Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 910/5913/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Дунаєвської Н.Г., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на рішеннявід 27.05.2015господарського суду міста Києва та на постанову від 16.07.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/5913/15-г господарського суду міста Києва за позовом Приватного підприємства "Лендгранд"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення 71 627,71 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачаКуліковський В.В. (дов. від 30.06.2015 № 1467КЮ);

Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 26.10.2015 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий - Волік І.М. (доповідач), судді - Дунаєвська Н.Г., Шевчук С.Р.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач - Приватне підприємство "Лендгранд" (надалі - ПП "Лендгранд") звернулося до господарського суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі - ДТГО "Південно-Західна залізниця", відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 47595,00 грн., 434,22 грн. 3 % річних, 15709,46 грн. інфляційних втрат та 7889,03 грн. пені. за неналежне виконання умов Договору № ПЗ/ЗС-083367/НЮ на проведення проектно-вишукувальних робіт від 08.12.2008 (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог від 25.05.2015).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі № 910/5913/15-г (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 (колегія суддів: Буравльов С.І. - головуючий, судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь ПП "Лендгранд" основного боргу у сумі 47595,00 грн., 434,22 грн. 3 % річних, 15709,46 грн. інфляційних втрат, 7889,03 грн. пені та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. ст. 598, 599, 614 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України, оскільки не враховано, що відповідач повністю розрахувався за спірним договором, а тому судами неправомірно окрім суми основного боргу стягнуто 3% річних, інфляційні та пеня, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте позивач правом взяти участь у судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 08.12.2008 між ДТГО "Південно-західна залізниця" (Замовник) та ПП "Лендгранд" (Виконавець) укладений Договір № ПЗ/ЗС-083367/НЮ на проведення проектно-вишукувальних робіт (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого (в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.12.2014 до Договору № ПЗ/ЗС-083367/НЮ), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати вишукувальні роботи з виготовленням технічного звіту по топографо-геодезичних роботах (кадастрова зйомка місцевості вздовж залізниці на лінії Вінниця-Зятківці) та виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в постійному користуванні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" для розміщення та обслуговування будівель і споруд залізничного транспорту в адміністративних межах Криштопівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області площею 27,6 га та зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Вартість робіт за Договором складає 47595,00 грн. без ПДВ, яку погоджено сторонами у Протоколі про договірну ціну (Додаток № 1 до Договору) та визначено Кошторисом на виконання відповідних робіт (Додаток № 2 до Договору) (п. 3.1. Договору).

По завершенню робіт по Договору Виконавець надає Замовнику акт здачі-приймання робіт та передає технічну документацію (п. 5.1. Договору).

10.11.2014 сторонами підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт № 083367/НЮ-1 в якому вказано, що роботи виконані належним чином, відповідно до умов Договору та діючих інструкцій і підлягають оплаті у сумі 47595,00 грн. без ПДВ. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплений їх печатками.

Разом з тим, Замовник (відповідач) виконані Виконавцем (позивачем) роботи у встановлений договором строк не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення договірної заборгованості у сумі 47595,00 грн., а також нарахованих на суму заборгованості 3 % річних у сумі 434,22 грн., інфляційних втрат у сумі 15709,46 грн. та пені у розмірі 7889,03 грн.

В силу приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ст. 610 та частини 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в порушення укладеного між сторонами Договору № 083367/НЮ-1 відповідач не розрахувався за виконані роботи, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 47595,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 6.2. Договору, за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, і зокрема, сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, невиконання договірних зобов'язань щодо сплати грошових коштів у строки встановлені договором, є підставою для настання правових наслідків встановлених договром, і зокрема, сплата пені відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, яку як встановлено судом розраховано з дотриманням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за період з 04.02.2015 по 25.05.2015 у розмірі 7889,03 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, з нього на користь позивача крім суми заборгованості та пені підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 434,22 грн. та інфляційні втрати у сумі 15 709,46 грн.

З такими висновками місцевого господарського суду погодився суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін з тих же підстав.

При цьому судом апеляційної інстанції правомірно відхилено заперечення відповідача про стягнення з нього штрафних санкцій не передбачених договором, оскільки в силу закону кредитору надано право вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних та процентів річних за користування чужими грошовими коштами, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобо'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, Вищий господарський суд України із висновками господарських судів попередніх інстанцій погоджується, оскільки вони відповідають чинному законодавству і матеріалам справи.

Посилання касаційної скарги щодо сплати коштів за Договором № ПЗ/ЗС-083367/НЮ від 08.12.2008 (з урахуванням внесених сторонами змін), яка здійснена після прийняття оскаржуваних рішень у справі, не може бути підставою для скасування законних та обгрунтованих судових актів у справі. Крім того, зазначені доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. ст.1115, 1117 ГПК України.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів у даній справі відсутні, а тому касаційна скарга ДТГО "Південно-Західна залізниця" залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі № 910/5913/15-г залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : Н.Г. Дунаєвська

С.Р. Шевчук