Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Справа № 5011-73/8027-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційних скарг 1.Заступника прокурора міста Києва 2.Київської міської радина постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.14у справі№5011-73/8027-2012 Господарського суду міста Києваза позовомКиївського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської радидо1.Фізичної особи-підприємця Алієва Логмана Гафира Огли 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аманда" 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києвапрозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

В судовому засіданні взяли участь представники: від прокуратури: Боднарчук В.М. -прок. ГПУ, посв. №023013; від позивача: Телицька В.А. -за дов. від 08.09.14; від відповідача-1: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги; від відповідача-2: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги; від відповідача-3: Шайко С.В. - за дов. від 07.03.14; від третьої особи: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Київським прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради у червні 2012 року заявлений позов до Приватного підприємця Алієва Логмана Гафира Огли, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аманда" про зобов'язання відповідачів -1, 2 звільнити земельну ділянку загальною площею 0,25 га, розташовану за адресою: місто Київ, вул. Славгородська, 55. Водночас, прокурор просив стягнути з відповідачів - 1, 2 на користь позивача 53891,20 грн, з яких: 26341,20 грн збитків, спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки та 27550,00 грн шкоди, завданої самовільним знищенням газону звичайного. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що Приватний підприємець Алієв Логман Гафир Огли та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аманда" є орендарями нежитлових приміщень площею відповідно 100 кв.м і 101,24 кв.м за договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест". Прокурор вказував на те, що під час проведення перевірки було виявлено, що відповідачі - 1, 2 використовують спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів та відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Окрім цього прокурор вказував на те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території парку "Партизанська слава", територія якого належить Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва на праві постійного користування. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 116, 123, 125 Земельного кодексу України, статей 6, 16 Закону України "Про оренду землі". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.14, ухваленою суддею Барановим Д.О., до участі у справі в якості іншого відповідача судом залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест". Разом з цим, 26.03.14 прокурор звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій прокурор заявив вимоги також до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" та просив суд зобов'язати відповідачів -1, 2, 3 звільнити земельну ділянку, яка знаходиться на вул. Славгородській, 55, в місті Києві загальною площею 0,25 га та повернути її Київській міській раді. Водночас, прокурор відмовився від позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємця Алієва Логмана Гафира Огли та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аманда" на користь позивача 53891,20 грн шкоди. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.14, ухваленим суддею Барановим Д.О., позовні вимоги задоволено частково шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" звільнити самовільно зайняту спірну земельну ділянку площею 0, 25 га та зобов'язання останнього повернути її Київській міській раді. Суд першої інстанції вказав на відсутність рішення органу місцевого самоврядування, яке б посвідчувало право користування спірною земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" як власником розташованого на ній нерухомого майна. Суд першої інстанції послався на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.13 у іншій справі №910/19781/13, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" зобов'язано демонтувати паркан та асфальтно - бетонне покриття на території парку "Партизанська слава". В частині позовних вимог до відповідачів - 1, 2 судом відмовлено, з огляду на те, що користувачем спірної земельної ділянки є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест". Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" та Приватного підприємця Алієва Логмана Гафира Огли 53891,20 грн шкоди припинено. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 3, 12, 116, 125, 126, 155, 212 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6. Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Самсіна Р.І. - головуючого, Гончарова С.А., Шаптали Є.Ю., постановою від 24.09.14, перевірене рішення у справі скасував в частині задоволення позову та змінив в частині припинення провадження у справі. Суд апеляційної інстанції відмовив у позові та припинив провадження у справі в частині вимог про стягнення 53 891, 20 грн шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аманда" та Приватного підприємця Алієва Логмана Гафира Огли. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції вказав на правильність висновку місцевого суду про те, що відмова від частини позовних вимог є підставою для припинення провадження у справі в цій частині згідно з приписами статті 80 Господарського процесуального кодексу України, проте, зауважив на неврахуванні судом першої інстанції того, що вказані вимоги прокурор не заявляв до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест", а відмовився в цій частині позову у відношенні вимог заявлених до Приватного підприємця Алієва Логмана Гафира Огли і Товариства з обмеженою відповідальністю "Аманда". Апеляційний суд відмовляючи в решті позовних вимог вказав на неврахування судом першої інстанції причин відсутності правовстановлюючих документів у відповідача -3, наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" права на отримання земельної ділянки у користування, з огляду на наявність на ній належного йому на праві власності нерухомого майна та вжиття останнім відповідних заходів з оформлення права на земельну ділянку. Суд апеляційної інстанції установив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане ним нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, а відсутність у нього правовстановлюючих документів на земельну ділянку необхідну для обслуговування власності, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки у розумінні положень статті 212 Земельного кодексу України. Апеляційний суд керувався приписами статей 120, 125, 126 Земельного кодексу України, пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6, постановою Верховного Суду України від 06.12.10 у справі №40/3.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 116, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статей 35, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує на неврахуванні апеляційним судом того, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" зареєстровано право власності на нерухоме майно загальною площею 199, 70 кв.м, однак товариство займає земельну ділянку площею 2700 кв.м, з яких 2 500 кв.м займає самовільно, що підтверджується актами обстеження від 11.04.12, від 24.03.14. Скаржник вважає, що судом залишено поза увагою і те, що право постійного користування земельною ділянкою площею 94,9875 га належить Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва. Вказує скаржник і на незастосуванні апеляційним судом приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішенням у іншій справі №910/19781/13 установлений факт самовільного зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" земельної ділянки для використання кафе "Колиба". Не погоджується скаржник також з прийняттям апеляційним судом до уваги обставин щодо погодження та отримання дозволів попереднім власником нежитлового приміщення. Водночас, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулась Київська міська рада, яка також просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 124, 125, 212 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Скаржник зазначає, що рішення про передачу спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" не приймалось. Скаржник зауважує і на залишенні апеляційним судом поза увагою рішень у іншій справі №910/19781/13, і того, що земельна ділянка належить на праві постійного користування Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників прокуратури, позивача та відповідача-3, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду, враховуючи відмову від позову в частині стягнення шкоди, є вимога Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері заявлена в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання Приватного підприємця Алієва Логмана Гафира Огли, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аманда" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" звільнити земельну ділянку на вул. Славгородській, 55, загальною площею 0,25 га та повернути її Київській міській раді. Рішення та постанова у справі переглядаються в частині вимог про звільнення спірної земельної ділянки, оскільки в частині припинення провадження у справі судові акти в касаційному порядку фактично не оскаржені. Як убачається з матеріалів справи, і це установлено апеляційним судом, обґрунтовуючи свої вимоги прокурор посилався на те, що 11.04.12 Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено перевірку на предмет дотримання вимог земельного законодавства, об'єктом якої була земельна ділянка, що знаходиться у місті Києві, на вул. Славгородська, 55, за результатами якої складено акт № 707/02, в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аманда" та Приватного підприємця Алієва Логмана Гафира Огли використовують земельну ділянку площею 0,27 га під розміщення та обслуговування кафе "Колиба", з яких площа самовільного зайняття складає близько 0, 25 га. Водночас, прокурор вказував на те, що згідно з актом Державної екологічної інспекції у місті Києві від 15.04.12 № 04/596А на території парку "Партизанської слави" на земельній ділянці загальною площею 0,27 га здійснює господарську діяльність Приватний підприємець Алієв Логман Гафир Огли, територія площею 0,27 га самовільно огороджена залізним парканом з металевою сіткою, частково заасфальтована та покрита тротуарною плиткою, в межах огородженої території було самовільно знищено газон звичайний площею 1150 кв.м, відсутній дозвіл на встановлення дерев'яних альтанок для відпочинку в кількості 8 шт., відсутній дозвіл та ліміт на утворення і розміщення відходів у 2012 році. Втім, як установлено апеляційний судом, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.13 у іншій справі № 2а-10784/12/2670, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.13, визнано протиправними дії Державної екологічної інспекції в місті Києві зі здійснення 15.05.12 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на спірній земельній ділянці щодо Приватного підприємця Алієва Логмана Гафира Огли. Разом з цим, прокурор також посилався на акт обстеження земельної ділянки від 24.03.14 № 341/02, складений Департаментом земельних ресурсів, в якому зазначено про використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" земельної ділянки площею приблизно 0, 25 га без права визначеного статтею 126 Земельного кодексу України. Дослідивши обставини справи, суд апеляційної інстанції установив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аманда" та Приватний підприємець Алієв Логман Гафир Огли є орендарями нежитлових приміщень за адресою: вул. Славгородська, 55, у місті Києві, площами відповідно 100,0 кв.м і 101,24 кв.м, на підставі договорів оренди № 3, № 4 від 01.05.13, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест", як орендодавцем. Установлено апеляційним судом і те, що передані в оренду за вказаними договорами приміщення, а саме будівлі кафе (літ. А,Б,В,Г,Д,Е,Є,Ж,З,И та літ.К) належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест", про що свідчать договір купівлі-продажу від 26.07.11, реєстраційне посвідчення КП "Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 21.11.08, і витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно. Згідно з приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції на момент звернення з даним позовом) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, у разі продажу права оренди, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, будівель, споруд, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах, земельних торгах. За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (в редакції на момент звернення з даним позовом) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Згідно зі статтею 1 вказаного Закону самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Отже, відповідно до вимог наведеного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Тому, при вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції правомірно вдався до дослідження, зокрема наявності у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо. Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення договору купівлі - продажу) до особи, яка набула право власності на житловий будинок, крім багатоквартирного, будівлю або споруду, переходило право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника, землекористувача. Статтею 120 Земельного кодексу України унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. З огляду на приписи статті 182, частини 2 статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. Таким чином, з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У разі ж встановлення того, що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення, а відтак і бути підставою для застосування приписів статті 212 Земельного кодексу України. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як установлено судом апеляційної інстанції, оформлення права користування спірною земельною ділянкою для будівництва, експлуатації та обслуговування бару-колиби з відкритим майданчиком було розпочато попереднім власником нерухомого майна - Приватним підприємцем Костюком Олександром Олександровичем, про що свідчать наступні документи: клопотання від 11.10.07 К-12335 адресоване Київській міській раді про надання в користування земельної ділянки площею 0,24 га; проект будівництва бару-колиби біля озера у парку "Партизанської слави" у Дарницькому районі міста Києва, складений НВФ "Екомак" у 2004 році; проект відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування бару-колиби з відкритим майданчиком у парку "Партизанської слави" у Дарницькому районі, складений Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" у 2005 році, а також документи-погодження отримані при розробці проекту: лист-погодження від 02.12.03 №16/10-8314 Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації; висновок від 25.12.03 № 19-3781 Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища щодо умов використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та обтяжень, які мають враховуватись при затвердженні проекту відведення земельної ділянки з умовою отримання позитивного висновку ДКО "Київзеленбуд", ДКО "Плесо"; погодження від 09.09.05 № 1986 ДП "Інститут генерального плану міста Києва"; висновок від 26.07.04 №88 щодо вибору, відведення, земельної ділянки під забудову; лист-погодження від 28.05.04 №071/04-4-19/1566 Головного управління навколишнього природного середовища; Акт від 11.12.03 № 233 обстеження зелених насаджень, дерев, чагарників, газонів, парків, лісопарків, насаджень санітарно-захисних зон, що підлягають знесенню чи пересадці у зв'язку із забудовою та впорядкуванням земельних площ на території міста Києва, в якому було передбачено знищення зелених насаджень щодо яких прокурором і заявлялись позовні вимоги у цій справі про стягнення шкоди; лист від 28.04.04 № 10-10-12/1216 Державного управління екології та природних ресурсів в місті Києві; лист-погодження від 12.08.04 № 001-09/3375 Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини тощо. Апеляційним судом установлено і те, що з метою оформлення права користування земельною ділянкою Товариство з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест", на якій розміщене належне йому на праві власності нерухоме майно та земельну ділянку необхідну для обслуговування цього майна, укладено договір від 22.04.13 № 865 з Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації" на виконання проектно-вишукувальних робіт, предметом якого є виконання комплексу робіт з виготовлення технічної документації щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки для обслуговування кафе на вул. Славгородській, 55, здійснено оплату робіт, що підтверджено платіжним дорученням від 23.04.13; отримано витяг у Службі містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури на замовлення № 0002364 від 01.06.13. Отже, як правомірно враховано апеляційним судом вказані дії свідчать про реалізацію власником нерухомого майна свого права на одержання земельної ділянки в користування. З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане ним нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, відсутність у нього, на момент здійснення перевірки, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки у розумінні статті 212 Земельного кодексу України. Окрім цього, рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.03 №16/180, затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель міста Києва, який розроблено з врахуванням особливостей функціонування міста Києва як столиці України та з метою запобігання порушенням земельного законодавства в місті Києві, своєчасного їх виявлення та усунення, удосконалення процедури здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель. Пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що Головне управління після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства складаються у двох примірниках, один з яких видається особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, або направляється їй поштою. В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства зазначаються: номер акта перевірки; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, щодо яких проводиться перевірка, та їх адреси або місцезнаходження; прізвище, ім'я, по батькові та посада працівника Головного управління, який здійснює перевірку; дата та підстави проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства; дані про земельну ділянку (місце розташування, розмір, цільове призначення, наявність документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, та інші дані); виявлені порушення земельного законодавства; пояснення фізичної, юридичної особи з приводу виявлених порушень земельного законодавства. В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства можуть бути додатково зазначені й інші відомості, пов'язані з порушеннями земельного законодавства. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства підписується посадовою особою Головного управління та фізичною особою, керівником або уповноваженим представником юридичної особи, щодо яких складено акт перевірки, з наданням пояснень з приводу виявлених порушень. У разі відмови фізичної особи, керівника або уповноваженого представника юридичної особи, щодо яких складено акт перевірки, від підписання акта перевірки та надання пояснень з приводу виявлених порушень посадова особа Головного управління зазначає про це в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства підписується посадовою особою Головного управління. Для усунення порушень земельного законодавства посадовою особою Головного управління встановлюється 10-денний термін. Згідно з пунктом 7 цього ж Порядку після складання акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства та видачі фізичним чи юридичним особам вказівки про необхідність усунення порушень земельного законодавства Головне управління вносить інформацію про виявлені порушення до бази даних земельного кадастру. Головне управління здійснює контроль за усуненням порушень земельного законодавства шляхом проведення позапланових перевірок. Після проведення позапланової перевірки посадова особа Головного управління складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства в порядку, передбаченому пунктом 6 цього Порядку. Між тим з матеріалів справи убачається, що як на підставу для звільнення відповідачем -3 спірної земельної ділянки прокурором, вже після звернення з даним позовом, надано акт обстеження земельної ділянки від 24.03.14 № 341/02, складений Департаментом земельних ресурсів відповідно до вказаного Порядку та статей 187, 189 Земельного кодексу України, який не містить підпису Товариства з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест", а акт Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 11.04.12, складений щодо осіб, які не є власниками нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці. Виходячи з того, що апеляційним судом установлено відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за рішенням суду, висновок апеляційного суду про відмову у позові визнається правомірним. Довід прокуратури про неврахування апеляційним судом того, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" зареєстровано право власності на нерухоме майно загальною площею 199, 70 кв.м, однак товариство займає земельну ділянку площею 2700 кв.м, з яких 2 500 кв.м займає самовільно, то, по - перше Товариство з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" має право, як на земельну ділянку, на якій розміщено належне йому на праві власності нерухоме майно, так і на земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, по - друге, апеляційним судом установлено відсутність обставин, які б свідчили про самовільне використання товариством спірної земельної ділянки. Не може бути підставою для скасування постанови у справі і посилання прокуратури на те, що право постійного користування земельною ділянкою площею 94,9875 га належить Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва, і рішення щодо припинення права користування останнім земельною ділянкою не приймалось, оскільки, як убачається з матеріалів справи, листом від 24.11.08 №720 Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району підтвердило відмову підприємства від частини земельної ділянки орієнтованою площею 0,24 га на користь попереднього власника нерухомого майна, при цьому, враховується і те, що задоволення позовних вимог на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка за твердженням прокуратури є користувачем спірної земельної ділянки, господарським процесуальним законодавством не передбачено. Щодо доводів скаржників про незастосування апеляційним судом приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України та не прийняття до уваги судових рішень у іншій справі №910/19781/13, то постановою Вищого господарського суду України від 16.10.14 у названій справі постанова апеляційного суду від 19.06.14 та рішення від 18.11.13 скасовані, а справа скерована на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання скаржників на порушення апеляційним судом приписів статей 116, 120, 123, 124, 125, 212 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статей 35, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки такі твердження скаржників ґрунтуються на непогодженні з установленими апеляційним судом обставинами справи та переоцінці доказів. Окрім того, судом апеляційної інстанції правильно враховано правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 06.12.10 у справі Господарського суду міста Києва №40/3. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційних скарг не вбачається. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги Київської міської ради покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.14 у справі №5011-73/8027-2012 залишити без змін.

Касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Київської міської ради залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець