ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 909/1168/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.(доповідач),суддів :Яценко О.В., Данилової М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Коломийської міської ради Івано-Франківської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.10.2016у справі№ 909/1168/14господарського суду Івано-Франківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доКоломийської міської ради Івано-Франківської областітреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:1. ОСОБА_5 2. ОСОБА_6провизнання незаконними рішень Коломийської міської ради №1906-46/2014 та №1907-46/2014 від 18.09.2014в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третіх осіб:ОСОБА_7 (довіреність №1066 від 03.10.2014) не з'явились ОСОБА_8 (адвокат, посвідчення №122 від 01.12.2011)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Деделюк Б.В.) від 05.10.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 (головуючий суддя - Матущак О.І., судді: Скрипчук О.С., Хабіб М.І.), у справі №909/1168/14 позов задоволено; визнано недійсними рішення Коломийської міської ради №1906-46/2014 та №1907-46/2014, обидва від 18.09.2014, про надання ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1479кв.м та надання такого ж дозволу ОСОБА_6 щодо відведення земельної ділянки площею 4388кв.м, обидві за адресою: АДРЕСА_1.

В касаційній скарзі Коломийська міська рада Івано-Франківської області просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.12, 120, 123, 198 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.1, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та третіх осіб, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області щодо надання ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1479кв.м на АДРЕСА_1 та рішення Коломийської міської ради №1907-46/2014 від 18.09.2014 про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4388кв.м на АДРЕСА_1. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких ОСОБА_4 є власником нежитлових приміщень (комерційна нерухомість), придбаних за біржовими угодами, укладеними нею у 2002 та 2012 роках відповідно, загальною площею 772,90м2; за рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області в цивільній справі №2-151/2007 від 20.12.2007 ОСОБА_4 отримала у власність земельну ділянку 572м2, що становило 572/10000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться в АДРЕСА_1 Івано-Франківської області, оскільки на той час вона володіла меншою частиною нежитлових приміщень; спірними рішеннями відповідача громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є співвласниками нежитлових приміщень, розташованих за тією ж адресою, що і придбані позивачкою об'єкти нерухомості, було надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з порушенням положень ч.4 ст.120 ЗК України щодо визначення права на земельну ділянку пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Також позивачка зазначала, що всупереч ст.123 ЗК України органом місцевого самоврядування не враховано, що нотаріального погодження відносно розташування та розміру земельної ділянки вона не надавала.

Судами встановлено таке.

На підставі Біржової угоди від 09.12.2002 ОСОБА_4 було придбано нежитлове приміщення площею 73,7кв.м, що складає 572/10000 частки будівель, які знаходяться в АДРЕСА_1 для використання у комерційних цілях.

У вересні 2012 ОСОБА_4 придбано з прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна ще 5410/10000 частки нежитлових приміщень за вказаною вище адресою, загальною площею 699,2кв.м. Таким чином, ОСОБА_4 є власником 5982/10000 частки нежитлових приміщень загальною площею 772,90кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Співвласниками нежитлових приміщень за вказаною адресою є також ОСОБА_6, яка володіє 3526/10000 частки нежитлових приміщень та ОСОБА_5, який володіє 290/10000 частки нежитлових приміщень.

За письмовими заявами вказаних осіб Коломийською міською радою були прийняті рішення №1906-46/2014 та №1907-46/2014 від 18.09.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_5, щодо відведення йому 1479кв.м земельної ділянки, та ОСОБА_6, щодо відведення їй 4388кв.м земельної ділянки.

Загальна площа земельної ділянки, яку використовував попередній власник нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, ДП Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування", становила 10000,9кв.м, що підтверджується, зокрема, рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, винесеного 20.12.2007 у цивільній справі №2-151/2007, в якому зазначено, що вказаний розмір площі земельної ділянки підтверджується, як біржовими угодами від 09.12.2002, так і рішенням Коломийської міської ради №243 від 24.03.1998. Зазначеним рішенням міської ради були затверджені матеріали інвентаризації земель у постійному користуванні Дирекції №2 Військторгу.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позов, попередні судові інстанції зазначили, що за правилами, визначеними ч.4 ст.120 ЗК України, позивачу, як власнику частини нежитлових приміщень, що становить 5982/10000 (772,90кв.м) належала б більша половина площі від загальної, яка складає 10000,9кв.м. Проте, без врахування зазначених обставин, Коломийська міська рада прийняла оскаржувані рішення, відповідно до яких, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 в м. Коломия для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площами відповідно 1479,0кв.м та 4388,0кв.м, тобто більшого розміру ніж їм належить, а також не було проведено кадастрової зйомки.

Колегія суддів дійшла висновку, що суди розглянули спір по суті та задовольнили позов з порушенням правил його підвідомчості господарським судам України, виходячи із такого.

Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій (далі - суб'єкт владних повноважень).

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

ЗК України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

З огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Отже, підставою позову про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та його скасування, вирішення якого належить до підвідомчості господарських судів за змістом наведених вище приписів законодавства є, зокрема, обґрунтування позивачем наявності порушеного цивільного права.

В свою чергу, наявність цивільного речового права, посвідчується визначеними нормативними приписами документами та правовими актами, а в разі відсутності таких, спір про відповідне право особи, факт його наявності/відсутності, вирішується у цивільних правовідносинах внаслідок обрання та реалізації особою способу захисту, визначеного, зокрема, приписами п.1 ч.2 ст.16 ЦК України (визнання права).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ні у позивача, ні у третіх осіб, цивільних прав, посвідчених відповідним чином, стосовно земельних ділянок, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо яких надано спірними рішеннями, ще не виникло ні в зазначеному вище загальному порядку, визначеному ст.ст.116, 122 ЗК України, ні в порядку закріпленому приписами ст.120 ЗК України, адже на вказану земельну ділянку не було виготовлено технічної документації, не встановлено меж в натурі, не оформлено правовстановлюючих документів попереднім, фактичним землекористувачем - ДП Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування", не виділено окремих земельних ділянок жодному із власників нерухомого майна, що на ній розташовано, із присвоєнням їм окремих кадастрових номерів.

При цьому, лише надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду), як підстави, визначеної приписами ст.ст.1, 12 ГПК Україна, на звернення з цим позовом саме до господарського суду.

Відтак, з огляду на те, що у спірних правовідносинах прийняття відповідачем оскаржуваних рішень є наслідком здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій, враховуючи, що цей спір не обумовлений порушенням приватного права ОСОБА_4, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, окремо заявлений позов про визнання незаконними рішень Коломийської міської ради №1906-46/2014 та №1907-46/2014 від 18.09.2014, за межами спору про право цивільне, вказує на публічно-правовий характер такого спору, що в свою чергу, свідчить про підвідомчість цього спору адміністративному суду.

Колегія суддів також зазначає, що за будь-яких обставин про відсутність підстав для вирішення зазначеної справи в порядку господарського судочинства свідчить дійсний суб'єктний склад сторін спірних правовідносин, оскільки як вбачається з матеріалів справи, право власності на нежитлові будівлі позивачем було набуто саме як фізичної особою, і в подальшому, із заявою до Коломийської міської ради про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_4 також звернулась як фізична особа, щодо якої, і було прийнято відповідне рішення, яке в даній справі, на думку позивача, є підставою для звернення з позовом до господарського суду.

Втім, зазначаючи, що на момент розгляду справи позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також, що нерухоме майно та спірна земельна ділянка необхідна останньому саме для здійснення підприємницької діяльності, попередні судові інстанції зазначеного вище не врахували та не звернули увагу, що по-перше, спір у справі не стосується захисту прав на придбане нерухоме майно, тому до предмету доказування не входить встановлення мети його використання, по-друге, що спір виник не між господарюючими суб'єктами, а між фізичними особами та органом місцевого самоврядування щодо оскарження дій останнього в процедурі розпорядження землею.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2015 у справі №909/1168/14 скасувати.

Провадження у справі №909/1168/14 припинити.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

М.Данилова