Історія справи

Постанова ВГСУ від 27.01.2016 року у справі №916/1957/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 916/1957/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Мележик Н.І., Шевчук С.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Основа"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р.у справі№916/1957/15 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Основа"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт"простягнення 13 799 191,81грн.

За розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 20.01.2016р. №02-05/29 у зв'язку зі зміною складу колегій суддів, для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В.(доповідач), суддів Мележик Н.І., Шевчук С.Р.

за участю представників:

позивача: Павлік О.М., дов. від 15.09.2015р. №150/1,

відповідача: Яценко С.А., дов. від 21.12.2015р. б/н

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" про стягнення 13799191,81грн. відповідно до договору генерального підряду на капітальне будівництво №71/03 від 03.12.2013р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.07.2015р. у справі №916/1957/15 (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" заборгованості у розмірі 13799191,81грн., витрати по сплаті судового збору на суму 73080грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. у справі №916/1957/15 (колегія суддів у складі головуючого судді Діброва Г.І., суддів Принцевська Н.М., Ліпчанська Н.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Іллічівський зерновий порт" задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2015р. скасовано, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Основа" до ТОВ "Іллічівський зерновий порт" про стягнення 13799191,81грн.

Не погодившись з вищезазначеною постановою, ТОВ "Основа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначив про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2015р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2015р. касаційну скаргу ТОВ"Основа" прийнято до касаційного провадження, призначено розгляд скарги на 23.12.2015р. об 11 год. 45 хв.

Представником ТОВ "Іллічівський зерновий порт" подано суду касаційної інстанції відзив від 23.12.2015р,. в якому він просить касаційну скаргу ТОВ "Основа" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. у справі №916/1957/15 без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2015р. розгляд касаційної скарги ТОВ "Основа" відкладено на 13.01.2016р. о 12 год. 00 хв.

Скаржником подано до суду касаційної інстанції заперечення від 12.01.2016р. на відзив, в якому ТОВ "Основа" підтримує свої вимоги, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. у справі №916/1957/15 скасувати, рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2015р. залишити в силі.

В судовому засіданні 13.01.2016р. представником ТОВ "Основа" подано клопотання про продовження строку розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.01.2016р. клопотання ТОВ"Основа" про продовження строку розгляду касаційної скарги ТОВ "Основа" на п'ятнадцять днів задоволено, продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів, розгляд касаційної скарги ТОВ "Основа" відкладено на 27.01.2016р. об 11 год. 40 хв.

ТОВ "Основа" подано до суду касаційної інстанції додаткові пояснення від 26.01.2016р. №33 в обґрунтування доводів викладених в касаційній скарзі.

Представником ТОВ"Іллічівський зерновий порт" подано суду касаційної інстанції додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу, в яких він просить касаційну скаргу ТОВ"Основа" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. у справі №916/1957/15 без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заперечення на відзив, додаткові пояснення скаржника, додаткові пояснення до відзиву, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій зі здійсненого аналізу матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" (відповідач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" (позивач, генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво від 03.12.2013р. №71/03 з додатками та додатковими угодами (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ"Основа" зобов'язується виконати роботи з будівництва об'єкту (ІІІ-я черга Іллічівського олійножирового комбінату. Зерновий Перевантажувальний Комплекс.) відповідно до об'ємів робіт переданих в роботу Генеральному підряднику, визначених в додатку №5 до цього договору, на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами відповідно до Проектної документації, умов цього договору, завдання Замовника і діючих будівельних норм і правил та в обумовлений цим договором строк передати їх Замовнику з подальшим вчиненням дій, направлених на введення об'єкту в експлуатацію.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що ціна Договору становить 132000000грн., в тому числі ПДВ 20% - 22000000грн.

Відповідно до п.6.1. договору до початку виконання робіт за цим договором, ТОВ"Іллічівський зерновий порт" перераховує ТОВ"Основа" аванс в розмірі 10 % від вартості договору, що складає 13200000грн., в тому числі ПДВ 20% - 2200000грн. Оплата проводиться шляхом перерахування замовником вартості прийнятих ним робіт в національній валюті на поточний рахунок генерального підрядника (п.6.2.договору).

Розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідно до умов договору, якщо інше не визначено в додаткових договорах до цього договору (пункт 6.3 договору).

Пунктом 6.6 договору визначено, що замовник оплачує фактично виконані роботи протягом 5 робочих днів з дати підписання обома сторонами Акту та Довідки, з урахуванням положень цього договору, але не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним за формулою передбаченою договором.

Зарахування авансового платежу, згідно пункту 6.1 договору до вартості робіт здійснюється поступово при проведенні замовником щомісячних розрахунків за виконані роботи, шляхом пропорційного зменшення суми вартості виконаних робіт, яка належить до сплати на 10 % (пункт 6.7 договору).

Відповідно до пункту 6.8 договору, починаючи з 25 числа другого місяця наступного за датою початку будівництва, визначеного календарним графіком виконання робіт замовник може виплачувати чергові аванси на будівельно-монтажні роботи генеральному підряднику на його письмову вимогу, але не більше 60 % від суми фінансування на наступний місяць, згідно з графіком фінансування робіт, який міститься в додатку № 2 до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що замовник створює гарантійний фонд в розмірі 5% від ціни договору, 50% якого виплачується замовником на користь генерального підрядника протягом десяти банківських днів з дати закінчення всього комплексу робіт, зокрема, підписання сторонами акту прийому-передачі робіт за цим договором, а інша частина в розмірі 50% притриманих коштів виплачується через один рік з дати підписання сторонами акту приймання-передачі робіт за цим договором.

Пунктом 15.4.1.2 договору визначено, якщо замовник приймає рішення повністю відмовитись від виконання цього договору, договір вважається розірваним з дати зазначеній в повідомленні, направленому генеральному підряднику.

Пунктом 15.7 договору встановлено, що остаточні розрахунки між сторонами у випадку дострокового розірвання цього договору проводяться після підписання акту-приймання-передачі будівельного майданчика за фактично виконаний обсяг робіт.

Як встановлено судами, початок виконання робіт ТОВ "Основа" за договором підтверджується актом прийому - передачі будівельного майданчика від 19.12.2013р.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем виконано роботи на загальну суму 29298798грн., виконання робіт та їх прийняття відповідачем підтверджується копіями актів здачі - прийняття робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт.

Судом першої інстанції вказано, що за період з грудня 2013р. по жовтень 2014р. відповідачем оплачено 24104786,50грн., з яких сплачено в якості авансу 13000000грн. за весь період виконання будівельних робіт, що підтверджується копіями платіжних доручень, банківських виписок та картою з рахунку договору. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що кошти були оплачені відповідачем за виконані додаткові роботи за додатковими угодами до договору, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.06.2014р. №499, від 24.06.2014р. №500, від 25.06.2014р. №507, від 27.06.2014р. №513, від 20.08.2014р. №645, від 22.08.2014р. №655, від 12.09.2014р. №705, від 06.10.2014р. №747, від 06.10.2014р. №743, від 06.10.2014р. №744, від 06.10.2014р. №745, від 06.10.2014р. №746 та виписками з банківського рахунку. Авансовий платіж було здійснено відповідачем, що не заперечується сторонами.

Судом першої інстанції з'ясовано, що з жовтня 2014р. відповідач без попередження позивача припинив оплату наданих робіт та не дивлячись на багаторазові звернення позивача не відновив фінансування будівництва та не відмовився від договору.

Разом з тим, судом першої інстанції вказано, що позивач також не відмовився від договору, проте, призупинив виконання робіт у зв'язку з тим, що не може виконувати роботи без оплати, про що повідомив відповідача листами від 13.08.2014р. №573 та від 15.08.2014р. №580.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що ТОВ "Іллічівський зерновий порт" направило іншій стороні повідомлення про відмову від договору у зв'язку з чим договір припинив свою дію з 20.07.2015р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором генерального підряду на капітальне будівництво №71/03 від 03.12.2013р., відсутність фінансування відповідно до умов договору, своєчасної та в повному обсязі оплати за виконані роботи,внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість на суму 13799191,81грн. Також, позивач вказав про не повернення будівельного майданчика замовнику, перебування на ньому, оскільки він є відповідальним за збереження результатів фактично виконаних робіт та будівельного майданчика і відновить виконання будівельних робіт з моменту відновлення фінансування будівництва.

Пославшись на ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, ч.1 ст. 530, ст. ст. 610, 626, 628, 629, п.п.1, 2 ст. 837, п.п. 1, 3 ст. 843, ч.1 ст. 853, ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, встановив не виконання ТОВ "Іллічівський зерновий порт" умов договору генерального підряду на капітальне будівництво щодо фінансування робіт, відсутність здійсненої відповідачем оплати за виконані роботи, зазначив про відсутність обов'язку позивача здійснювати роботи без оплати, місцевий господарський суд, дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, задовольнив позовні вимоги, стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість на суму 13799191,81грн.

Проте, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, зазначив про відсутність, всупереч ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, в мотивувальній частині рішення посилань на досліджені матеріали справи, не надання правової оцінки припиненню договірних відносин у зв'язку з односторонньою відмовою відповідача від договору, умовам договору щодо порядку остаточних розрахунків між сторонами, відповідності заявлених позовних вимог обставинам справи, не доведення позивачем належними засобами доказування своєчасного та належного виконання робіт за договором, а не додаткових робіт за додатковими угодами, надання позивачем, в обґрунтування позовних вимог за виконані роботи за договором доказів виконання тільки додаткових робіт, відсутність в актах здачі-приймання виконаних робіт та довідках про вартість виконаних будівельних робіт конкретних дат виконання позивачем додаткових робіт та підписання уповноваженими особами сторін цих актів, неправомірність застосування положень спірного договору в частині зарахування авансового платежу пропорційно виконаним роботам та відрахуванню коштів до гарантійного фонду, оскільки це можливо тільки після виконання повного обсягу робіт та підписання акту приймання - передачі робіт за договором в цілому, чого матеріали справи не містять. При цьому, вказав про односторонню відмову замовника від спірного договору та не передання будівельного майданчика ТОВ "Основа" відповідачу, що унеможливлює здійснення остаточних розрахунків за договором, пославшись на п.15.4.1.2 договору, яким передбачено розірвання договору з дати зазначеній замовником в повідомленні про розірвання договору, направленому генеральному підряднику, вказав на підставі звіту про виконання будівельно-монтажних робіт за період з 01.09-30.03.2014р., проведений сюрвеєром ТОВ "Тебодін", що підставою розірвання спірного договору є неякісне виконання ТОВ"Основа" робіт, апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого господарського суду, відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони зроблені без встановлення та належного дослідження всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За приписами ч. 1 ст. 837 вказаного кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.ч.1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

В ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України встановлено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Суд першої інстанції, всупереч ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та договірних умов обумовлених сторонами в п.6.6. договору, яким встановлено формулу визначення суми, яка підлягає сплаті генеральному підряднику за фактично виконані у звітному місяці роботи погодився з наданим позивачем розрахунком, за яким вартість виконаних робіт за даними позивача (29298798грн.) була збільшена останнім на суму авансу (13000000грн.), який підлягав оплаті відповідачем до початку виконання робіт за цим договором за умовами п.6.1. договору.

Разом з тим, судом першої інстанції всупереч п.5.8 договору та ст.ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не було зазначено які акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт були враховані ним при визначенні вартості виконаних робіт за цим договором на суму 29298798грн.

Водночас, вказав про оплату відповідачем в період з грудня 2013р. по жовтень 2014р. 24104786,50грн., з яких сплачено в якості авансу 13000000грн. суд першої інстанції не врахував п.6.1 договору, за яким замовник перераховує генпідряднику аванс в розмірі 10% від вартості договору, що складає 13200000грн.

Суд першої інстанції, зазначив в рішенні про заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог з посиланням на надіслання позивачу листа повідомлення 18.07.2015р. (квитанція про направлення поштової кореспонденції №0303910662395) про односторонню відмову від договору з 20.07.2015р. на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України, який, на думку відповідача, свідчить про припинення правовідносин за договором генерального підряду на капітальне будівництво від 03.12.2013р. №71/03, остаточні розрахунки за яким можливі лише після повернення позивачем відповідачу будівельного майданчику, не надав належної правової оцінки, всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, вказаним обставинам, дійшов передчасного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог.

Водночас, висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог також є передчасними з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, зазначив про виконання додаткових робіт на загальну суму 29298798грн., передбачених додатковими угодами до договору, підтверджених наданими суду актами здачі - приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт стверджує про відсутність підписання уповноваженими особами сторін цих актів, не вказав всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, які акти не підписані сторонами належним чином не можуть бути доказами у розумінні ст.ст. 32, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд апеляційної інстанції, вказав про здійснення відповідачем авансового платежу, що не заперечується сторонами, не зазначив доказів на підставі яких він дійшов висновку про здійснення відповідачем авансового платежу та його розмір.

Разом з тим, стверджуючи про надіслання відповідачем позивачу повідомлення про відмову від договору та дійшовши передчасного висновку про припинення договору з 20.07.2015р. з підстав не якісного виконання робіт генпідрядником, про що свідчить звіт про виконання будівельно-монтажних робіт за період з 01.09-30.03.2014р., проведений сюрвеєром ТОВ "Тебодін", суд апеляційної інстанції, всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не надав належної правової оцінки листу повідомленню про відмову від договору, надісланого відповідачем позивачу 18.07.2015р., про односторонню відмову від договору з 20.07.2015р., не з'ясував на підставі якої норми матеріального права та умов договору, та внаслідок яких обставин надіслане зазначене повідомлення. Не з'ясування зазначених обставин, всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, зумовило передчасний висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог внаслідок односторонньої відмови від договору, не передання будівельного майданчика за актом приймання-передавання, та неможливості проведення остаточних розрахунків за договором. При цьому судом апеляційної інстанції не зазначено норми матеріального права на підставі якої він дійшов висновку про розірвання спірного договору в односторонньому порядку з 20.07.2015р.

Згідно ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи припущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення даної справи, рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2015р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

За приписами ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду попередньої інстанції під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи, господарському суду Одеської області необхідно врахувати наведене, з'ясувати належним чином вищевказані обставини справи, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права при розгляді спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. та рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2015р. у справі №916/1957/15 скасувати. Справу №916/1957/15 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

С.Р. Шевчук