ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 909/409/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Євсікова О.О., Кролевець О.А.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Траян"на рішення та постановугосподарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№ 909/409/16господарського судуІвано-Франківської областіза позовомКомунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майнадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Траян"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківської обласної радипровідшкодування шкоди в сумі 50 892 грн. 25 коп.,

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Траян" прийнято до провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Демидова А.М., Малетич М.М. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.12.2016 касаційну скаргу прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Євсіков О.О., Кролевець О.А.

Явка представників ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 не визнавалася обов`язковою.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

КП Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Фірма "Траян" про відшкодування шкоди у сумі 50 892,25 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що у зв`язку із розірванням договору оренди нерухомого майна від 11.02.2013 відповідачем при звільненні орендованих приміщень демонтовано конструкції, чим завдано збитків позивачу на суму 50892,25 грн.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016 у справі №909/409/16 (суддя Матуляк П.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (судді: Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Данко Л.С.), позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Фірма "Траян" 50892,25 грн. шкоди.

Судові рішення мотивовано тим, що після дострокового припинення договору оренди від 11.02.2013 відповідач повернув позивачу орендовані приміщення, здійснивши при цьому демонтаж конструкцій, зафіксованих в акті обстеження від 02.02.2016, що визнається самим відповідачем. Таким чином, відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення майна у належному стані, його дії призвели до пошкодження спірного майна, внаслідок чого позивач зазнав збитків на загальну суму 50892,25 грн.

Суди вказали, що покращення орендованого майна, які демонтовано після припинення договору оренди від 11.02.2013, здійснено відповідачем під час дії охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002, за умовами якого об`єкт оренди підлягав передачі орендодавцеві у повній цілості з усіма поліпшеннями, переробками і перебудовами.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ТОВ "Фірма "Траян", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 779, 1166 ЦК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник вказує, що місцевий господарський суд застосував ст.1166 ЦК України, яка регулює відшкодування недоговірної шкоди, натомість, у спірному випадку правовідносини сторін грунтуються на підставі охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002.

Апеляційний господарський суд, не вказавши про неправильне застосування місцевим господарським судом ст.1166 ЦК України, застосував ст. 779 ЦК України, проте не врахував, що конструкції, демонтаж яких здійснено відповідачем, належали і належать відповідачу, а не позивачу. ТОВ "Фірма "Траян" за власний кошт встановила усі поліпшення, а саме: металопластикові вікна, підвіконники, електро-газові прилади обліку, двері, плитку, плінтуси, світильники, кабелі тощо. При здачі в оренду в 2002 році приміщення було без вказаних конструкцій.

Тому демонтаж конструкцій не можна вважати неправомірним, що виключає застосування ст.779 ЦК України.

Судами не досліджено акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.12.2015, в якому зазначено про відсутність претензій з боку позивача щодо стану приміщення.

Судами помилково не враховано положення ч.2 ст.778 ЦК України та п.7.4 договору оренди нерухомого майна від 11.02.2013.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна вважає її безпідставною та просить залишити оскаржувані судові рішення в силі.

Позивач посилається на норми ст.ст. 778, 779 ЦК України, ст.ст. 18, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими врегульовано відносини щодо відшкодування збитків у зв`язку з погіршенням стану орендованого майна.

Позивач вказує, що посилання скаржника на акт приймання-передачі від 01.12.2015 є помилковими, оскільки вказаний акт засвідчує лише факт передачі приміщення та не містить жодних відомостей про те, що приміщення прийнято без зауважень. При цьому, скаржник підтверджує факт демонтажу проведених ним на підставі договору покращень.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002 Товариству з обмеженою відповідальністю "Траян" передано в оренду приміщення пам`ятки архітектури по вул. Старозамкова, 2 в м. Івано-Франківську площею 122,05 кв. м орендодавцем Державним науково-реставраційним управлінням Івано-Франківської області.

Згідно п.23 охоронно-орендного договору орендар зобов`язався провести до 30.12.2002 ремонтно-реставраційні роботи, зазначені в акті технічного огляду стану пам`ятки архітектури, що додається до договору.

В розділі 3 акта технічного огляду стану пам`ятки архітектури від 26.09.2002 визначено обов`язок орендаря провести ремонт приміщення, коридору, замінити інженерні мережі, встановити метало-пластикові вікна, провести ремонтно-реставраційні роботи фасаду згідно обсягу робіт за кошторисом, погодженим орендодавцем.

В підпункті ж) пункту 9 зазначеного договору сторони визначили, що орендар повинен по закінченню терміну чинності договору передати орендодавцеві пам`ятку архітектури у повній цілісності з усіма поліпшеннями, переробками і перебудовами безплатно.

25.10.2002 Державним науково-реставраційним управлінням відповідачу видано дозвіл на виконання внутрішньо-реставраційних робіт в пам`ятці культурної спадщини місцевого значення - колишньому монастирі Тринітаріїв на вул. Старозамкова, 2.

У період 2002 - 2003 років ТОВ фірма "Траян" виконала в орендованому приміщенні ряд будівельних та ремонтних робіт відповідно до умов охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002.

З рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2011 у справі №19/64 судами встановлено, що строк дії вказаного договору продовжено на тих самих умовах до 01.10.2012.

Сторонами не було досягнуто згоди щодо наступного продовження строку дії охоронно-ремонтного договору №16 від 26.09.2002, у зв`язку з чим останній був припинений.

11.02.2013 після закінчення терміну дії охоронно-орендного договору між Івано-Франківською обласною радою як орендодавцем, ТОВ "Фірма "Траян" як орендарем та Державним науково-реставраційним управлінням Івано-Франківської області як балансоутримувачем укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець передала орендареві в строкове платне користування частину приміщень другого поверху площею 220,5 кв. м по вул.Старозамкова, 2 в м.Івано-Франківськ.

11.02.2013 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна в оренду.

17.11.2015 між сторонами у справі укладено додаткову угоду до договору оренди від 11.02.2013, якою замінено балансоутримувача Державне науково-реставраційне управління Івано-Франківської області на КП Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради від 21.08.2015 №1744-38/2015.

Згідно п.5.1.1 договору оренди від 11.02.2013 у разі погіршення стану об`єкта оренди з вини орендаря, орендар відшкодовує орендодавцеві нанесені збитки, при умові, що не зможе довести, що погіршення сталося не з його вини.

01.12.2015 у зв`язку з достроковим припиненням за взаємною згодою сторін договору оренди нерухомого майна від 11.02.2013, яке відбулось на підставі звернення орендаря, сторонами складено та підписано акт приймання-передачі.

02.02.2016 комісією з обстеження нерухомого майна по вул.Старозамкова, 2 в м.Івано-Франківську здійснено обстеження спірного приміщення з метою встановлення відповідності його стану санітарним і технічним вимогам, про що складено акт від 02.02.2016.

Із вказаного акта вбачається, що у приміщеннях демонтовано вікна з підвіконниками і відливами, зруйновано відкоси, демонтовано багети та плінтуси, розетки, вимикачі, світильники вирвано з кріпленнями, демонтовано систему пожежної сигналізації, відсутні прилади обліку електроенергії, газу, води, радіатори опалення, а інженерні мережі непридатні до використання.

У зв`язку з тим, що повернене орендарем приміщення перебувало в неналежному стані, з метою визначення розміру збитків, завданих власнику нежитлового приміщення, позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_8

Відповідно до звіту №16/15/02 від 24.02.2016 оцінювачем визначено ринкову вартість заподіяних матеріальних збитків в розмірі 50892,25грн.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Згідно ст.ст. 759, 785 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Відповідно до ст. 779 ЦК України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно зі ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Судами правильно враховано, що згідно норм ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п. ж) п.9 охоронно-ремонтного договору від 26.09.2002 здійснені відповідачем покращення є такими, що підлягають безоплатному залишенню в орендованому приміщенні.

Таким чином, як вбачається із встановлених судами обставин, за новим договором оренди від 11.02.2013 відповідачу передано в оренду нежитлові приміщення іншої площі, ніж орендувались останнім за охоронно-орендним договором від 26.09.2002, та разом з покращеннями, зробленими орендарем на підставі охоронно-орендного договору від 26.09.2002.

Враховуючи норми ст.785 ЦК України, суд зазначає, що після припинення договору оренди від 11.02.2013 приміщення мало бути повернуте у стані, в якому воно було одержане згідно акту приймання-передачі нерухомого майна в оренду від 11.02.2013.

Судами встановлено, що відповідачем як орендарем було демонтовано вікна з підвіконниками і відливами, зруйновано відкоси, демонтовано багети та плінтуси, розетки, вимикачі, світильники вирвано з кріпленнями, демонтовано систему пожежної сигналізації, відсутні прилади обліку електроенергії, газу, води, радіатори опалення.

Скаржник визнає факт демонтажу ним здійснених покращень в орендованому приміщенні, які були проведені відповідачем відповідно до охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002.

Вказані дії за встановленими обставинами призвели до пошкодження орендованого майна, що є протиправною поведінкою відповідача.

Розмір заподіяних позивачу збитків доведено згідно звіту №16/15/02 від 24.02.2016 суб`єкта оціночної діяльності.

Суди оцінили акт приймання-передачі від 01.12.2015 та вказали на відсутність в ньому вказівки про наявність чи відсутність в орендодавця претензій до приміщення; вказаним актом сторони зафіксували лише факт передачі приміщень без визначення їх стану.

Господарськими судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми ст.779 ЦК України, ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 5.1 договору оренди від 11.02.2013 та стягнуто з відповідача доведений розмір збитків.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Траян" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі №909/409/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Євсіков

О. Кролевець