Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 910/23472/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Торгово-промислової палати Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 рокуу справі№ 910/23472/14за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_6доТоргово-промислової палати Українипро стягнення 782 435, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 неодноразово зверталася до господарського суду із позовом про стягнення з Торгово-промислової палати України 782 435, 00 грн заборгованості за укладеними між сторонами контрактами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 (суддя - Яковенко А.В.) позовна заява з доданими до неї матеріалами на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України була повернута ФОП ОСОБА_6 без розгляду.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, ФОП ОСОБА_6 звернулася до Київського апеляційного господарського суду, постановою якого від 10.12.2014 (головуючий - Кропивна Л.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 скасовано, а справу передано на розгляд до місцевого господарського суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву ФОП ОСОБА_6 без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем в поданій позовній заяві від 30.05.2014 об'єднано вимоги про стягнення заборгованості за декількома контрактами, а саме № 2010-1/ОСОБА_6/06.2.5 від 17.01.2010, № 2011-1/ОСОБА_6/06.2.5 від 17.01.2011, № 2012-1/ОСОБА_6/06.2.5 від 03.01.2012 та № 2013-1/ОСОБА_6/06.2.5 від 21.01.2013 і що спільний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору по суті.

Проте погодитися з такими висновками місцевого господарського суду неможливо виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено апеляційним судом, 30.05.2014 позивач уже звертався з цією позовною заявою до Господарського суду міста Києва, яка була повернута місцевим судом у зв'язку із неподання доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви (п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України). При цьому, господарським судом інших підстав, передбачених ст. 63 ГПК України для повернення цієї позовної заяви зазначено не було.

Частиною 1 ст. 63 ГПК України визначений перелік підстав для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду.

Повертаючи позовну заяву згідно з ч. 1 ст. 63 ГПК України, господарський суд повинен зазначити у відповідній ухвалі всі підстави такого повернення, які наведені у цій частині і під які підпадає заява, що повертається. Недопустимим є повертати позовну заяву з підстав, які мали місце й при первісному зверненні з позовом, але не були встановлені й зазначені судом як підстави для повернення первісно поданої позовної заяви.

Згідно з ст. 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Однак, місцевий господарський суд повертав позовну заяву щоразу на нових підставах, при цьому у попередній ухвалі на такі підстави уваги не звертав, чим і порушив вимоги чинного законодавства.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, предметом даного позову є вимога про захист майнових прав, порушених внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за контрактами. Матеріали справи містять необхідні докази для вирішення справи по сутті і спільний розгляд цих вимог не перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднить вирішення спору по суті.

Таким чином, апеляційний господарський суд обґрунтовано скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 та правомірно передав справу на розгляд до місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Торгово-промислової палати України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року у справі за № 910/23472/14 - без змін.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко