Постанова ВГСУ від 28.01.2016 року у справі №925/891/15

Друк

Пошук

177

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.01.2016 року у справі №925/891/15

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року Справа № 925/891/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ІМПУЛЬС ПЛЮС"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.09.2015у справі№ 925/891/15 Господарського суду Черкаської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ІМПУЛЬС ПЛЮС"доФермерського господарства "Джерело-Г"простягнення коштів

Для розгляду касаційної скарги у цій справі 27.01.2016 визначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Алтунін М.Є. (дов. від 27.04.2015), Мельник В.В. (дов. від 27.04.2015), Глийовий М.С. - голова правління

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" звернулося з позовом до Фермерського господарства "Джерело-Г", в якому, з урахуванням зменшення вимог просило стягнути з відповідача 148 050,71 збитків у вигляді не одержаного доходу. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на обставини вчинення відповідачем перешкод в обробітку поля шляхом відібрання та утримування трактора позивача. Внаслідок цього, на думку позивача, останній поніс збитки у вигляді не одержаного доходу за укладеними з контрагентами договорами підряду № 951 від 03.02.2014 та № 1470 від 13.11.2014. При цьому, позивач посилався на приписи статей 16 22 Цивільного кодексу України, статей 218 224 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Черкаської області від 02.07.2015, ухваленим суддею Спаських Н.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи усіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому, суд керувався приписами статей 22, 837, 1166 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Майданевича А.Г. - головуючого, Лобаня О.І., Федорчека Р.В., постановою від 30.09.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на безпідставний висновок судів щодо недоведеності усіх елементів складу цивільного правопорушення відповідача. Окрім цього, скаржник зазначає про помилковий висновок судів щодо здійснення відповідачем правомірного захисту своїх прав на земельну ділянку шляхом відібрання та утримування трактора позивача. Вказує скаржник і на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, з огляду на неврахування поданих позивачем додаткових доказів. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 16, 22, 386 Цивільного кодексу України, статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Фермерського господарства "Джерело-Г" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишається колегію суддів без задоволення через обмеженість строків розгляду касаційної скарги, крім того колегія суддів зауважує, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" до Фермерського господарства "Джерело-Г" про стягнення 148 050,71 збитків у вигляді не одержаного доходу за укладеними з контрагентами договорами підряду № 951 від 03.02.2014 та № 1470 від 13.11.2014. Як на підставу позову, позивач посилався на обставини вчинення відповідачем перешкод в обробітку поля шляхом відібрання та утримування трактора позивача. Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 1166 названого Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій установили відсутність усіх складових цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому, судами враховано і те, що позивач у справі не є особою, яка має право власності чи користування земельними ділянками, які визначені у договорах підряду № 951 від 03.02.2014 та № 1470 від 13.11.2014, а є лише підрядником, який виконує роботи за завданням замовника - Фермерського господарства "Зернятко Плюс". Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно з приписами статей 847, 848 цього Кодексу підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника: про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи. Якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та має право на відшкодування збитків. Зазначеними нормами визначено право на відшкодування збитків підрядника лише стосовно свого замовника за договором. Водночас, судами установлений факт обізнаності підрядника та замовника про наявність спору з приводу права відповідача на земельну ділянку, на якій проводились підрядні роботи. За таких обставин висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідач 148 050,71 збитків у вигляді упущеної вигоди, визнаються правомірними. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.