ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 920/119/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач)суддів :Сибіги О.М., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№ 920/119/16Господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Велетень"про стягнення 432 000,00грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар"простягнення 116572,68грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Євсєєв В.В. (довіреність від 19.12.2014) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Коваленко О.В.) від 20.04.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Терещенко О.І., судді - Сіверін В.І., Ільїн О.В.) від 13.09.2016, у справі №920/119/16 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" про стягнення 432000,00грн відмовлено; зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" 93936,89грн інфляційних збитків, 14909,38грн - 3% річних, 1632,66грн судового збору.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічних вимог або направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.5 та п.6 ст.11, ст.ст.216, п.2 ст.509, ст.610, п.1 ст.ст.611, 623, 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.83 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" про стягнення 432000,00грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем судового рішення у справі №920/2159/13 щодо повернення позивачу 30т цукру, останній зазнав збитків у сумі вартості зазначеної кількості цукру.

В свою чергу відповідач звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з ТОВ "ЛеСтар" 116572,68грн, з яких: 101663,30грн інфляційних збитків, 14909,38грн - 3% річних, нарахованих у зв'язку з тим, що останнім до цього часу не виконані судові рішення по грошових зобов'язаннях на загальну суму 116341,00грн, передбачених судовими наказами №13/148-10 від 24.11.2011, №13/178-10 від 28.09.2011, №5021/2122/2011 від 27.12.2011, №5021/1624/2011 від 01.12.2011, №5021/1624/2011 від 01.04.2013.

Судами встановлено таке.

07.11.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮВС" і ТОВ "Велетень" укладений договір №ДКЦ 398 купівлі-продажу цукру, відповідно до умов якого ТОВ "ЮВС" продав, а ТОВ "Велетень" купив 30,0т цукру загальною вартістю 103200,00грн.

04.11.2008 між ТОВ "ЮВС" і ТОВ "ЛеСтар" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "ЮВС" передало, а ТОВ "ЛеСтар" прийняло на себе право вимоги що виникло чи може виникнути у ТОВ "ЮВС" з правовідносин по договору купівлі-продажу цукру №ДКЦ 398 від 07.11.2007 та по видатковій накладній №ЮВ-0002760 від 07.11.2007 щодо поставки цукру ТОВ "Велетень" на підставі наступних документів: видаткової накладної №ЮВ-0002760 від 07.11.2007, довіреності серії ЯНФ №267480 від 07.11.2007 на суму 103200,00грн.

За наслідками двох укладених договорів боржником у зобов'язанні з поставки купівлі-продажу 30,0т цукру є ТОВ "Велетень", а новим кредитором - ТОВ "ЛеСтар".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 №13/178-10 прийнято нове рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу цукру №ДКЦ 398 від 07.11.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮВС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велетень".

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.09.2014 у справі №920/2159/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014, яка в свою чергу залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2015, позов ТОВ "ЛеСтар" було задоволено та ТОВ "Велетень" було зобов'язано повернути позивачу відповідно до вимог ст.216 ЦК України 30т цукру.

Постановою в.о.начальника відділу ДВС Глухівського міськрайонного управління юстиції від 02.02.2015 було відкрите виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Сумської області у справі №920/2159/13 від 09.12.2014 щодо зобов'язання ТОВ "Велетень" повернути ТОВ "ЛеСтар" 30т цукру, якою відповідачу також було надано строк для добровільного виконання зобов'язання до 09.02.2015.

Листом від 09.02.2015 №39 ТОВ "Велетень" повідомив ВДВС Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області про те, що він не має можливості виконати рішення суду щодо передачі 30т цукру ТОВ "ЛеСтар".

Постановами від 09.02.2015 державного виконавця ВДВС Глухівського міського управління юстиції Сумської області з відповідача було стягнуто виконавчий збір та накладено штраф у зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк.

Вказані постанови державного виконавця від 09.02.2016 в подальшому були визнані протиправними та скасовані постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 у справі №818/651/15.

Згідно постанови ВДВС Глухівського МРУЮ від 18.03.2015 виконавче провадження №46287974 було закінчене.

Щодо первісних позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 432000,00грн - вартості 30т цукру, отриманих відповідачем на виконання договору купівлі-продажу цукру №ДКЦ 398 від 07.11.2007, визнаного в подальшому недійсним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 у справі №13/178-10. В якості підстави виникнення зобов'язання позивач послався на рішення суду, яким відповідача, на виконання приписів ст.216 ЦК України, було зобов'язано повернути позивачу 30т цукру, отриманого за недійсним правочином, і яке не було виконане у зв'язку з відсутністю у відповідача отриманого за недійсним правочином товару.

Вирішуючи спір у справі в частині первісних позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що оскільки ТОВ "Велетень" виконало свій обов'язок щодо повідомлення органу державної виконавчої служби про наявні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, а також звернулось в господарський суд з заявою про зміну способу виконання рішення суду, що свідчить про вжиття заходів щодо виконання рішення господарського суду, відсутні підстави стверджувати про наявність в діях боржника вини, як правової підстави для стягнення збитків, у зв'язку з чим, в позові відмовили.

Проте погодитись із такими висновками не можна з огляду на таке.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти (п.4 ч.2 ст.11 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.ч.1, 2 ст.216 ЦК України).

Отже, з юридичного факту визнання за рішенням суду недійсним договору купівлі-продажу цукру №ДКЦ 398 від 07.11.2007 у відповідача виникло зобов'язання повернути відповідачу 30т цукру, одержаного на виконання недійсного правочину, або відшкодувати його вартість в разі відсутності отриманого за недійсним договором майна.

Оскільки відповідач не повернув позивачу 30т цукру добровільно рішенням суду було задоволено його позовні вимоги про зобов'язання відповідача передати позивачу ці 30т цукру на виконання зобов'язання, яке виникло у відповідача перед позивачем в силу приписів ч.2 ст.216 ЦК України.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України).

У Главі 50 ЦК України відсутня така підстава припинення зобов'язання, як закінчення виконавчого провадження по факту відсутності у боржника майна, яке підлягає передачі на користь кредитора, що помилково не було враховано судами під час розгляду справи, як не було ними враховано і те, що правовідносини виникли саме між сторонами спору з юридичного факту невиконання зобов'язання, а тому до предмету доказування не входить дослідження правовідносин органу виконання судових рішень та боржника під час здійснення виконавчих дій на стадії виконавчого провадження.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 18.05.2016 у справі № №922/51/15, відповідно до якої господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (ч.ч.1, 2, п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України).

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч.2 ст.1213 ЦК України).

Відповідно до наведених норм поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо подає підроблені документи для отримання пільги або здійснює якісь інші неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення), отже у Главі 83 ЦК України не йдеться про обов'язок потерпілого доводити наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, зокрема, неправомірної поведінки і вини, що не було враховано судами під час розгляду спору.

Також в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази звернення відповідача до суду із заявою про зміну способу виконання рішення, як не встановлено і результатів розгляду такої заяви, що є порушенням приписів ст.43 ГПК України.

Крім того, суди також не врахували, що, відповідно до ст.617 ЦК України і статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, відсутність коштів не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Щодо зустрічного позову.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Судам слід мати на увазі, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст.625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини. Судам потрібно враховувати, що передбачена ст.625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством (аналогічна позиція викладена в Аналізі практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві Верховного Суду України).

В порушення положень ст.43 ГПК України, судами не встановлено підстав виникнення зобов'язань відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом, які в силу приписів ст.11 ЦК України не виникають з наказів суду.

Враховуючи все зазначене вище, оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та рішення Господарського суду Сумської області від 20.04.2016 у справі №920/119/16 - скасувати.

Справу № 920/119/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Сибіга

О. Яценко