ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 916/4242/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м. Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Груп", м. Кривий Ріг,

на рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016

зі справи № 916/4242/15

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація), м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (далі - ТОВ "Українська музична видавнича група"), м. Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Груп" (далі - ТОВ "Юніверс Медіа Груп"), м. Кривий Ріг,

до 1. приватного підприємства "СТОД" (далі - ПП "СТОД"), м. Одеса,

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Підприємець), м. Білгород-Дністровський,

3. державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав"), м. Київ,

про стягнення 73 080,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників:

Організації - Молчанов П.В. предст. (дов. від 30.12.2015)

позивачів 1. не з'явився

2. не з'явився

відповідачів 1. не з'явився

2. не з'явився

3. Соловей А.Б. предст. (дов. від 26.05.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Організація звернулася до господарського суду Одеської області в інтересах ТОВ "Українська музична видавнича група" та ТОВ "Юніверс Медіа Груп" з позовом до ПП "СТОД" та Підприємця про стягнення з відповідачів у рівних долях: трьох мінімально допустимих розмірів компенсації за незаконне використання музичного твору з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_1", що складає 30 мінімальних заробітних плат та відповідає 36 540,00 грн.; трьох мінімально допустимих розмірів компенсації за незаконне використання музичного твору з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_2", що складає 30 мінімальних заробітних плат та відповідає 36 540,00 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 15, 32, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачами в приміщенні кафе-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_3" за адресою: АДРЕСА_1 музичних творів з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5), "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавці ОСОБА_6, ОСОБА_7) шляхом їх публічного виконання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2015 за ініціативою суду до участі у справі № 916/4242/15 як іншого відповідача залучено ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2016 у справі № 916/4242/15 (суддя Щавинська Ю.М.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 (судді Будішевська Л.О.- головуючий суддя, Мишкіна М.А., Таран С.В.), у задоволенні позову відмовлено з посиланням на здійснення відповідачами використання спірних музичних творів з додержанням вимог Закону № 3792. Суд апеляційної інстанції також зазначив про неналежність поданих Організацією доказів (акта фіксації та відеозапису) на підтвердження використання відповідачами спірних музичних творів.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій у прийнятті судових актів норм матеріального і процесуального права.

16.09.2016 від Організації надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін. У спільному відзиві відповідача-1 та відповідача-2 останні просили розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

У відповідності до зміни складу колегії суддів від 21.09.2016 у зв'язку з перебуванням судді Прокопанич Г.К. у відпустці визначено такий склад колегії суддів для розгляду справи № 916/4242/15: Палій В.В. - головуючий (доповідач), Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Організації та відповідача-3, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011;

- 01.01.2014 Організацією як організацією колективного управління та ТОВ "Українська музична видавнича група" укладено договір № АУ002К про управління майновими авторськими правами, за умовами якого позивач-1 надав Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від його імені використання творів третіми особами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання, здійснювати її розподіл та виплату;

- згідно з пунктом 8.3 Договору у випадку виявлення порушень прав позивача Організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав;

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 (пункт 11.1 Договору);

- ТОВ "Українська музична видавнича група" на підставі Договору передало Організації повноваження з управління майновими авторськими правами, зокрема на твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5);

- згідно з додатковою угодою від 30.12.2014 № 2 до Договору сторони підтвердили припинення Договору 31.12.2014 та передбачили, що Договір залишається чинним щодо повноважень на судовий захист прав позивача, які були порушені в період чинності Договору;

- ТОВ "Українська музична видавнича група", у свою чергу, отримало майнові права на згаданий твір за договором від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір), який укладений ним з товариством з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" (РФ);

- згідно з витягом із каталогу творів від 21.02.2014 до договору від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр останній містить відомості про передачу позивачу-1 права на використання, зокрема, твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5), авторські права на твір складають 1,25%;

- термін дії договору від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр продовжений до 31.12.2014 згідно з додатковою угодою від 31.12.2013;

- 07.09.2012 Організацією як організацією колективного управління та ТОВ "Юніверс Медіа Груп" укладено договір № АВ-01/07 про управління майновими авторськими правами, за умовами якого позивач-2 надав Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від його імені використання творів третіми особами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання;

- згідно з підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 Договору у випадку виявлення порушень майнових прав позивача-2 Організація має право, зокрема, здійснювати представництво інтересів позивача -2 в суді.

- згідно з додатковою угодою від 12.12.2013 № 5 до Договору строк дії Договору продовжено до 31.12.2014;

- ТОВ "Юніверс Медіа Груп" на підставі Договору передало Організації повноваження з управління майновими авторськими правами, зокрема на твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавці ОСОБА_6, ОСОБА_7);

- ТОВ "Юніверс Медіа Груп", у свою чергу, отримало майнові права на згаданий твір за ліцензійним договором від 01.07.2012 № 02, який укладений ним як ліцензіатом з компанією "Energy Production srl" як ліцензіаром;

- згідно з додатком № 2 до ліцензійного договору від 01.07.2012 № 02 останній містить відомості про передачу позивачу-2 права на використання, зокрема, музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавці ОСОБА_6, ОСОБА_7);

- термін дії ліцензійного договору від 01.07.2012 № 02 продовжений до 28.02.2015 згідно з додатковою угодою від 31.12.2014 № 3;

- як зазначає Організація, 29.11.2014 у приміщенні кафе-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_3" за адресою: АДРЕСА_1, у якому господарську діяльність здійснюють ПП "СТОД" та Підприємець, зафіксовано використання шляхом публічного виконання музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2" для фонового озвучення приміщення, що підтверджується актом фіксації від 29.11.2014 № 7/11/14, диском з відеофіксацією від 29.11.2014 та фіскальним чеком;

- 12.12.2014 Підприємцем як користувачем і ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", яке здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права, укладено ліцензійний договір № БВ-51/14, відповідно до умов якого ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на території закладу кафе-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- у відповідності до статті 1 ліцензійного договору № БВ-51/14 репертуар ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" складають твори, повноваження на колективне управління якими на території України передано ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" аналогічними іноземними авторсько-правовими організаціями на підставі договорів про взаємне представництво інтересів, українськими суб'єктами авторського права та їх правонаступниками на підставі письмових договорів, а також інші твори, повноваження на управління якими ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" здійснює на підставі закону;

- відповідно до пункту 5.1 ліцензійного договору № БВ-51/14 останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. Відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин сторін між сторонами, які виникли з 01.10.2014;

- згідно з пунктом 2.2 ліцензійного договору № БВ-51/14 користувач не має права передавати права, отримані за цим договором, третім особам;

- ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" має статус організації колективного управління, що підтверджується свідоцтвом про облік організації колективного управління від 22.08.2003 № 3/2003, яке видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України;

- відповідно до листа Державної служби інтелектуальної власності України від 02.02.2015 № 1-15/749 чинним законодавством не передбачено анулювання або переоформлення виданих свідоцтв про облік організацій колективного управління у зв'язку з їх реорганізацією. Згідно з пунктом 8 Порядку обліку до Реєстру обліку організацій колективного управління внесено відомості про реорганізацію ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" шляхом перетворення в державну організацію, і станом "на сьогодні" ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" перебуває на обліку Державної служби інтелектуальної власності України як організація колективного управління згідно свідоцтва від 22.08.2003 № 3/2003.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо правомірності публічного виконання спірних музичних творів ПП "СТОД" та Підприємцем.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала авторські майнові права у встановленому порядку (зокрема, за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Згідно зі статтею 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

У пункті "г" частини першої статті 49 Закону № 3792 зазначено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Такі правові позиції викладені в абзацах четвертому і п'ятому пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав".

У пункті 491 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону № 3792 до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди попередніх інстанцій, з посиланням на приписи статті 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), дійшли заснованого на законі висновку про те, що Організація на підставі договорів про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єктів авторського права - позивачів у справі, зокрема щодо музичних творів: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5) та "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавці ОСОБА_6, ОСОБА_7), та відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивачів.

Крім того, з огляду на чинне свідоцтво про облік організації колективного управління від 22.08.2003 № 3/2003 та лист Державної служби інтелектуальної власності України від 02.02.2015 № 1-15/749 суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", яка перебуває на обліку Державної служби інтелектуальної власності України як організація колективного управління згідно із свідоцтвом від 22.08.2003 № 3/2003, також має статус організації колективного управління.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 3792 виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.

За приписами статті 1 Закону № 3792 публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

У пункті 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", зокрема, зазначено, що відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону № 3792 при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Частиною другою статті 33 Закону № 3792 визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору, і отже, він є неукладеним. Такі ж наслідки тягне за собою й відсутність у відповідному договорі хоча б однієї з умов, визначених згаданою нормою як істотна. Такі правові позиції викладено й у підпункті 30.2 пункту 30 згаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12.

Оскільки приписи статей 31 Закону та 1109 ЦК України не містять обмежень щодо застосування у договорах про відчуження майнових прав та ліцензійних договорах положень частини третьої статті 631 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування у ліцензійному договорі від 12.12.2014 № БВ-51/14, який укладений Підприємцем з ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", приписів частини третьої статті 631 ЦК України та визначення сторонами даного договору застосування його умов до відносин, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2014.

Саме по собі укладення ліцензійного договору пізніше у часі не дає підстав стверджувати, що публічне виконання Підприємцем спірних музичних творів відбулося неправомірно, а питання щодо виплати Підприємцем справедливої винагороди за використання музичних творів залишилося неврегульованим.

Як місцевий, так і апеляційний господарські суди у вирішенні даного спору дійшли заснованого на законі висновку про відсутність підстав вважати ліцензійний договір від 12.12.2014 № БВ-51/14 неукладеним, з огляду на те, що надання ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" як організацією колективного управління Підприємцю права (невиключної ліцензії) на публічне виконання творів без обмеження їх переліку, якраз і свідчить про узгодження сторонами ліцензійного договору такої істотної умови договору, як предмет договору, оскільки, за відсутності будь-яких винятків (щодо певних об'єктів та/або суб'єктів прав), це не потребує подальшої конкретизації.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову, пред'явленого до Підприємця, з огляду на встановлені обставини щодо правомірного використання Підприємцем спірних музичних творів на підставі ліцензійного договору з організацією колективного управління.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі без конкретизації, як саме вирішено спір щодо кожного з відповідачів, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що, крім Підприємця, відповідачами у справі також є ПП "СТОД" (яке не є стороною ліцензійного договору від 12.12.2014 № БВ-51/14) та ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (яку залучено до участі у справі за ініціативою суду як іншого відповідача), а також суди не врахували, що у відповідності до приписів статті 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, зазначаючи про неналежність поданих Організацією доказів на підтвердження використання Підприємцем та ПП "СТОД" спірних музичних творів (акта фіксації та відеозапису) не врахував, що згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи подані Організацією докази на підтвердження публічного виконання спірних музичних творів Підприємцем та ПП "СТОД" (акт фіксації, відеозапис, фіскальний чек), апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, не надав останнім оцінки в їх сукупності, не навів доказів відповідачів на їх спростування.

Зазначаючи про те, що поданий Організацією акт фіксації складений в односторонньому порядку, апеляційний господарський суд не зазначив, яким саме нормативно-правовим актам суперечить складення Організацією акта фіксації в односторонньому порядку, та не врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 957) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Апеляційним господарським судом також не враховано, що використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.

Використання ж твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 ГПК України, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, неповно встановили фактичні обставини справи, внаслідок чого їх висновки за результатами вирішення спору не є законними та обґрунтованими в частині, яка стосується вирішення спору стосовно відповідачів - ПП "СТОД" та ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню частково з передачею справи у відповідній частині на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у частині справи, переданій на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" та товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Груп" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 зі справи № 916/4242/15 скасувати в частині, яка стосується вирішення спору щодо відповідачів - приватного підприємства "СТОД" та державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

3. У решті рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 зі справи № 916/4242/15 залишити без змін.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко