1996 № 881 встановлено прибережні захисні смуги річки Південний Буг, річки Кудрянка, річки Плоска та водоймищ, розташованих по руслу річки в межах міста Хмельницького.

За рішенням Хмельницької міської ради № 25 від 30.03.2011 „Про затвердження плану зонування території м. Хмельницького", викопіювання із плану зонування території м. Хмельницького (схема планувальних обмежень), паспорт водного об'єкта - водосховища площею 140,4048 га в межах населеного пункту м. Хмельницького на території Хмельницької міської ради Хмельницької області, погодженого Державним агентством водних ресурсів України 05.04.2016 (розділ 7) проектна документація прибережної захисної смуги не розроблялась, а розмір (ширина) смуги 25-100 м згідно з рішенням виконкому міської ради від 11.04.1996 № 881.

Як вбачається із технічної документації із землеустрою, а саме з вихідної земельно-кадастрової інформації, з висновку Управління Держкомзему в м. Хмельницькому про погодження цієї технічної документації, з листа Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі від 28.10.2015, земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:33:001:0030, загальною площею 0,38 га, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Нижня Берегова, 2/4Б, відноситься до земель водного фонду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав на незаконність передачі в оренду земельної ділянки, яка належить в силу прямого припису закону до земель водного фонду, орендарю для здійснення на цій земельній ділянці діяльності всупереч статті 89 Водного кодексу України та статті 61 Земельного кодексу України, а також незаконність передачі цієї земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, тобто, з порушенням конкурентних засад набуття права на земельну ділянку, належних доказів наявності на якій свого нерухомого майна в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та статті 331 Цивільного кодексу України орендар не надав. Визнавши договір недійсним, суд застосував наслідки, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України.

Водночас місцевий господарський суд встановив, що в силу приписів частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, процесуального статусу прокурора, визначеного статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, та повноважень органів прокуратури, через які держава здійснює свої права, початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах щодо оскарження рішення сесії Хмельницької міської ради розпочався з дати прийняття цього рішення та закінчився 31.10.2015, що, з огляду на заяву про застосування позовної давності, є підставою для відмови у позові в цій частині. Натомість позовна давність щодо недійсності договору, укладеного 02.08.2013, не спливла на момент звернення прокурора до суду.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції підтвердив висновки місцевого господарського суду щодо належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду та її розташування в прибережній захисній смузі, у зв'язку з чим її надання в оренду під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торговельного майданчику суперечить статті 89 Водного кодексу України та статті 61 Земельного кодексу України щодо режиму використання земельної ділянки.

Також суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи прокурора та Приватного підприємства "Ультрасервіс" в частині наслідків розгляду вимог про недійсність рішення хмельницької міської ради, відхилив їх, як такі, що суперечать положенням законодавства про позовну давність та не враховують, що рішення органу місцевого самоврядування оспорюється разом з договором, укладеним на його виконання, що відповідає законодавчо встановленим способам захисту порушеного права.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду щодо нікчемності правочину (біржової угоди) купівлі-продажу нерухомого майна, як не посвідченого нотаріально, та вказав про відхід від позиції Верховного Суду України, висловленої у справі № 10/14 від 16.02.2010 щодо необхідності такого посвідчення з огляду на положення частини другої статті 15 Закону України "Про товарну біржу".

Щодо наслідків недійсності правочину суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, що вимога про повернення земельної ділянки заявлена прокурором в інтересах відповідача за позовом, а не в інтересах держави (яка в даному випадку не є стороною правочину).

Окрім викладеного вище, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що:

- 25.08.2016 Хмельницький окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов ПП "Ультрасервіс" до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрам Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Хмельницька міська рада, про визнання незаконними та скасування висновку і наказу; визнав протиправним та скасував висновок Комісії питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 20.05.2016, згідно з яким скасовано реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.01.2015 № 18683804, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Хмельницького міжрайонного управління юстиції у Хмельницькій області Андрієвською М.В.; визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 08.06.2016 № 1634/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" яким скасовано рішення про державну реєстрацію від 17.01.2015 № 18683804 права приватної власності на незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику по вул. Нижній Береговій, 2/4Б за ПП "Ультрасервіс", прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Хмельницького управління юстиції у Хмельницькій області Андрієвською М.В., яке залишено в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016;

- постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 924/181/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 встановлено обставини у розумінні частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, які не потребують доказування при розгляді даної справи, що орган місцевої влади, який діяв від імені громади міста, на протязі тривалого часу, майже 20 років, вчиняв дії які сприяли спірному будівництву; з метою здійснення цього будівництва земельна ділянка на підставі укладених договорів двічі передавалась в довгострокову оренду, забудовникам надавалось право провести відповідні дослідження, затвердити проект будівництва та необхідну містобудівну документацію, після чого органом місцевої влади, у передбачений законодавством спосіб двічі приймались рішення пов'язані з наданням дозволу на це будівництво; зміна свого ставлення до зазначених дій через 20 років та визначення зазначеного будівництва як самовільне не відповідає обставинам справи та не може вважатися обґрунтованим втручанням у мирне володіння майном. Суд у вказаній вище справі зробив висновок, що позивач не довів, що втручання у мирне володіння майном Приватного підприємства "Ультрасервіс" відповідає інтересам суспільства.

Судова колегія зазначає таке.

Враховуючи, що прокурор звернувся до суду з підстав порушення інтересів держави саме органом місцевого самоврядування, уповноваженого у спірних правовідносинах, роль та значення неухильного дотримання конкурентних засад при наданні земельних ділянок в оренду суб'єктам господарювання (крім чітко передбачених законодавством випадків), а також правовий режим земель водного фонду та прибережних охоронних смуг, покликаних створювати сприятливий режим водному об'єкту, який є об'єктом права власності Українського народу, судова колегія вважає, що прокурор вірно звернувся в даному випадку до суду з позовом в інтересах держави.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії. Частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Правова позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14, стосується самостійного позову про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про передачу земельних ділянок, за наслідками якого дійсно не виконуються функції захисту прав особи, права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання) регулюються укладеними на виконання акта договорами; це, однак, не виключає можливості оскарження зазначених актів у поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів, як буде належним способом захисту порушеного права та забезпечить його відновлення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ „Нафтова компанія „Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі „Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За приписами статей 256, 257, частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Разом із тим статтею 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що норми закону, встановлені частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що перебіг позовної давності щодо вимог про недійсність рішення органу місцевого самоврядування розпочався з моменту його прийняття, а іншого прокурор не довів, відтак, правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог в цій частині через пропуск позовної давності.

За приписами статей 19, 20 Земельного кодексу України, усі землі на території України поділяються за цільовим призначенням на відповідні категорії. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Однією з категорій земель є землі водного фонду.

До земель водного фонду, згідно з частиною першою статі 58 Земельного кодексу та статтею 4 Водного кодексу України належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Метою встановлення прибережних захисних смуг, згідно зі статтею 60 Земельного кодексу України та статтею 88 Водного кодексу України є захист поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення, при цьому в їх межах встановлюється обмежений режим господарської діяльності.

Ширина встановлення прибережної захисної смуги залежить від водного об'єкту, навколо якого вона встановлюється та його площі. Ширина прибережної захисної смуги становить:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України, статтею 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 „Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Таким чином, землі, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене імперативними нормами, а відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

З системного аналізу законодавства вбачається, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", а сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Невід'ємною особливістю прибережних захисних смуг є встановлений на їх території режим обмеженої господарської діяльності. За приписами частини четвертої статті 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг (стаття 89 Водного кодексу України та стаття 61 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (частина перша ст. 124 Земельного кодексу України).

Колегія суддів погоджується з висновком господарських судів, що надана в оренду земельна ділянка відноситься до земель водного фонду і знаходиться в прибережній захисній смузі; при цьому за умовами спірного договору оренди передбачено використання земель відповідної категорії не для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, тобто, з порушенням статті 88 Водного кодексу України та статті 60 Земельного кодексу України.

Доводи касаційної скарги Приватного підприємства "Ультрасервіс" вказаних вище висновків господарських судів не спростовують.

Разом з тим, розглянувши доводи касаційної скарги прокуратури, судова колегія зазначає, що за частиною десятою статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції на час оформлення біржової угоди) продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором та покупцем відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації; наслідки недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину визначено статтею 220 Цивільного кодексу України.

Статтею 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства, відповідно також за приписами статті 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 15 Закону України "Про товарну біржу" регулює біржові операції (що вбачається з її назви) та містить ознаки, яким має відповідати угода, яка визнається біржовою операцією. За частиною шостою цієї статті (в редакції за станом на час підписання біржової угоди) не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що Закон України "Про товарну біржу" є спеціальним нормативним актом, який визначає правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України, а стаття 15 цього Закону регламентує операції, що відповідають ознакам біржових.

Таким чином, судова колегія вважає вірними висновки місцевого господарського суду щодо нікчемності біржової угоди, що, однак, не впливає на наслідки вирішення спору апеляційним судом в частині недійсності договору оренди.

Щодо вимоги прокурора повернути земельну ділянку у попередньому стані у комунальну власність як наслідків недійсності зобов'язання за статтею 207 Господарського кодексу України, суд констатує, що спірний договір не передбачав вибуття земельної ділянки із комунальної власності та відповідачу у власність не передавався, відтак, прокурор заявив вимогу, що не охоплюється наслідками недійсності договору оренди за змістом статті 207 Господарського кодексу України та статті 216 Цивільного кодексу України. Таким чином, відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції щодо відмови у вимогах про повернення у комунальну власність земельної ділянки, яка з такої власності не вибувала.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги Приватного підприємства "Ультрасервіс" в частині застосування відповідної практики Європейського суду з прав людини з тих підстав, що невірні рішення органів державної влади чи місцевого користування не можуть мати наслідком надання ознак правомірності використання особою майна всупереч прямих законодавчих заборон, які вжиті в інтересах суспільства в цілому; особливий режим прибережних захисних смуг покликаний забезпечити збереження водного фонду країни, відновлення водних ресурсів та їх безпечне використання, а доводів, що його діяльність по використанню земельної ділянки, не матиме таких наслідків, скаржник не навів,

вимог про справедливу компенсацію за наслідками прийнятих рішень не заявляв.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України , розглядаючи справу, встановив обставини, які є істотними для вирішення спору, дослідив надані сторонами докази в їх сукупності, прийняте ним рішення за наслідками вирішення спору відповідає встановленим обставинам справи з урахуванням правового обґрунтування, викладеного в цій постанові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ультрасервіс" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі №924/381/16 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І . Алєєва

Г. Мачульський